УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 11/796/522 /2013 Головуючий у 1-ій інстанції - Місечко М.М.

Категорія - п.п. 4, 7, 12 ч. 2 ст.115 КК України Доповідач - Верховець Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Верховець Т. М.,

суддів Васильєвої М.А., Кияшка О.А.,

за участю прокурора Отроша В.М.,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши в приміщенні суду в відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 24 грудня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий,

засуджений за п.п. 4, 7, 12 ч. 2 ст.115 КК України на 13 років позбавлення волі.

Запобіжний захід - тримання під вартою, з 10 серпня 2010 року.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий,

засуджений за п.п. 4, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 13 років позбавлення волі.

Запобіжний захід - тримання під вартою, з 10 серпня 2010 року.

По справі вирішено питання судових витрат і речових доказів.

Згідно вироку суду, ІНФОРМАЦІЯ_3 року приблизно о 20-ій годині ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 після вживання алкогольних напоїв на озері «Редькіно», що по вул. Богатирській в м. Києві, прибули на житловий масив «Водогін», розташований на території Оболонського району м. Києва та направилися від зупинки громадського транспорту у напрямку селища ДВС садівницького товариства «Лісова поляна».

Проходячи повз продуктового магазину «Чернігівське», що по вул. Дніпроводській, 7 в м. Києві, ОСОБА_5 звернув увагу на раніше незнайомого йому ОСОБА_7, який лежав на землі поблизу погребів, розташованих неподалік зазначеного продуктового магазину. Підійшовши до ОСОБА_7 та впевнившись, що останній спить у стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_5, бажаючи самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, без будь-якої причини, вирішив вчинити умисне вбивство ОСОБА_7, з особливою жорстокістю з хуліганських мотивів. З цією метою ОСОБА_5, нічого не повідомляючи ОСОБА_4 про свій злочинний намір, попросив останнього допомогти йому відвести ОСОБА_7 до лісу, на що ОСОБА_4 погодився. Піднявши ОСОБА_7 з землі та провівши його приблизно 50 метрів у глиб лісу, ОСОБА_5 зупинився та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання смерті ОСОБА_7, завдав йому удар кулаком правої руки в тулуб. Від отриманого удару ОСОБА_7 впав на землю. Скориставшись тим, що ОСОБА_7 не в змозі чинити опір, ОСОБА_5 з метою умисного вбивства почав завдавати йому ногами по голові та в область живота. Під час завдання цих ударів ОСОБА_7, який лежав на землі, ОСОБА_5 бачив, що ОСОБА_4 знаходиться поруч і своєю присутністю підтримує його дії та демонструє свою готовність до спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень з метою позбавити життя останнього.

