УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 22ц-1107      Головуючий у 1 інстанції - Голубенко В.Л.

2007 р.                       Суддя-доповідач                 - Чічіль В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року квітня 26 дня                                            м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого - Чічіля В.А.,

суддів - Антонова В.М., Тимчук Л.А.,

при секретарі - Сулимка С. В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Білицької селищної ради Кобеляцького району Полтавської області про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Чічіля В.А., -

встановила:

У червні 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2007 року в позові ОСОБА_2 до Білицької селищної ради Кобеляцького району про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції та повернути справу на новий розгляд до Новосанжарського районного суду Полтавської області.

Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2

Згідно ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруди, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч.3 вказаної статті, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Судом першої інстанції вірно встановлено та сторони не заперечують, що позивачка ОСОБА_2 є спадкоємцем після померлого, ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_3, який за життя самочинно збудував два гаражі по АДРЕСА_1(а.с. 4-9).

Згідно довідки Білицької селищної ради Кобеляцького району Полтавської області, земельна ділянка під будівництво гаражів ОСОБА_4 не виділялась (а.с. 68).

Встановивши такі обставини по справі та врахувавши те, що відсутні докази про виділення в установленому порядку земельної ділянки ОСОБА_3 під будівництво спірних гаражів, чи під уже самочинно збудовані ці гаражі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши в позові ОСОБА_2

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції.

Рішення місцевого суду ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.