Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-64/08 Головуючий у 1 інстанції: Крамаренко А.І.
Суддя-доповідач: Приймак В.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" лютого 2008 року М. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Приймака В.М.,
Суддів: Подліянової Г.С., Мануйлова Ю.С.,
При секретарі: Батарейній О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діючого в інтересах ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2007 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4,
ОСОБА_3, виконкому Бердянської міської ради про визнання недійсними
свідоцтва про право на житло від 25.09.1997 року, розділ особових рахунків по оплаті
комунальних послуг, за зустрічним позовом ОСОБА_2 в інтересах
ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про виселення без надання
іншого житлового приміщення, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2005р. ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, виконкому Бердянської міської ради про визнання недійсними свідоцтва про право на житло від 25.09.1997 року, розділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг.
В позові зазначала, що вона проживала в АДРЕСА_1. 22.11.1995 року Бердянським міським судом її було засуджено до 7 років
позбавлення волі.
Після її засудження в квартирі залишилась проживати її дочка -ОСОБА_3
Після звільнення з місць позбавлення волі вона дізналась, що незаконна була виписана
з квартири одразу після вироку суду і що квартира приватизована на ОСОБА_3 та
ОСОБА_5, які при подачі документів на приватизацію квартири не вказали її як члена
сім'ї, чим позбавили її права брати участь у приватизації.
2
На час звернення до суду вона проживає у спірній квартирі, сплачує комунальні послуги.ОСОБА_3 з 1995 року проживає в м. Москва, ОСОБА_5 мешкає в АДРЕСА_2.
Просила суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на АДРЕСА_3 від 25.09.1997 року, постановити рішення про оформлення особистого рахунку по сплаті за комунальні послуги та квартирної плати на ім'я ОСОБА_1
Представник ОСОБА_3 ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виселення без надання іншого житлового приміщення.
В зустрічному позові зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 09.02.2007 року ОСОБА_3 купила у ОСОБА_4 1/2 частку АДРЕСА_1.
Ставши власником всієї квартириОСОБА_3 фактично не може користуватися та розпоряджатися своїм майном через перешкоди з боку ОСОБА_1
В зв'язку з викладеним просив суд усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні АДРЕСА_3 з боку ОСОБА_1
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2007 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено, у задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення в частині відмови в задоволенні її позову скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення в частині відмови в задоволенні його позову скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_3, задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи ; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживала та була зареєстрована у спірній квартирі. Відповідно до вироку Бердянського міського суду від 22.11.1995 року була засуджена до семи років позбавлення волі з конфіскацією майна. 12.06.2003 року вона була виписана зі спірної квартири за рішенням суду.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутня копія рішення суду, згідно якого, позивач була виписана зі спірної квартири.
Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням в наслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку. Таким чином, ОСОБА_1 була незаконно виписана зі спірної квартири, а тому приватизація спірної квартири, яка була проведена без її участі є незаконною.
За таких обставин, свідоцтво про право власності на житло, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, від 25.09.1997 року, видане Виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним об'єднанням м. Бердянська №7410 на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 також є недійсним.
Відмовляючи позивачу у задоволені позову в цій частиш, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустила строк позовної давності на звернення до суду, який
3
передбачений ст. 257 ЦК України. З таким висновком суду погодитись не можна оскільки він суперечить фактичним обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач дізналася про те, що вона була виписана зі спірної квартири без її згоди, а також про те, що спірна квартира була приватизована без її участі, у січні 2007 року. Суд першої інстанції на цю обставину уваги не звернув, а тому ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам закону.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 у задоволені її позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 25.09.1997 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 про розділ особових рахунків по оплаті комунальних послуг не може бути задоволений, оскільки є необгрунтованим. По-перше, позивач не ставить питання про зміну умов договору найму житлового приміщення та визначення порядку користування спірною квартирою; по-друге, позивач не ставив питання про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини квартири , укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 За таких підстав неможливо визначити, хто є відповідачем по справі за цим позовом, тобто, звернення позивача з таким позовом є передчасним.
З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів вважає за необхідне позивачу в цій частині позову відмовити.
З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції законно та обгрунтовано відмовив ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, у задоволені зустрічного позову.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 діючого в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24 вересня 2007 року по цій справі змінити, скасувавши його в частині відмови ОСОБА_1 у позові про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло від 25.09.1997 року. Ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту: „Визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, від 25.09.1997 року, видане Виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним об'єднанням м. Бердянська № 7410 на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_3."
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.