Після цього, ОСОБА_5, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на мордування, приниження гідності та умисне вбивство ОСОБА_7 з особливою жорстокістю, з хуліганських спонукань, зняв з ноги потерпілого черевик та, підпаливши його, почав завдавати ним удари по обличчю ОСОБА_7, усвідомлюючи, що таким чином завдає останньому особливих фізичних та моральних страждань. Щоб захиститися та запобігти побиттю, ОСОБА_7 закрив голову руками. Однак ОСОБА_5, усвідомлюючи, що це спричинить потерпілому особливі фізичні страждання та принизить його гідність, зняв з ОСОБА_7 шкарпетку, підпалив її та заніс над потерпілим так, щоб вогонь з неї капав на голову ОСОБА_7 У цей час у ОСОБА_4 виник умисел на спільне з ОСОБА_5 мордування, приниження гідності та позбавлення життя ОСОБА_7 У зв'язку з цим ОСОБА_4, знаходячись поряд і діючи узгоджено, своєю присутністю підтримував дії ОСОБА_5, направлені на умисне вбивство ОСОБА_7 з особливою жорстокістю, з хуліганських спонукань, з метою позбавити життя останнього, а також спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб у разі виникнення небезпеки, попередити про це ОСОБА_5 Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_5, з метою спричинення особливих страждань потерпілому, почав притискати колінами грудну клітину ОСОБА_7 та стрибати у потерпілого на грудях. Після цього, з метою спричинення особливих страждань та умисного вбивства ОСОБА_7 з особливою жорстокістю, з хуліганських спонукань, ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання смерті ОСОБА_7, зняв з себе футболку і, обмотавшись нею шию потерпілого, почав затягувати вільні краї одягу, перекриваючи доступ повітря ОСОБА_7 Побачивши, що ОСОБА_5 затягує футболку на шиї потерпілого ОСОБА_8, ОСОБА_4 знаходився поруч і своєю присутністю підтримував дії ОСОБА_5, демонструючи при цьому намір вчинити активні дії у разі вчинення ОСОБА_7 опору. Після цього ОСОБА_4, з метою реалізації спільного з ОСОБА_5 умислу на умисне вбивство ОСОБА_7 з особливою жорстокістю та з хуліганських спонукань, за мовчазною згодою з ОСОБА_5, вступивши з останнім, своїми погодженими діями, в попередню змову, направлену на вбивство ОСОБА_7 з особливою жорстокістю, з хуліганських спонукань, групою осіб, будучи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання смерті ОСОБА_7, підійшов до потерпілого, який в цей час лежав на землі і, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_5, почав затягувати футболку на шиї ОСОБА_7, перекриваючи останньому доступ повітря. Потім, ОСОБА_5 з метою спричинення ОСОБА_7 особливих страждань та доведення до кінця спільного з ОСОБА_4 умислу, направленого на умисне вбивство потерпілого з особливою жорстокістю, з хуліганських спонукань, почав стискати шию ОСОБА_7 руками, перекриваючи йому доступ повітря та розуміючи, що це спричинить ОСОБА_7 особливі страждання. Після цього, завдавши ОСОБА_7 особливі фізичні страждання та бажаючи спричинити йому додаткові страждання, ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_4 підпалити потерпілого. ОСОБА_4, погодившись на пропозицію ОСОБА_5, назбирав сухого гілля та поклав його на тіло ОСОБА_7, щоб розпалити вогонь. Після цього, ОСОБА_5 підпалив гілля та одяг ОСОБА_7 Зазначені дії ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, що були направлені на умисне вбивство ОСОБА_7 з особливою жорстокістю, з хуліганських мотивів, продовжувались від 30 до 60 хвилин і були закінчені лише тоді, коли потерпілий ОСОБА_7 не подав ознак життя. У результаті вказаних спільних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: 96% опіків тіла 2-3 ступеню, садна на обличчі та шиї зліва, садна на обличчі на рівні лівого кута нижньої щелепи, крововиливи в м'які тканини обличчя зліва, перелом нижньої щелепи зліва, садна на шиї з лівої бічної поверхні, крововиливи в м'які тканини шиї зліва, перелом під'язичної кістки зліва та перелом щитовидних хрящів гортані з крововиливами в навколишні м'які тканини, перелом грудини та множинні двосторонні переломи ребер із кров оливами в навколишні м'які тканини, множинні розриви капсули і тканини печінки, «шокові» нирки, фокуси некронефраза в нирках. Смерть потерпілого ОСОБА_7 настала внаслідок комбінованої травми тіла у вигляді 96% опіків тіла 2-3 ступеню та множинних переломів кісток скелету з пошкодженням внутрішніх органів і розвитком шоку.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи встановлених судом фактичних обставин справи та кваліфікації дій засуджених, просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання та постановити в цій частині свій вирок, яким ОСОБА_5 та ОСОБА_4 призначити за п.п. 4, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді 15 років позбавлення волі кожному. При цьому посилається на те, що засуджені, будучи у стані алкогольного сп'яніння, вчинили особливо тяжкий злочин щодо людини похилого віку та вину в його вчиненні не визнавали, намагаючись будь-що уникнути кримінальної відповідальності.

