Справа № 22-ц- 5894 / 2006 р.

Категорія: відшкодування шкоди

Головуючий:  1 інстанції

Старостін В.В. Доповідач: Даниленко В.МРІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ21 листопада 2006 року

м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі: Головуючого - Борової С.А., суддів      -        Даниленка В.М., Пшенічної Л.В., при секретарі : Шевченко ОБ.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на рішення Жовтне­вого районного суду м. Харкова від 26 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі КП «ХТМ») про відшко­дування матеріальної й моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «ХТМ» про відшкодуван­ня матеріальної й моральної шкоди, пов'язаної з незаконними, на його погляд, претензіями відпові­дача щодо необхідності оплати ним комунальних послуг з опалення належної йому квартири АДРЕСА_1.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказував на те, що він є військовим пенсіонером, інвалідом 2-ї групи, тобто хворою людиною, яка потребує необхідної медичної допомоги, а в зв'язку з цим і несе додаткові матеріальні витрати на придбання ліків та медичних препаратів.

Отримувана ним пенсія за своїм розміром є значно нижчою встановленого законодавством про­житкового мінімуму, а тому він здійснює оплату наданих КП «ХТМ» послуг з опалення належної йо­му квартири в межах 10-20 гривень, виходячи із своїх фінансових можливостей.

Однак, не зважаючи на це, відповідач протягом тривалого часу пред'являє до нього претензії щодо несплати цих послуг, нараховує заборгованість, надсилає досудові повідомлення, а крім того, подав до суду відповідний позов про стягнення нарахованої заборгованості, чим спричиняє йому мо­ральні страждання.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з КП «ХТМ» на його користь 1000 грн. заподіяної йому відповідачем матеріальної та 10000 грн. моральної шкоди.

Крім того, позивач просив суд зобов'язати відповідача анулювати нараховану йому заборгова ність з оплати послуг з теплопостачання за період з травня 2002 року по березень 2005 року, посила ючись при цьому на Постанову Верховної Ради України № 2456 від 21.06.2001 року, як на підстав) для списання цієї заборгованості.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги й наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача заявлений ОСОБА_1 позов не визнала, та заперечуючи проти йо го задоволення, вказувала на те, що позивач є користувачем послуг, що надаються КП «ХТМ», а тому й повинен їх оплачувати відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням наданих йому пільг.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Суд зобов'язав відповідача КП «ХТМ» анулювати заборгованість по оплаті послуг з теплопоста чання, яка нарахована позивачеві за період з 1.05:2002 року по 1.04.2005 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 судом відмовлено за їх безпідставн стю.

Представник відповідача в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалене по справі рішення й закрити провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог,- заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення районного суду частковій зміні, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача анулювати за боргованість останнього з оплати послуг теплопостачання, районний суд послався на те, що договір про надання зазначених послуг між сторонами не укладався, а загальний прибуток позивача за своїм розміром є нижчим прожиткового мінімуму, встановленого на законодавчому рівні.

Однак, з таким висновком районного суду судова колегія погодитись не може, виходячи з насту пного.

Як встановлено по справі, на час звернення ОСОБА_1 до суду, він проживав у квартирі АДРЕСА_1 й був користувачем послуг з теплопостачання, які централізовано надавалися відповідачем КП «ХТМ» (а.с. 4, 21, 23,25), що позивачем та його за конним представником визнавалося й не заперечувалося.

При цьому ОСОБА_1 від отримання наданих йому послуг з теплопостачання не відмовлявся, частково їх оплачував й будь-яких зауважень чи претензій щодо їх якості постачальнику цих послуг не подавав.

Відповідно до ст.ст. 67, 68 Житлового кодексу користувачі комунальних послуг, до яких відно сяться й послуги з теплопостачання, зобов'язані своєчасно здійснювати їх оплату по тарифам, затвер джених в установленому порядку.

Відсутність же договору між позивачем та відповідачем про надання послуг з теплопостачання в даному випадку не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від їх оплати, оскільки відповідно до ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24,06.2004 року, договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем лише з балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Не може бути підставою для звільнення позивача від сплати наданих йому послуг з теплопоста чання й та обставина, що розмір отримуваного ним середньомісячного доходу є нижчим встановле ного на законодавчому рівні розміру прожиткового мінімуму, оскільки ця обставина за наявності не обхідних умов свідчить лише про право позивача на отримання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1050 від 22 вересня 1997 року.

Безпідставним є й посилання самого позивача в обгрунтування своїх вимог щодо анулювання іс нуючої заборгованості за послуги з теплопостачання на Постанову Верховної Ради України № 2456-III від 7.06.2001 року «Про інформацію Кабінету Міністрів України про стан і формування цін та та рифів у житлово-комунальній сфері», оскільки ця постанова носила рекомендаційний характер і сто сувалася питань списання заборгованості громадян зі сплати житлово-комунальних послуг за період, який не був предметом розгляду судом першої інстанції.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, рішення Жовтневого районногс суду м. Харкова від 26 липня 2006 року не може бути визнане цілком обгрунтованим і справедливі м, а тому колегія суддів вважає за необхідне змінити це судове рішення, відмовивши в задоволенн. позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, ЗІ⁷, 319 ЦПК Укра їни, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - за довольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 липня 2006 року - змінити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно і може бути оскаржене в касаційному по­рядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня його проголошення.