УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2008 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Іванів О.И.,
суддів: Кривобокової Н.М., Томенчука Б.М.,
з участю: захисника ОСОБА_1.,
засудженого ОСОБА_2
розглянувши 24 січня 2008 року у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, та засудженого ОСОБА_2 на вирок Долинського районного суду від 8 листопада 2007 року, -
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, раніше судимий 15.07.2005 року Долинським районним судом за ст. ст. 185 ч.2, 190 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі, громадянин України
засуджений за ст. 390 ч.1 КК України на один рік позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднано засудженому невідбуту частину
покарання за попереднім вироком і згідно ст. 72 КК України призначено покарання - один рік
три місяці позбавлення волі.
Справа №11-45/2008р. Головуючий І інстанції Керніцький І.І.
Категорія ст. 390 ч.1 КК України Доповідач: Іванів О.Й.
2
Запобіжний захід ОСОБА_2. залишено попередній - тримання під вартою.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з 11 вересня 2007 року.
За вироком суду ОСОБА_2. визнаний винним у тому, що відбуваючи в Долинському ВІД №118 покарання у виді обмеження волі, отримавши дозвіл на медичне обстеження, 31 серпня 2007 року вибув у Долинську ЦРЛ для проходження такого обстеження, де самовільно залишив територію лікувального закладу і не повернувся у Долинський ВЦ №118, ухилившись від відбування покарання у виді обмеження волі.
В апеляціях:
- прокурор, який брав участь у розгляді справи судом, у внесених змінах до апеляції постановлений щодо засудженого ОСОБА_2 вирок просить змінити, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, перекваліфікувати дії засудженого з ч. 1 ст. 390 КК України на ч.2 ст. 390 КК України, оскільки ОСОБА_2. не повернувся до місця відбування покарання після закінчення строку виїзду. За вказаною статтею просить призначити покарання у виді обмеження волі та остаточне покарання визначити у відповідності до вимог ст. 71 КК України. В термін покарання зарахувати час знаходження ОСОБА_2 під вартою;
- засуджений ОСОБА_2. вирок суду вважає незаконним, просить звільнити його від призначеного покарання.
Під час апеляційного розгляду справи засуджений ОСОБА_2. свою апеляцію підтримав, пояснив, що не повернувся в Долинський ВЦ №118 через неможливі умови для відбування покарання. Вважає себе невинуватим, тому просить звільнити його від покарання.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, яка підтримала апеляцію у зміненому вигляді та просить її задовольнити, пояснення засудженого ОСОБА_2, який не заперечив доводів апеляції прокурора у зміненому вигляді, та просить задовольнити свою апеляцію, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора у зміненому вигляді підлягає до задоволення, апеляція засудженого - до часткового задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, засудженому ОСОБА_2. за його заявою, начальником Долинського ВЦ №118 31 серпня 2007 року було надано дозвіл на виїзд у Долинську ЦРЛ для проходження медичного огляду. Вибувши у центральну лікарню, ОСОБА_2. залишив територію лікувального закладу і після закінчення строку виїзду не повернувся у Долинський ВЦ №118.
3
Правильно встановивши фактичні обставини справи суд першої інстанції невірно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_2 за ч.1 ст. 390 КК України як самовільне залишення місця обмеження волі особою, засудженою до обмеження волі.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 59 КВК України засудженим може бути дозволено короткочасні виїзди за межі виправного центру за необхідності звернення у медичний заклад з приводу захворювання.
В даному випадку медичний заклад не може вважатися місцем відбування покарання у виді обмеження волі. Тому умисні дії ОСОБА_2, які виразились у неповерненні до місця відбування покарання особи, засудженої до обмеження волі, якій було дозволено короткочасний виїзд, після закінчення строку виїзду, повинні кваліфікуватися за ч.2 ст. 390 КК України.
За наведених обставин доводи апеляції прокурора у зміненому вигляді слід визнати обґрунтованими.
Що стосується доводів апеляції засудженого ОСОБА_2 про його невинуватість у вчиненому, то вони спростовуються дослідженими і наведеними у вироку доказами. Зокрема: - визнавальними показаннями самого засудженого про те, що не повернувся до виправного центру у призначений строк, оскільки не знав, що за це може понести покарання;
· показаннями свідків ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. про те, що після неповернення ОСОБА_2 у виправний центр приступили до розшукових заходів засудженого, якого в подальшому затримали у м. Долина на центральній площі;
· показаннями свідка ОСОБА_6. про те, що ОСОБА_2., очікуючи своєї черги на прийом до лікаря у Долинській ЦРЛ, сказав, що йде на вулицю покурити, вийшов з приміщення і більше не повертався.
З огляду на наведене, підстав для звільнення ОСОБА_2 від призначеного покарання, про що йдеться в його апеляції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи, у зміненому вигляді задовольнити. Апеляцію засудженого ОСОБА_2задовольнити частково.
Вирок Долинського районного суду від 8 листопада 2007 року змінити.
4
Перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ч.1 ст. 390 КК України на ч.2 ст. 390 КК України та за вказаною статтею призначити покарання - один рік обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком і призначити засудженому один рік п'ять місяців обмеження волі. Згідно ст. 72 КК України зарахувати строк попереднього ув'язнення - 4 місяці 13 днів з розрахунку один день за два дні обмеження волі і остаточно призначити ОСОБА_2. до відбуття вісім місяців чотири дні обмеження волі.
В решті вирок залишити без змін.