Захисник ОСОБА_2, в інтересах засудженого ОСОБА_5, просить в апеляції вирок суду за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_4 за п.п.4,7,12 ч.2 ст.115 КК України відносно ОСОБА_5 скасувати, а справу повернути прокурору для проведення додаткового розслідування. На думку апелянта, при розгляді справи судом першої інстанції були допущені однобічність і неповнота судового слідства, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Також захисник вважає, що під час слухання справи, а саме дослідження матеріалів кримінальної справи, були порушені права ОСОБА_5 на захист, оскільки за відсутності адвоката ОСОБА_2, суд, в порушення вимог ст.47 КПК України, призначив підсудному іншого захисника без згоди підсудного.

Не погоджується адвокат із тим, що умисне вбивство ОСОБА_7 було вчинене з особливою жорстокістю, з хуліганських мотивів та попередньою змовою, оскільки: в ході досудового слідства і в судовому засіданні ОСОБА_5 в частині скоєння злочину з особливою жорстокістю свою вину не визнав та дав пояснення, що коли вони підпалювали потерпілого, то ОСОБА_5 вважав його вже мертвим, оскільки у останнього не було ознак дихання; по-друге, хоча і був порушений громадський порядок, дії ОСОБА_5 не можна кваліфікувати як «вчинене з хуліганських мотивів», оскільки ОСОБА_4 хотів помститися потерпілому за щось особисте; також, суд не застосував ч.1 ст.28 КК України і помилково кваліфікував дії підсудних вчинених за попередньою змовою, як в той час мав кваліфікувати як «групою осіб без попередньої змови», оскільки для вчинення даного злочину, на думку апелянта, було характерне спонтанне, ситуативне об'єднання зусиль виконавців для досягнення загального злочинного результату безпосередньо перед його вчиненням.

Крім того, адвокат ОСОБА_2 вважає, що наявна в матеріалах кримінальної справи медична документація щодо ОСОБА_5 свідчить про його обмежену осудність, у зв'язку з чим суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання щодо проведення повторної психолого - психіатричної експертизи.

Також, при постановленні вироку, суд безпідставно, на думку апелянта, послався, як на обставину, яка обтяжує покарання - перебування підсудних в стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий висновок ґрунтується виключно на показаннях підсудних, що суперечить вимогам ст.73 КПК України.

З огляду на викладене, адвокат ОСОБА_2 вважає, що дії підсудних необхідно було б кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України, оскільки з наявних матеріалів справи, показань підсудних в ході досудового слідства та показаннями ОСОБА_5 в суді, вбачається, що умислу на вбивство ОСОБА_7 у підсудних не було.

В апеляції засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування. При цьому не погоджується з висновками суду про вчинення ним та ОСОБА_4 вбивства з особливою жорстокістю і з хуліганських мотивів, вказуючи, що судом не спростовано доводи обох засуджених про те, що підпалюючи потерпілого, вони були впевнені, що той помер, і твердження його, ОСОБА_5, щодо наявності в ОСОБА_4 особистого мотиву для розправи з ОСОБА_7 - помсти за притягнення брата до кримінальної відповідальності. Крім цього, вважає недоведеним наявність попередньої змови на вчинення злочину між ним та ОСОБА_4, вчинення саме ним переважної більшості насильницьких дій щодо потерпілого та скоєння злочину у стані алкогольного сп'яніння. Посилається на безпідставність відмови суду в задоволенні клопотання його захисника про проведення додаткової психолого-психіатричної експертизи та вказує, що при призначенні йому покарання не враховано сприяння розкриттю злочину під час досудового слідства.

