АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді Сітайло О.М.,

суддів Фрич Т.В., Юрдиги О.С.,

за участю прокурора Мінакової Г.О.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Подільського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року про визнання апеляції такою, що не підлягає розгляду, та апеляцією захисника ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року про визнання апеляції такою, що не підлягає розгляду,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 364 КК України визнана такою, що не підлягає розгляду.

Таке рішення суд мотивував тим, що вказані в постанові про залишення апеляції без руху недоліки прокурором у визначений строк усунуті не були, оскільки в апеляції не наведені всі доводи на обґрунтування незаконності вирокусуду від 16.11.2012 року, в мотивувальній частині апеляції не зазначено підстав для його скасування та постановлення нового вироку, а саме: істотні порушення кримінально-процесуального закону допущені при розгляді справи, що виключали можливість постановлення даного вироку, а тому апеляція визнана такою, що не підлягає розгляду.

Не погоджуючись із постановою Подільського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року прокурор подав апеляцію, в якій просить оскаржувану постанову скасувати як незаконну та необгрунтовану, визнати його апеляцію такою, що підлягає розгляду, дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст.ст. 351, 354 КПК України. Зазначає, що прокурором 17.12.2012 року, тобто у визначений законом семиденний строк, подано апеляцію з усунутими недоліками.

Також постановою Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року апеляція захисника ОСОБА_1 на вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 рокущодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 364 КК України визнана такою, що не підлягає розгляду.

Таке рішення суд мотивував тим, що вказані в постанові про залишення апеляції без руху недоліки захисником у визначений строк усунуті не були, оскільки в апеляції не наведені всі доводи на обґрунтування незаконності вирокусуду від 16.11.2012 року, в мотивувальній частині апеляції не зазначено підстав для його скасування та закриття кримінальної справи, а саме: істотні порушення кримінально-процесуального закону допущені при розгляді справи, що виключали можливість постановлення даного вироку, а тому апеляція визнана такою, що не підлягає розгляду.

Не погоджуючись із постановою Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року захисник подав апеляцію, в якій просить винести ухвалу, якою визнати його апеляцію такою, що підлягає розгляду, дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК України. Зазначає, що 23.12.2012 року, тобто у визначений законом семиденний строк, надіслав апеляцію з усунутими недоліками, яка 24.12.2012 року отримана судом. Вважає, що висновок суду про невідповідність його апеляції вимогам ст. 350 КПК України не відповідає фактичним обставинам справи, а постанова про визнання його апеляції такою, що не підлягає розгляду, позбавляє його підзахисного ОСОБА_2 конституційного права на апеляційне оскарження вироку щодо нього.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та просив її задовольнити, заперечував проти задоволення апеляції захисника; захисника, який підтримав свою апеляцію, заперечував проти задоволення апеляції прокурора; засудженого, який підтримав апеляцію захисника, заперечував проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як регламентовано статтею 352 КПК України постановою головуючого апеляція визнається такою, що не підлягає розгляду, у разі невиконання особою, яка подала апеляцію, вимог ст. 350 КПК України, що вказані в постанові суду про залишення апеляції без руху.

Постанову може бути оскаржено до апеляційного суду, який має право своєю ухвалою апеляцію визнати такою, що підлягає розгляду і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК України.

Як убачається з постанови Подільського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року, залишаючи апеляцію прокурора без руху суд виходив з того, що вказана апеляція не відповідає вимогам ст. 350 КПК України, оскільки в ній не доведені всі доводи на обґрунтування незаконності вироку суду в частині призначеного засудженому покарання,не вказано, які істотні порушення кримінально-процесуального закону допущені при розгляді справита виключали можливість постановлення вироку, тобто відсутні доводи на її обґрунтування.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року апеляція прокурора визнана такою, що не підлягає розгляду у зв'язку з тим, що у визначений строк прокурор недоліки апеляції не усунув, а саме: апеляція не містить доводів на обгрунтування незаконності вироку суду, істотних порушень КПК України, що стали б підставою для його скасування.

Як убачається з матеріалів справи, копію постанови Подільського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року прокурор отримав 10.12.2012 року (Т 5 а.с. 99).

17.12.2012 року, тобто в межах строку, передбаченого ст. 352 КК України, прокурор усунув недоліки, які зазначив суд в постанові про залишення апеляції без руху, вказав підстави для скасування вироку суду та постановлення нового, тобто прокурором дотримано вимог ст. 350 КПК України, які ставляться до змісту апеляції.

Крім того, як убачається з постанови Подільського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року, залишаючи апеляцію захисника без руху суд виходив з того, що вказана апеляція не відповідає вимогам ст. 350 КПК України, оскільки в ній не доведені всі доводи на обґрунтування незаконності вироку суду в частині призначеного засудженому покарання, в мотивувальній частині апеляції не зазначено підстав для скасування вироку та закриття кримінальної справи, а саме, які істотні порушення кримінально-процесуального закону допущені при розгляді справи та виключали можливість постановлення вироку, тобто відсутні доводи на їїобґрунтування; відсутні посилання на аркуші справи.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року апеляція захисника визнана такою, що не підлягає розгляду у зв'язку з тим, що у визначений строк захисник недоліки апеляції не усунув, а саме: апеляція не містить доводів на обгрунтування незаконності вироку суду, істотних порушень КПК України, що стали б підставою для його скасування та закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_2

Як убачається з матеріалів справи, копію постанови Подільського районного суду м. Києва від 10 грудня 2012 року захисник отримав 17.12.2012 року (Т 5 а.с. 102).

23.12.2012 року, тобто в межах строку, передбаченого ст. 352 КК України, захисник усунув недоліки, які зазначив суд в постанові про залишення апеляції без руху, вказав підстави для скасування вироку суду та закриття кримінальної справи, зазначив аркуші справи, тобто захисником дотримано вимог ст. 350 КПК України, які ставляться до змісту апеляції.

За таких обставин, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, колегія суддів дійшла висновку, що постанови Подільського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року та від 26 грудня 2012 року підлягають скасуванню, апеляції прокурора та захисника визнанню такими, що підлягають розгляду, а кримінальна справа поверненню до суду першої інстанції для виконання вимог ст. 351 КПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України (1960 року) та п. 11,13,15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України (13.04.2012 року), колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 18 грудня 2012 року скасувати.

Апеляцію прокурора на вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 364 КК України визнати такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК України.

Апеляцію захисника ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 26 грудня 2012 року скасувати.

Апеляцію захисника ОСОБА_1на вирок Подільського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 364 КК України визнати такою, що підлягає розгляду, і дати розпорядження суду першої інстанції щодо виконання ним вимог ст. 351 КПК України.

Судді:

_______________ ______________ ______________

Сітайло О.М. Фрич Т.В. ЮрдигаО.С.

Справа № 11/796/900/2013 Категорія: ч. 2 ст. 364 КК України

Головуючий у 1-ій інстанції: Павленко О.О.

Доповідач: Сітайло О.М.