Головуючий у 1 інстанції: Полтавець Н.З.

Доповідач: Мозговенко В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2013 колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Мозговенка В.В.

суддів Яременка А.Ф., Герцика Р.В.

з участю

прокурора Андреєвої Ж.М.

у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Донецької області розглянула справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, державного обвинувача на вирок Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 березня 2012 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівки Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого в силу ст..89 КК України,

засуджено за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим йому остаточно призначене покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Вироком суду було встановлено, що злочин було вчинено за наступних обставин.

Так, у лютому 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з однієї сторони, та ОСОБА_3, з іншої сторони, був укладений в усній формі договір про те, що ОСОБА_3 надасть належну їй квартиру АДРЕСА_1 для мешкання ОСОБА_1 та ОСОБА_2. У червні 2010 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, знаходячись у вищевказаній квартирі, таємно викрав пральну машинку «Донбасс» вартістю 600 грн.

Він же у червні 2010 року за попередньою змовою з ОСОБА_2, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1 , таємно викрав холодильник «Донбасс» вартістю 500 грн.

Він же у червні 2010 року за попередньою змовою з ОСОБА_2, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, таємно викрав холодильник «Донбасс» вартістю 500 грн.

Він же у червні 2010 року за попередньою змовою з ОСОБА_2, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, таємно викрав газову плиту «Карпати» вартістю 2000 грн., швейну машинку вартістю 1000 грн., три бронзових крани загальною вартістю 100 грн., а всього на загальну суму 3100 грн.

Крім цього, 10 червня 2011 року біля 13 години ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, проходячи разом з ОСОБА_5 між домами №10 по вул. Дубініна та №29 по вул..Болотнікова у м. Горлівці Донецької області, з яким раніше вживав спиртні напої, достовірно знаючи, що у ОСОБА_5 є гроші, умисно з метою відкритого викрадення майна останнього, лівою рукою на ходу вихопив з лівого нагрудного карману сорочки, одягнутої на ОСОБА_5, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5, в якому знаходились ощадна книжка останнього та гроші у сумі 250 гривен, чим заподіяв потерпілому шкоду на суму 250 гривен.

В апеляції прокурор просить вирок суду скасувати із-за порушень судом вимог ст.334 КПК України, мотивуючи тим, що суд не відобразив у вироку показання підсудної ОСОБА_2, щодо якої справу закрито, та не дав їм належної оцінки. А також, по епізодам крадіжок не вказав чи були встановлені точні дати вчинення цих злочинів, й у показаннях потерпілої неправильно вказав квартиру з якої вчинені крадіжки.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просив вирок скасувати й справу повернути на новий розгляд у зв'язку з тим, що суд не дав належної оцінки його доводам що крадіжок він не вчиняв, а також не допитав потерпілу, не прийняв до уваги те, що він покаявся у вчиненому пограбуванні, має малолітню дитину й призначив занадто суворе покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляції державного обвинувача, колегія суддів перевіривши матеріали справи та обсудивши доводи апеляції вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку й прийшов до обґрунтованих висновків про винуватість засудженого які достатньо мотивував у вироку, правильно кваліфікував дії засудженого за відповідними статтями кримінального кодексу.

Доводи засудженого про його невинуватість, суперечать доказам які є у справі. Так, під час досудового слідства він визнавав свою винність у вчиненні крадіжок в деталях пояснював, та на місці показував, як вони разом з ОСОБА_2 у червні 2010 року за кілька разів викрали й продали вказані у вироку речі потерпілої: пральну машину, два холодильники, газову плиту, швейну машинку, три бронзові крани з квартири потерпілої де вони мешкали. ОСОБА_2 також давала аналогічні показання.

Факт крадіжок з її квартири підтвердила потерпіла ОСОБА_3, показання якої в зв'язку з неможливістю допросити її в суді були оголошені у судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_4 у суді підтвердив, що в червні 2010 року придбав у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пральну машину, два холодильники, газову плиту, швейну машинку, три бронзові крани, тобто викрадене майно. Під час досудового слідства він впізнав їх як осіб, що продали йому вказані речі.

Таким чином сукупність доказів підтверджує висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні крадіжок, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину передбаченого ст.185 ч.2 КК України.

Апеляція прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, суд дійсно посилався на джерело доказів й не у всіх випадках виклав самі докази. Між тим, тих доказів які були наведені у вироку достатньо для вирішення справи по суті й визнання ОСОБА_1 винним.

Суд встановив, що крадіжки були вчинені у червні 2010 року. Такий же час вчинення злочинів був встановлений й під час досудового слідства. Вказувати ж у вироку, що точні дати вчинення злочинів не встановлені у вироку непотрібно.

Колегія суддів не вбачає порушення у тому, що суд у вироку не навів показань ОСОБА_2, оскільки справу щодо останньої постановою суду було закрито за амністією, а ця постанова не оскаржена. Крім того, суд правильно встановив, місце вчинення злочину, а допущена судом помилка в показаннях потерпілої, щодо того, де мешкали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є суттєвим порушенням й підставою для скасування вироку.

При призначенні покарання суд фактично врахував ті обставини на які посилався засуджений в апеляції й за сукупністю злочинів шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого фактично призначив мінімально можливе покарання, тому підстав для пом'якшення покарання не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.365-367 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції державного обвинувача, засудженого залишити без задоволення, а вирок Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 березня 2012 року, щодо ОСОБА_1 - без зміни.

Судді