Захисник ОСОБА_3, в інтересах засудженого ОСОБА_4, в апеляції просить вирок суду скасувати з закриттям кримінальної справи щодо вказаного засудженого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України - за відсутністю в його діях складу злочину. Мотивуючи наведене, посилається на те, що суд не дав належної оцінки показанням ОСОБА_4 про вчинення вбивства самостійно ОСОБА_5, без участі його підзахисного, а висновок суду про доведеність винуватості останнього у вчиненні цього злочину ґрунтується лише на показаннях ОСОБА_5, що сам є зацікавленою особою. Також, на думку апелянта, судом не визначено момент виникнення в засуджених попередньої змови на скоєння цього злочину, наявними у справі доказами не підтверджено факт такої змови, так само як і перебування ОСОБА_4 у стані алкогольного сп'яніння, а висновок судово-медичної експертизи щодо причин смерті ОСОБА_7 та прижиттєвого отримання ним опіків тіла суперечить даним довідки від 09 серпня 2010 року та висновку спеціалістів від 23.11.2012 року. До того ж, органом досудового слідства не було вилучено одяг і взуття ОСОБА_4, в яких він знаходився на момент убивства, тоді як у ОСОБА_5 даний одяг вилучено й на ньому виявлено сліди крові людини.

Захисник також наголошує на тому, що ОСОБА_4 є законослухняним громадянином, який позитивно характеризується за місцем проживання, раніше не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності, є інвалідом ІІІ - групи дитинства.

Засуджений ОСОБА_4 у своїй апеляції просить вирок суду щодо нього скасувати з закриттям кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочину. При цьому наводить доводи, аналогічні викладеним в апеляції захисника, щодо невстановлення обставин виникнення попередньої змови між ним і ОСОБА_5, недоведеності його перебування у стані алкогольного сп'яніння та невилучення одягу, що був на ньому під час вчинення злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а апеляції засуджених та захисників просив залишити без задоволення; пояснення захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_4, які підтримали апеляції кожен свою та один одного, а апеляції прокурора, захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_5 просили залишити без задоволення; захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_5, які підтримали апеляції кожен свою та один одного, апеляцію прокурора просили залишити без задоволення, щодо апеляцій захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 покладалися на розсуд суду, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, провівши судове слідство, судові дебати й надавши засудженим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, їх захисників ОСОБА_3, ОСОБА_2 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Доводи захисника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_4 про відсутність в діях останнього складу злочину, за який він засуджений, а захисника ОСОБА_2 та засудженого ОСОБА_5 про відсутність у останнього умислу на вбивство потерпілого з особливою жорстокістю і хуліганських мотивів за попередньою змовою є безпідставними, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, за наведених у вироку обставин є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні, ретельно перевірених судом та докладно наведених у вироку, яким суд дав належну оцінку.

Зокрема, у своїх показаннях під час досудового слідства і в судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 повідомляв обставини спільного проведення часу з ОСОБА_4 та вживання алкогольних напоїв перед вчиненням злочину. Засуджений підтверджував, що біля магазину «Чернігівське» саме він першим звернув увагу на потерпілого, запропонував ОСОБА_4 підійти до останнього, й не заперечував подальше скоєння ними всього обсягу насильницьких дій відносно ОСОБА_7 Проте вказував, що такі дії вчиняв переважно ОСОБА_4, який одразу наніс потерпілому удар та виступив ініціатором, щоб того відвести до лісу. У вказаному місці, нібито під приводом причетності ОСОБА_7 до того, що його брат потрапив у місця позбавлення волі, ОСОБА_4 бив потерпілого руками, ногами та запаленим черевиком, підносив йому до голови палаючі шкарпетки, стрибав по тілу, душив своєю футболкою й руками, а потім підпалив з метою знищення слідів злочину. Він же, ОСОБА_5, на прохання ОСОБА_4 спочатку лише стежив за навколишньою обстановкою, потім тягнув за один кінець футболки, обмотаної навколо шиї ОСОБА_7, перевіряв у нього пульс, а після того, як, на його думку, потерпілий перестав подавати ознаки життя, також підпалював гілки на його тілі (т. 2, а.с. 92-95, 102-105, 157-158, т. 5, а.с. 24-32).

