Справа № 22-Ц-5748 / 2006 р.
Категорія: визнання права власності
Головуючий: 1 інстанції
Наумова СМ. Доповідач: Даниленко В,М
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 року м. Харків
. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі: Головуючого - Борової С.А., суддів - Даниленка В.М., Пшенічної Л.В., при секретарі: Гребенщиковій Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника позивачки ОСОБА_2 на рішення Дзе-ржинського районного суду м, Харкова від 2 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради Харківської області, 3-я особа Дзержинська районна рада м, Хар кова про визнання права власності, -
ВСТАНОВИЛА:
В серпні 2006 року позивачка ОСОБА_2. звернулася до суду з вищезазначеним позовом про визнання права власності на гараж, що знаходиться в дворі будинку АДРЕСА_1.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала на те, вищезазначений гараж був побудований спільними зусиллями подружжя: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі відповідного дозволу, наданого рішенням виконкому Дзержинської районної ради м. Ха ркова в березні 1967 року.
ОСОБА_3. померла в 1988 році, в зв'язку з чим правові документи на гараж було дозволено переоформити на її чоловіка - ОСОБА_4.
Після смерті своєї дружини, ОСОБА_4. з 1998 року проживав разом із позивачкою, перебу ваючи з нею у фактичних шлюбних відносинах, а тому і все своє майно заповідав їй.
У вересні 2004 року ОСОБА_4. помер, однак гараж, що знаходиться у дворі будинку АДРЕСА_1, не ввійшов до спадкової маси, оскільки право власності останнього на цю побудову не було зареєстровано.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила суд визнати право власності на вказаний гараж, як на новостворене майно, за подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
В зв'язку зі смертю ОСОБА_3. право власності на вказану побудову в порядку спадкування за законом визнати за ОСОБА_4, а приймаючи до уваги ту обставину, що єдиним спадкоємцем після смерті останнього є вона - позивачка, то й визнати право власності на вказаний гараж, саме за нею.
В судовому засіданні представник позивачки заявлені позовні вимоги підтримала й наполягала на їх задоволенні в повному обсязі.
Представник відповідача - Харківської міської ради Харківської області позовні вимоги ОСОБА_2. не визнала та заперечуючи проти їх задоволення посилалась на те, що як ОСОБА_3. так і ОСОБА_4. були лише користувачами спірного гаражу, а тому законні підстави для визнання за ними, а тим більш, за позивачкою права власності на цей гараж - відсутні.
Представник Дзержинської районної ради м. Харкова зі своїм відношенням до заявлених позовних вимог не визначився, в зв'язку з чим вирішення питання щодо їх правомочності залишив на розсуд суду
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 2 жовтня 2006 року в задоволенні позов них вимог ОСОБА_2. відмовлено за їх безпідставністю.
Не погодившись із прийнятим судом по справі рішенням, представник позивачки в апеляційній ска рзі просить скасувати це судове рішення, та ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог. В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуа льного права.
Не може бути скасовано правильне по суті й справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, районний суд, вирішуючи цивільно-правовий спір, належним чином дослідив обставини справи, представлені докази й правильно визначив юридичну природу спір них правовідносин.
Так, по справі встановлено, що ОСОБА_3. та ОСОБА_4. перебували в зареєстрова ному шлюбі з 8 березня 1955 року (а.с. 7).
Рішенням Виконавчого комітету Дзержинської районної ради м. Харкова НОМЕР_1 ОСОБА_3., як інваліду було надано дозвіл на будування гаражу в дворі житлового будинку по АДРЕСА_2 для зберігання та користування автомобілем «Запорожець» з ручним управлінням, який являвся для неї єдиним засобом пересування (а.с. 34).
Рішенням того ж виконкому від 27.07.1992 року, в зв'язку зі смертю останньої, правові документи на збудований гараж було дозволено переоформити на її чоловіка - учасника війни ОСОБА_5., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с. 10, 13).
Як вбачається з повідомлення КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», вказаний ви ще гараж, який знаходився в користуванні ОСОБА_4., як об'єкт права власності не зареєстро ваний, що позивачкою визнається й не заперечується.
Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що дозвіл на побудову гаражу в дворі будинку АДРЕСА_1 було надано компетентним органом виключно з метою його подальшо го використання особами з відповідним соціальним статусом за відсутності необхідного рішення про відведення земельної ділянки для цієї цілі та прийняття побудованого об'єкту в експлуатацію, слід ви знати, що суд першої інстанції обгрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2., оскільки в даному випадку зазначений гараж, як нерухома річ, не може бути ні об'єктом права власнос ті, ні тим більше - об'єктом спадкування.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги, то ці доводи за своїм змістом є несуттєвими, рішення суду, ухвалене за наслідками розгляду цивільно-правового спору, не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуаль ного права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА;
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника позивачки ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 2 жовтня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному по рядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.