АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-804/ 2007р.                     Головуючий по 1-й інстанції: Андрущенко - Луценко С. В.

                                                                                            Суддя-доповідач: Буленко О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року квітня місяця 24 дня                                                                             м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в

складі:

Головуючого судді: Буленка О.О.

Суддів : Омельченко Л.М., Бондаревської С. М.

При секретарі: Барило Я.В.

З участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Миргородського комунального житлово - експлуатаційного управління про визнання свідоцтва про право власності на житло частково недійсним та визнання права власності на 1/2 частину квартири, про визнання договору дарування квартири таким, що не є вчиненим, -

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2006 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Миргородського комунального житлово - експлуатаційного управління про визнання свідоцтва про право власності на житло частково недійсним та визнання права власності на 1/2 частину квартири, про визнання договору дарування квартири таким, що не є вчиненим задоволено частково.

Визнано частково на 1/2 частину АДРЕСА_1 недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 28.01.2002 року бюро по приватизації житла м. Миргорода на ім"я ОСОБА_4.

Визнано частково на 1/2 частину АДРЕСА_1 недійсним договір дарування квартири, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 від 22 вересня 2004 року.

Роз"яснено ОСОБА_3 право звернення в органи приватизації по питанню приватизації 1/2 частини АДРЕСА_1.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

2

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 44  грн.  30 коп. в рахунок відшкодування понесених ним судових витрат по справі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 300  грн.  в рахунок відшкодування витрат понесених нею на оплату допомоги адвоката.

З даним рішенням не погодилися ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове рішення , яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вважає, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, підстав для її задоволення та скасування рішення не вбачає.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції повно і всебічно досліджені обставини і матеріали справи, на підставі яких судом постановлене правильне та справедливе рішення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 10 лютого 1987 року в Миргородському міському відділі РАГС було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_4

За рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради від 24 грудня 2001 року для сім"ї ОСОБА_4, яка складалася з двох чоловік було придбано за кошти виділені з державного бюджету АДРЕСА_1.

Згідно карточек прописки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 були зареєстровані в АДРЕСА_1 з 16 січня 2002 року.

28.01.2002 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до органу приватизації із заявою щодо приватизації АДРЕСА_1, до заяви було надано довідку про склад сім"ї, згідно якої в АДРЕСА_1 значилися зареєстрованими ОСОБА_3 і ОСОБА_4

28.01.2002 року бюро по приватизації м. Миргород видало свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1 виключно на ім"я ОСОБА_4 /а.с. 19/.

2004                       року ОСОБА_4 за договором дарування подарувала АДРЕСА_1 ОСОБА_2

2005                       року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть /а.с. 9/.

Згідно ст..2 Закону України „ Про приватизацію державного житлового фонду", до об"єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два або більше наймачів, які використовуються на умовах найму.

У відповідності до ст..8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування. Передача займаних квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім"ї, які постійно мешкають в даній квартирі. Органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир у приватизації займаного ними житла.

3

Суд першої інстанції, врахувавши всі обставини справи, прийшов до вірного висновку, визнавши частково на 1/2 частину АДРЕСА_1 недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане 28.01.2002 року бюро по приватизації житла м. Миргорода на ім"я ОСОБА_4, оскільки орган приватизації, видавши свідоцтво про право власності на житло виключно на ім"я ОСОБА_4 порушив гарантоване Законом право ОСОБА_3 на приватизацію житла.

Крім того, суд першої інстанції, пославшись на вимоги ст. ст. 334, 722 ЦК України правомірно визнав частково на 1/2 частину АДРЕСА_1 недійсним договір дарування квартири, укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 від 22 вересня 2004 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2006 року постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається .

Керуючись ст. ст. 303, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 01 листопада 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.