ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 р. | № 23/316 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: | Кочерової Н.О., |
суддів: | Рибака В.В., Черкащенка М.М., |
за участю представників сторін: |
від позивача – | Бойко М.О. (дов. від 30.01.2006р. б/н); |
від відповідача – | Костюк С.В. (дов. від 01.11.2005р. №004-05); |
розглянувши матеріали касаційної скарги | ВАТ “Донецькобленерго” |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2006р. |
у справі | №23/316 господарського суду Донецької області |
за позовом | ДП “Енергоринок” |
до | ВАТ “Донецькобленерго” |
про | стягнення 45 064 590 грн. |
Розгляд справи відкладався з 12.10.2006р. на 09.11.2006р. та була оголошена перерва з 09.11.2006р. на 16.11.2006р.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство “Енергоринок” м.Київ (в подальшому –ДП “Енергоринок” м.Київ) звернулось з позовом до ВАТ “Донецькобленерго” м.Горлівка про стягнення 36246954,05 грн. боргу, 3076713 грн. збитків від інфляції, 673299,59 грн. річних, 2530335,34 грн. пені та 2537286,82 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.11.04 –15.11.04 у справі № 23/316 позов ДП “Енергоринок м.Горлівка задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ “Донецькобленерго” м.Горлівка на користь позивача 36246954,5 грн. боргу, 2827262,45 грн. збитків від інфляції, 625632,37 коп. річних та відповідні витрати по держмиту, інформаційно-технічному забезпеченні судового процесу.
В іншій частині позову відмовлено.
Рішення в частині задоволення позову мотивовано обгрунтованістю позовних вимог в цій частині, відсутністю правових підстав для задоволення позову в іншій частині.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.06 зазначене рішення господарського суду Донецької області залишено без зміни.
У поданій касаційній скарзі ВАТ “Донецькобленерго” просить скасувати рішення та постанову цих судових інстанцій; прийняти нове рішення яким відмовити позивачу в позові.
При цьому скаржник посилається на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, зокрема ст. 151 Закону України “Про електроенергетику”, ст.105 ЦК УРСР, вимог Постанови НКРЕ України № 15/1 від 16.06.96 р.
Суть цих порушень викладена в касаційній скарзі.
Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги.
Матеріалами справи, що було також предметом дослідження попередніх судових інстанцій, підтверджується наступне.
Державне підприємство “Національна енергетична компанія “Укренерго”, яке реорганізувалось на підставі постанови КМ України “Про утворення державного підприємства “Енергоринок” від 05.05.2000 № 755 та відповідач з метою забезпечення виконання договору між членами оптового ринку електроенергії України, керуючись Правилами функціонування оптового ринку електроенергії України, 20.09.99 уклали договір № 73/01-ЕР.
Згідно з його умовами Державне підприємство “Акціональна енергетична компанія “Укренерго” зобов’язалась продати, а ВАТ “Донецькобленерго” купити електроенергію та здійснити її оплату (п.1.1 договору).
Сторони зобов’язались здійснювати продаж та купівлю електроенергії згідно з процедурами ст.3 даного Договору.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що ціна на електроенергію визначається згідно з Правилами оптового ринку електроенергії України і затверджується постановою Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, яка приймається сторонами до виконання, та окремими доповненнями цього договору не фіксується.
Сторони не подали суду постанови Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” про затвердження ціни на електроенергію у серпні 2003 р.
Відповідно до п.1 постанови ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго” щодо розрахунків оптової ринкової ціни від 24.03.2000 № 304, з 01.06.2000 ліцензіати з постачання електроенергії за регульованим тарифом повинні здійснювати закупівлю ОРЕ електроенергію за ціною, яка формується згідно з Правилами ОРЕ України.
Пунктом 8.20.1 Правил ОРЕ України встановлено, що позивач визначає середньозважену ціну за добу та місяць для кожного постачальника та згідно п.8.20.1 цих Правил надає відповідачу інформацію щодо ціни.
Рахунок-фактура № 571 від 11.09.03, яка була надіслана позивачем відповідачу 18.09.03 (рекомендовані листи за списками відправлення № 7350-7379) і є доведенням інформації позивачем відповідачу щодо ціни. Цей рахунок є вимогою, передбаченою ст.165 ЦК України, оскільки позивач не довів суду, що до 15.09.09 відповідач знав ціну електроенергії, яку він купив.
Такий порядок розрахунків не суперечить п.п. 6.20, 6.21 Інструкції про порядок використання коштів ОРЕ України.
Посилання відповідача на невизначеність обсягу купленої електроенергії не можуть бути прийняті до уваги, оскільки ці дані підтверджуються актом купівлі-продажу електроенергії за серпень 2003 р. від 30.10.03; формою № 1 за серпень 2003 р., підписаного директором з енергонагляду та збуту відповідача; фізичним балансом електроенергії Донбаського регіону за серпень 2003 р.
Відповідно з ч.2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідачем не доведено, що до 15.09.03 він не знав і не міг знати скільки електроенергії він купив на ОРЕ у серпні 2003 р.
Посилання відповідача на відсутність правових підстав для стягнення з нього коштів (ст. 151 Закону України “Про електроенергетику”) не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки позивач не вимагає стягнення з відповідача боргу та санкцій саме з поточного рахунку із спеціальним режимом використання.
Закон України “Про електроенергетику” не забороняє стягнення з інших поточних рахунків відповідача.
Конституційний Суд України (справа № 1-7/2002 від 12.02.02, № 3-рп/2002-справа про електроенергетику) встановив, що запроваджений порядок (Законом України “Про електроенергетику) грошових взаєморозрахунків на енергоринку з використанням розподільчих рахунків в установах уповноваженого банку не порушив механізмів функціонування електроенергетики та правову модель господарських відносин”.
В судовому засіданні при касаційному провадженні у справі представник відповідача не заперечував наявність боргу.
Таким чином, попередні судові інстанції обгрунтовано дійшли до висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача боргу в сумі 36 246 954,50 грн.
Господарські суди також правомірно прийшли до висновку, що інфляційні підлягають сплаті частково, тобто за період з жовтня 2003 по квітень 2004 р. включно.
В зв’язку з цим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 827 262,45 грн. інфляційних. В решті вимоги щодо стягнення інфляційних є необгрунтовані.
Оскільки рахунок-фактура № 571 від 11.09.03, яка розцінена як вимога, передбачена ст. 165 ЦК УРСР; надіслана відповідачу 18.09.03, та з урахуванням пробігу пошти (5 днів) день оплати настав з 01.10.03.
В зв’язку з цим річні складають 625 632,37 грн. , які підлягають стягненню з відповідача.
В решті вимоги щодо стягнення річних є необгрунтованими.
Господарським судом Донецької області 02.09.03 було порушено справу № 5/173Б про банкрутство відповідача і було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію штраф та пеня не нараховуються.
Таким чином, позивачу правомірно відмовлено у стягнення пені та штрафу.
Зазначене свідчить про повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального та процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.06 у справі № 23/316 залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Головуючий, суддя Н. Кочерова
С у д д і: В. Рибак
М.Черкащенко