АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № - 22 ц -1003 Головуючий по 1-й інстанції
2007 року Кравець С. В.
Суддя-доповідач: Чічіль В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року квітня місяця 12 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Чічіля В.А. Суддів: Антонова В.М., Тимчук Л.А. при секретарі: Сулимка С. В. з участю адвоката ОСОБА_2 позивача ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 07 березня 2007 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Машівського районного спортивно-технічного клубу товариства сприяння обороні України про відшкодування матеріальних та моральних збитків
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Чічіля В.А., -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 07 березня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Машівського РСТК ТСО України про відшкодування матеріальних та моральних збитків - відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким розірвати договір співпраці, заключений 01 липня 1999 року між ним та Машівським РСТК ТСО України і ОСОБА_3 та стягнути з Машівського РСТК ТСО України на його користь 12.776 грн. та судові витрати.
Посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
У запереченнях ОСОБА_3 просить відхилити вказану скаргу, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
2
Згідно ст. 430 ЦК України (в редакції 1963 року), за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін..
Громадяни можуть укладати договір про сумісну діяльність лише для задоволення своїх особистих побутових потреб.
Договори про сумісну діяльність між громадянами і соціалістичними організаціями не допускаються.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 01 липня 1999 року між Машівським РСТК ТСОУ та позивачем ОСОБА_1 був укладений договір співпраці, згідно якого сторони зобов'язані виконати добудову та естетичне оформлення приміщень по вул. Жовтневій, 2 а для подальшого їх використання по проведенню дозвілля і відпочинку населення. Власник погоджується на рівні права між сторонами і надає можливість використовувати обладнання та експлуатувати приміщення загальною площею 170 кв. м, розташованих по вул. Жовтневій, 2а. Прибуток чи витрати між сторонами діляться в рівних долях (а.с. 6-7).
Встановивши такі обставини по справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскільки вимога про недійсність договору позивачем не ставилась, тому місцевий суд в задоволенні позовних вимог з підстав, вказаних в позовних заявах, вірно відмовив.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 07 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.