Справа №22-ц-5442/2006р. Головуючий 1-ї інстанції: Саркісян О.А.
Категорія: про стягненні Доповідач: ПшенічнаЛ.В.
Допомоги
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«16» листопада 2006р. Судова колегія судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Борової С А.
суддів -ПшенічноїЛ.В., Даниленка В.М.
при секретарі - Макарові B.Q.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" про стягнення одноразової допомоги та відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" про стягнення одноразової допомоги у зв'язку з встановленням йому нового професійного захворювання в 1994 році у сумі 7732 грн.34 коп. з урахуванням інфляції та відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
В позові ОСОБА_1 посилається на те, що він працював у відповідача, отримав професійне захворювання - спондилоартроз шийного та пояснічного крестцового відділу позвонка, плече-лопаточний переартрит, в наслідок якого згідно висновку МСЕК від 08.10.1992 року йому була встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 25 відсоків. У 1993 році йому було встановлено 30 % втрати професійної працездатності. Він був переведений на іншу роботу, на якій отримав інше профзахворювання - неврит слухових нервів. У 1995 року йому сумарно з двох захворювань було встановлено 50 % втрати працездатності. Відповідач відшкодовує йому шкоду, але повинен був ще сплатити одноразову допомогу у розмірі середньомісячного заробітку за кожен відсоток втрати працездатності, а саме у розмірі 20 заробітних плат, що дорівнює з урахуванням інфляції 7732грн. 34 коп.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив в суді першої інстанції, що підприємству не було відомо, що позивачу встановлено друге профзахворювання, так як документи з цього приводу позивач не надавав. Що стосується стягнення одноразової допомоги, то вважає, що допомога носить разовий характер і не підлягає індексації.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2006р. в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалите нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обгрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що суд дав невірну оцінку обставинам справи, які мають значення для справи, а саме помилково вказано, що одноразова допомога сплачується лише один раз і діючий закон не передбачає сплати повторної одноразової допомога у разі встановлення нового профзахворювання.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову ОСОБА_1. у задоволені позовних вимог суд першої інстанції посилався на те, що діючі закони не передбачають виплату повторної одноразової допомоги при встановленні нового професійного захворювання у з5язку з підвищенням ступеню втрати професійної працездатності. Таке право передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, що спричинили втрату працездатності, але цей Закон набрав чинності 01.04.2001 року і не має зворотної сили. Крім цього, оскільки судом не встановлено неправомірних дій з боку відповідача, які б причинили позивачу моральні страждання, то суд вважав безпідставними вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди.
Однак, погодитися з такими висновками суду не можна тому, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права і суд апеляційної інстанції вважає за необхідне на підставі п. З ч. 1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено такі факти і відповідні правовідносини.
Судовим розглядом встановлено, що позивачу, згідно висновку МСЕК від 08 жовтня 1992року, була встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 25%. Відповідач виплачував позивачу щомісячне відшкодування шкоди.
У листопаді 1993 року при переогляді ОСОБА_1. висновком МСЕК йому було встановлено 30 % втрати профпрацездатності. Позивача було переведено на іншу роботу, де він отримав друге профзахворювання.
Згідно висновку МСЕК від 19.01.1995 року йому сумарно було встановлено 50% втрати профпрацездатності, тобто за друге захворювання втрата працездатності у розмірі 20%.
Відповідачем було зроблено перерахунок відшкодування шкоди позивачу, виходячи з сумарної втрати профпрацездатності, але одноразову допомогу ОСОБА_1. не було виплачено у той чає як він на це мав право.
Стаття 456 ЦК України (в редакції 1963 року ) передбачає, що у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому (членам сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого) одноразову допомогу в установленому законом порядку.
Згідно з пунктом 1 Правил відшкодування власником підприємства,, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених Постановою Кабінетів Міністрів України від 23 червня 1993 p. N 472, що діяли на час виникнення спірних правовідносин, власник підприємства, установи і організації (надалі підприємство) або уповноважений ним орган (надалі - власник) несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків (надалі - ушкодження здоров'я), а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.
Пунк 4 вказаних Правил передбачає, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я (надалі - потерпілому) складається з виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам сім'ї та утриманцям померлого);
Пунктом 25 цих Правил передбачено, що у разі повторного ушкодження здоров'я середньомісячний заробіток, за бажанням потерпілого обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров'я. Розмір відшкодування шкоди в цьому разі визначається ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров'я.
Таким чином законодавство, що діяло на час виникнення у позивача права на одноразову допомогу у разі втрати профпрацездатності не містило заборони про виплату вказаної допомоги у разі повторного профзахворювання і позивач мав таке право, але воно порушено з боку відповідача.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача визнав, що позивач мав таке право, але втратив його, так як пропустив строк позовної давнини.
Судова колегія не погоджується, з тим, що позивач пропустив строк позовної давнини, так як на ці правовідносини строк позовної давнини не розповсюджується.
Судова колегія також вважає, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, так як діями відповідача причинено йому моральних страждань.
Пунктом 11 вищевказаних Правил передбачено, що моральна шкода відшкодовується за заявою потерпшого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі -домовленості сторін, рішення комісії по трудових спорах, рішення суду.
Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.
Позовні вимоги ОСОБА_1. відносно стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволені у розмірі 75 неоподаткованих мінімумів заробітної плати, а саме 17,00грн. х 75 = 1275 грн.
Стягненню підлягає одноразова допомога у розмірі 20-ти середньомісячних заробітних плат за кожен відсоток втрати ігрофпрацездатноеті, що становить 760 грн. 63 коп., яка розрахована позивачем і не оспорюється відповідачем.
Що стосується позовних вимог відносно стягнення розміру одноразової допомоги з урахуванням індексу інфляції, то вони не підлягають задоволенню тому, що згідно Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсації підлягають тільки доходи, які не мають разового характеру.
Керуючись ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 от. 307, п. З ч. 1 ст. ст. 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палата,-
ВИРІПІИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2006р. скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Харківський тракторний завод" на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу у сумі 760 грн. 63 кон., моральну шкоду у розмірі 1275 грн.
У інший частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
ГОЛОВУЮЧИЙ