Головуючий суду 1 інстанції - Маньковська О. О.
Доповідач - Парінова І. К.
Справа № 2/1210/11724/12
Провадження № 22ц/782/1169/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Парінової І. К.,
суддів: Пащенко Л. В., Соловей Р. С.,
при секретарі - Друпповій О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 18 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про встановлення факту перебування на утриманні та зобов'язання призначити щомісячну страхову виплату у зв'язку із втратою годувальника, -
в с т а н о в и л а:
30 листопада 2012 року ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про встановлення факту перебування на утриманні та зобов'язання призначити щомісячну страхову виплату у зв'язку із втратою годувальника.
Просила суд встановити факт перебування її доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утриманні ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, в період з 05 серпня 2000 року по час його смерті; зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області призначити та виплачувати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячну страхову виплату у зв'язку із втратою годувальника, починаючи з моменту її звернення, а саме з 08 серпня 2012 року.
Оскаржуваним рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 18 лютого 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області про встановлення факту перебування на утриманні та зобов'язання призначити щомісячну страхову виплату у зв'язку із втратою годувальника відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить суд скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Заперечення на апеляційну скаргу від інших учасників судового процесу до апеляційного суду не надходили.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2, в графі батьки зазначені: батько ОСОБА_5, мати ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20 листопада 1996 року (а. с. 14).
З копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 24 липня 1998 року вбачається, що 24 липня 1998 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був розірваний, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено відповідний запис за № 57 (а. с. 15).
Згідно з довідкою ВДВС Краснодонського МРУЮ № 13120 від 30 травня 2012 року рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 24 липня 1998 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу). Станом на 30 квітня 2012 року заборгованість по аліментам становить 23 036 грн. 78 коп. (а. с. 8).
Вироком Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 24 вересня 2008 року ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та йому призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном в один рік (а. с. 13).
Вироком Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 28 серпня 2012 року ОСОБА_5 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та йому призначено покарання у вигляді ста годин громадських робіт (а. с. 12).
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 05 серпня 2000 року вбачається, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 05 серпня 2000 року був зареєстрований шлюб, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний запис за № 4 (а. с. 16).
ОСОБА_4 працював у ТОВ «Ремавтоматика», про що свідчить довідка про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку страхових виплат) (а. с. 4).
Згідно з довідкою ТОВ «Зеніт-Т» № 298 від 08 листопада 2012 року ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3; знятий з реєстрації у зв'язку зі смертю. Також за вказаною адресою зареєстровані: дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_7 та ОСОБА_3 (а. с. 10).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 17 травня 2012 року ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 35 років, про що в Книзі реєстрації смертей 17 травня 2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 284 (а. с. 11).
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував до виниклих між сторонами правовідносин положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» № 1105-XIV від 23 вересня 1999 року. Так, відповідно до ст. 33 вищевказаного Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є: 1) - діти, які не досягли 16 років; - діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; - діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що одержання щомісячних страхових виплат можливе лише після встановлення факту перебування особи на утриманні померлого або за наявності у відповідних осіб на день його смерті права на одержання від нього утримання.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно застосував положення ст. 180 СК України, відповідно до якого саме на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що утримання неповнолітньої ОСОБА_3 є обов'язком її батька ОСОБА_5 та матері ОСОБА_2, а не вітчима ОСОБА_4
Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що відсутність будь-якої матеріальної допомоги з боку рідного батька дитини ОСОБА_5, наявність за ним заборгованості по сплаті аліментів не можуть бути підставами для ухвалення рішення про задоволення позову ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні та зобов'язання призначити щомісячну страхову виплату у зв'язку із втратою годувальника, оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, в даному випадку має місце ухилення ОСОБА_5 від сплати аліментів, що не звільняє його від обов'язку по утриманню своєї неповнолітньої дитини та не є підставою для перекладення таких зобов'язань на іншу особу.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що саме на батьків покладено обов'язок по утриманню неповнолітньої дитини, в даному випадку ОСОБА_3 проживає разом із матір'ю, яка працює, отримує заробітну плату, її дохід є постійним і основним джерелом існування неповнолітньої доньки. Батько ОСОБА_5 ухиляється від сплати аліментів, що не звільняє його від зобов'язань по сплаті аліментів на утримання своєї неповнолітньої дитини. Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що померлий ОСОБА_4 мав можливість надавати матеріальну допомогу ОСОБА_3 та добровільно це робив, не свідчить про те, що остання була на його утриманні або мала право на одержання такого утримання.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, судове рішення в повній мірі відповідає вимогам діючого законодавства, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив усі обставини справи, надані суду докази, надав їм належну правову оцінку, а тому підстави для скасування рішення суду відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_2 та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 18 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: