ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"04" липня 2006 р. | Справа № 10/46/06 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Мишкіної М.А.
суддів Сидоренко М.В.,
Таценко Н.Б.
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Давидюк В. І. –по довіреності, Галітко С. П. –по довіреності;
від відповідача: Кубрак І. В. –по довіреності, Єршова Т. А. –по довіреності
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області
на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.04.2006 р.
по справі № 10/46/06
за позовом ДП НАЕК „Енергоатом” в особі ВП „Атоменергобуд”
до відповідача Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області
про визнання недійсним рішення
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
У судовому засіданні 06.06.2006 р. згідно ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 04.07.2006 р.
У судовому засіданні 04.07.06 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до ст. 85 ГПК України.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року ДП НАЕК „Енергоатом” в особі Відособленого підрозділу „Атоменергобуд” (надалі –Підприємство) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсним рішення Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області від 16.10.2005 р. Процедура подання позову дотримана позивачем відповідно до порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.04.2006 р. (суддя Горобченко Д.М.) позов задоволено, визнано недійсним рішення Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області від 16.10.2005 р. про тимчасову заборону (зупинення) проведення робіт по добуванню та вивозу горної маси в районі острова „Клепаний” на території РЛП „Гранітно-степове Побужжя” в межах м. Южноукраїнська, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Справу №10/46/06 порушено та розглянуто судом за нормами процесуального законодавства, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення суду вмотивоване тим, що станом на час прийняття оспорюваного рішення не встановлено меж території природно-заповідного фонду регіонального ландшафтного парку „Гранітно-степове Побужжя”, у зв’язку з чим неможливо встановити факт порушення позивачем вимог ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища” та Закону України „Про природно-заповідний фонд України”.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням Державне управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області та припинити провадження у справі, так як спір не підлягає вирішенню в господарських судах України за правилами ГПК України. На думку скаржника, судом неправильно застосовані та порушені норми матеріального та процесуального права, неповністю з’ясовані обставини справи, зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи.
Скаржник зазначає наступне: відповідно до Положення про Державне управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі Управління є суб’єктом владних повноважень у галузі охорони навколишнього природного середовища і тому даний позов повинен вирішуватись судом за правилами КАС України; таким чином, розглянувши цей позов за правилами ГПК України, суд порушив вимоги абз. 1 п. 7 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України та процесуальні права відповідача, передбачені ст. ст. 48, 51, 105, 106 КАС України; в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 85 ГПК України судом не зазначена дата підписання рішення та не вказано, що 18.04.2006 р. було оголошено тільки резолютивну частину рішення; відповідно до рішення Миколаївської міської ради від 25.10.1996 р. №7 „Про розширення регіонального ландшафтного парку „Гранітно-степове Побужжя” на підставі Проекту створення (розширення) РЛП по м.Южноукраїнську включено до складу РЛП 99, 5 га з переведенням до категорії земель природоохоронного призначення; Проект створення (розширення) РЛП містить картографічний матеріал з позначенням меж території РЛП, однак суд необґрунтовано відхилив клопотання про залучення цього документу до матеріалів справи; позивач оспорював існування регіонального ландшафтного парку „Гранітно-степове Побужжя”, а не знаходження території, на якій проводились роботи з рекультивації земель, за межами цього об’єкту, тому невстановлення меж РЛП в натурі не може бути основним аргументом задоволення позову; судом не досліджено правомірність проведення позивачем робіт без затвердження проекту та отримання позитивного висновку державної екологічної експертизи; перевіркою виконання природоохоронного законодавства, за результатами якої до позивача застосовані економічні санкції, було встановлено порушення позивачем Закону України „Про природно-заповідний фонд”, Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Закону України „Про екологічну експертизу”, а саме –знято природний покров землі, на якій була поширена ендемічна рослинність, що перебувала під охороною держави, знищено дерева і чагарники, чим заподіяно шкоду державі на суму 201727 грн.; посилання позивача на наявність позитивного висновку державної екологічної експертизи є безпідставним, оскільки проект завершення будівництва Ташлицької ГАЕС не передбачає виконання робіт з рекультивації лівого рукава р. Південний Буг.
У відзиві на апеляційну скаргу ДП НАЕК „Енергоатом” в особі ВП „Атоменергобуд” вважає рішення господарського суду першої інстанції законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області без задоволення.
