Справа № 2-359/172/2013 Головуючий у І інстанції Величко В.Р.

Провадження № 22-ц/780/2136/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.

Категорія 26 25.04.2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 квітня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 лютого 2013 року у справі:

- за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики;

- за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення зобов'язання, -

в с т а н о в и л а:

Ужовтні 2012 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що 23 вересня 2010 року відповідач ОСОБА_2 позичив у нього гроші в сумі 20000 доларів США про що склав розписку, згідно якої зобов'язався повернути борг до 23 вересня 2011 року та сплатити 10 % річних за користування позикою. Вказував, що строк повернення позики вийшов, однак відповідач борг не повернув, посилаючись на відсутність коштів, зустрічей уникає. У зв'язку із наведеним просив стягнути з відповідача на його користь позику в сумі 159860 грн., 10 % за користування позикою в сумі 33570,60 грн., 3 % за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 4822 грн. та судові витрати в розмірі 2041,31 грн.

Відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у січні 2013 року подали до суду зустрічний позов, де просили визнати боргове зобов'язання про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики припиненим переданням відступного, посилаючись на те, що угодою між сторонами був замінений предмет виконання зобов'язання, а саме замість повернення позики в розмірі 20000 доларів США позивач ОСОБА_4 отримує дві земельні ділянки кожна площею 0,2500 га НОМЕР_1 і НОМЕР_2 по АДРЕСА_1. На підтвердження угоди вони видали на ім'я ОСОБА_4 15 квітня 2010 року дві довіреності на отримання державних актів на право власності на вказані ділянки та розпорядження ними. За таких обставин вважали, що згідно ст.600 ЦК України зобов'язання позики припинилося переданням відступного.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 лютого 2013 року первісний позов ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

- 2 -

ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким визнати боргове зобов'язання за договором позики припиненим переданням відступного, а у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 23 вересня 2010 року між позивачем ОСОБА_4 і відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, за яким відповідач позичив у позивача кошти в розмірі 20000 доларів США терміном на 1 рік із сплатою 10 % річних за користування коштами. Договір позики був укладений в письмовій формі шляхом складання відповідачем власноруч розписки, в якій вказані як дата і сума позики, так і строк її повернення та розмір процентів (а.с.4).

Також судом встановлено, що ні в обумовлений договором позики строк, ні на час розгляду справи відповідач кошти не повернув.

Спірні правовідносини регулюються статтями 1046-1049 ЦК України відповідно до положень яких за договором позики позикодавець передає позичальнику у власність гроші, а позичальник зобов'язується повернути таку ж суму. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких встановлюється договором. Позичальник повинен повернути гроші в обумовлений догором позики термін.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Задовольняючи первісний позов ОСОБА_4, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що у зв'язку із неповерненням позичених коштів 23 вересня 2011 року відповідач ОСОБА_2 порушив права ОСОБА_4 як позикодавця, а тому на користь останнього необхідно стягнути борг за договором позики з урахуванням процентів за користування коштами та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

- 3 -

Проте, стягуючи проценти за користування коштами за період із 23 вересня 2011 року по 23 вересня 2012 року, суд не звернув уваги, що проценти за цей період обраховані позивачем не від суми позики 159860 грн., а від суми 175846 грн., яка включає як позику, так і проценти в розмірі 15986 грн. за попередній рік (із 23 вересня 2010 року по 23 вересня 2011 року). Такий розрахунок є помилковим і суперечить вимогам ст.1048 ЦК України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника процентів саме від суми позики, а не від інших сум.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права, яке є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

З огляду на вимоги закону колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у вказаній частині не грунтується на вимогах закону і підлягає зміні із стягненням на користь позивача процентів за користування коштами за період із 23 вересня 2011 року по 23 вересня 2012 року в розмірі 15986 грн., що становить 10 % річних згідно договору позики.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд прийшов до правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання зобов'язання за договором позики припиненим.

Згідно ст.600 ЦК України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

За змістом даної норми для припинення зобов'язання переданням відступного необхідна сукупність кількох умов, зокрема: 1)згода сторін на таке припинення; 2)узгодження сторонами розміру, строків і порядку передання відступного; 3)факт передання боржником кредиторові відступного.

Наведені обставини в судовому засіданні не встановлені. Згода сторін зобов'язання ОСОБА_4 і ОСОБА_2 на припинення зобов'язання відсутня.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що майно у вигляді земельної ділянки площею 0,2500 га по АДРЕСА_1 кредитору ОСОБА_4 не передавалося, бо боржник ОСОБА_2 не був власником даної земельної ділянки і передати її не міг. Довіреність від 15 квітня 2010 року, видана ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_4 про представництво його інтресів при оформленні його прав на цю ділянку за своїм змістом не є передачею майна, а відповідно до ст.1000 ЦК України свідчить лише про укладення між сторонами договору доручення, за яким повірений зобов'язується вчинити від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії.

Щодо передачі земельної ділянки ОСОБА_3 шляхом видачі 15 квітня 2010 року аналогічної довіреності, то дана обставина взагалі не має правового значення для вирішення спору, поскільки згідно ст.600 ЦК України майно в порядку відступлення має передати кредитору боржник, тобто особа з якою у кредитора виникли зобов'язальні правовідносини, а не інша особа. В даному випадку ОСОБА_3 не є боржником за договором позики від 23 вересня 2010 року, а відтак між ним і ОСОБА_4 відсутні правовідносини щодо позики.

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційній скарзі доводи щодо незаконності рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони матеріалами справи не підтверджуються, не грунтуються на вимогах закону.

- 4 -

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 4 лютого 2013 року в частині розміру процентів за договором позики за період із 23 вересня 2011 року по 23 вересня 2012 року змінити, стягнувши із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 проценти в розмірі 15986 гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий : ___________________

Судді : ___________________ ________________