При цьому Підприємство зазначає наступне: обласна рада, приймаючи рішення про розширення об’єкту природно-заповідного фонду місцевого значення –РЛП „Гранітно-степове Побужжя”, не мала підстав для включення до його складу окремої ділянки річки Південний Буг, оскільки відповідно до ст. 5 Водного кодексу України ця річка відноситься до водних об’єктів загальнодержавного значення, а згідно ст.8 цього Кодексу обласні ради мають право на прийняття у встановленому порядку рішень про внесення водних об’єктів місцевого значення до об’єктів природно- заповідного фонду чи відповідних категорій особливої охорони; відповідач в судових засіданнях не довів факту наявності меж парку належними доказами, ці межі не встановлені до теперішнього часу; твердження про зняття природного покрову землі не відповідають дійсності; оскаржене рішення Управління не тільки за змістом, але й за формою не відповідає вимогам діючого законодавства; розгляд справи за правилами ГПК України не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення з врахуванням приписів ст. 104 ГПК України.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування норм процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги в частині спростування правомірності розгляду даної справи за нормами Господарського процесуального кодексу України заслуговуючими на увагу виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено факт прийняття Державним управлінням екології та природних ресурсів в Миколаївській області рішення від 16.10.2005 р., яким ВП „Атоменергобуд” ДП НАЕК „Енергоатом” було заборонено проведення робіт по добуванню та вивозу гірної маси в районі острова Клепаний на території РЛП „Гранітно-степове Побужжя” в межах м. Южноукраїнська; на час прийняття оспорюваного рішення не було встановлено меж території природно-заповідного фонду РЛП „Гранітно-степове Побужжя”, у зв’язку з чим факт порушення позивачем вимог ЗУ „Про охорону навколишнього природного середовища” неможливо встановити. З цих мотивів та з посиланням на ст. 33 ГПК України суд задовольнив позов у повному обсязі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у січні 2006 р. позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про визнання недійсним рішення Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області від 16.10.2005р. з дотриманням порядку подання позову, встановленого Господарським процесуальним кодексом України.
20.01.2006 р. господарським судом Миколаївської області порушено провадження у справі №10/46/06 на підставі ст. ст. 64, 65 Господарського процесуального кодексу України.
Справа розглядалась за нормами ГПК України і за наслідками вирішення спору прийняте оскаржуване відповідачем судове рішення від 18.04.2006 р.
Проте, розглянувши даний спір в порядку, передбаченому ГПК України, місцевий господарський суд не врахував публічно-правовий характер спірних правовідносин і суб’єктивний склад осіб, які беруть участь у справі, вирішив справу адміністративної юрисдикції без дотримання порядку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства для забезпечення захисту прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства (ст. 2 ч. 1 КАС України).
Відповідно до пункту 1 Положення про Державне управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11.08.2000р. №108, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.09.2000р. за № 602/4823 (далі Положення) управління є територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і входить до сфери його управління.
Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за додержанням норм і правил у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання й відтворення природних ресурсів, у тому числі землі, її надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів, інших об'єктів рослинного і тваринного світу, природних ресурсів континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, в межах наданих повноважень, територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, вимог екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки.
Частиною 6 пункту 5 Положення передбачено, що управління мають право виносити в межах своєї компетенції рішення про обмеження чи тимчасову заборону (зупинення) діяльності підприємств і об'єктів усіх форм власності, якщо їх експлуатація ( будівництво, реконструкція, розширення) здійснюються з порушенням норм і правил екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів (ліцензій) на використання природних ресурсів відповідно до Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 28.10.1992р. №2751.
Згідно п.1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З огляду вищевказане, у відповідних правовідносинах державні управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі виступають як суб'єкти владних повноважень у галузі охорони навколишнього природного середовища.
Пункт 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАСУ) відносить до компетенції адміністративних судів спори за зверненнями фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень КАСУ до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 ГПК України Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів.
Згідно ч. ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Отже норми Господарського процесуального кодексу України застосовуються господарським судом тільки при вирішенні господарських спорів, підвідомчих йому, відтак їх застосування для вирішення справи адміністративної юрисдикції є неправомірним.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом порушені норми ст. ст. 4, 12 ГПК України, п. 6 розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” КАС України, а саме, розглянутий за правилами господарського судочинства спір щодо оскарження рішення Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області як суб’єкта владних повноважень, який не підлягав вирішенню в господарському суді за нормами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Судова колегія вважає, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи адміністративної юрисдикції в господарському процесі, чим порушуються конституційні засади законності. (ст. ст. 19, 129 Конституції України) і право відповідача на судовий захист відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України.
Викладене є підставою для скасування оскаржуваного рішення та припинення провадження у справі відповідно до п. 1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Судові витрати у справі згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача в частині витрат з держмита за подання апеляційної скарги у розмірі 43 грн.
Згідно ст. 47 ГПК України, п. 2 ст. 8 Декрета КМУ „Про державне мито” позивачу повертається з Державного бюджету України 85 грн. держмита, сплаченого платіжним дорученням №224 від 21.10.2005 р., з видачею відповідної довідки.
Керуючись ст. ст. 49, 80 ч. 1 п. 1, 99, 101-105 ГПК
України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області задовольнити.
2. Рішення господарського суду Миколаївської області від 18.04.2006 р. скасувати.
3. Провадження у справі припинити.
4. Стягнути з ДП НАЕК „Енергоатом” в особі ВП „Атоменергобуд” на користь Державного управління екології та природних ресурсів в Миколаївській області 43 грн. витрат з держмита за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Миколаївської області відати відповідний наказ і довідку з зазначенням необхідних реквізитів.
Головуючий суддя: Мишкіна М. А.
Судді: Таценко Н. Б.
Сидоренко М. В.