Послідовність та механізм вчинення всіх цих дій ОСОБА_5 детально показував на місці злочину в ході відтворення обстановки і обставин події (т. 2, а.с. 118-134, 136-151).

Разом з тим, засуджений ОСОБА_4 у своїх показаннях під час досудового слідства, підтверджених у ході відтворення обстановки і обставин події, вказував, що коли вони побачили біля магазину ОСОБА_7, ініціатива відвести потерпілого до лісу, навпаки, належала ОСОБА_5, який у подальшому бив його, душив руками, та підпалив у ОСОБА_7 під ногами сухі гілки. А він, ОСОБА_4, у цей час був присутній поряд та періодично курив, не дивлячись на те, що відбувалося (т.2, а.с. 189-190, 202-204, 214-225, 227-237).

Ці ж самі показання засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтверджували на очній ставці між собою (т.2,а.с. 191-195).

А будучи допитаним у судовому засіданні, засуджений ОСОБА_4, не визнаючи своєї вини у вчиненні злочину, зазначав, що після спільного проведення часу та вживання пива з ОСОБА_5 до них підійшов потерпілий і попросив підвести його до дороги, на що засуджені погодилися, проте в подальшому ОСОБА_5 безпричинно наніс ОСОБА_7 удар в обличчя. Потім у нього, ОСОБА_4, стала сильно боліти нога, у зв'язку з чим він зупинився, покурив та пішов додому, з потерпілим залишився ОСОБА_5 та наступні події йому невідомі. Проте в подальшому, відповідаючи на запитання суду після оголошення його свідчень під час досудового слідства, ОСОБА_4 підтвердив, що був очевидцем насильницьких дій, які ОСОБА_5 вчиняв щодо ОСОБА_7, за винятком підпалювання шкарпеток і черевика (т.5, а.с. 32-35).

Разом з тим, частина дій, вчинених кожним із засуджених щодо потерпілого, підтверджена показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року приблизно о 19.30-20.00 год. вони бачили, як ОСОБА_5 та ОСОБА_4 біля магазину «Чернігівське» удвох взяли ОСОБА_7 під руки та повели в бік лісопосадки. А через деякий час свідок ОСОБА_14, зайшовши до лісу, бачив, як ОСОБА_5 наносив потерпілому удари ногами, а ОСОБА_4 стояв поряд і курив. Подальших їх дій свідок не бачив, оскільки перебував у зазначеному місці не більше 30 секунд (т. 1, а.с. 75-85, 114-116, 134-138, т.4, а.с. 33-39, 56-64, 72-79, т.5, а.с. 36-42, 46-зворот-48).

Наведене узгоджується з даними, які містяться в протоколах пред'явлення для впізнання вживу та за фотознімками, й ці ж обставини свідки повідомляли в ході відтворень обстановки і обставин події та на очних ставках з засудженими (т. 1, а.с. 117-133, т.4, а.с. 42-47, 81-82, 84-91).

А вказані засудженими ОСОБА_5 та частково - ОСОБА_4, відомості про характер вчинених щодо потерпілого насильницьких дій повністю узгоджуються з даними, які містяться в протоколі огляду місця події про виявлення після гасіння пожежі неподалік будинку № 15 по вул. Дніпроводській в м. Києві трупа ОСОБА_7, висновках судово-медичних експертиз та актах судово-медичного дослідження трупа потерпілого, в результаті яких було виявлено 96℅ опіків тіла 2-3 ступеню, численні садна та крововиливи на обличчі й шиї, переломи під'язикової кістки, щитовидних хрящів гортані, грудини, множинні двосторонні переломи ребер, множинні розриви капсули і тканин печінки, які належать до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння, перебувають у причинно-наслідковому зв'язку зі смертю ОСОБА_7 та могли виникнути при обставинах, вказаних при відтвореннях обстановки і обставин події як ОСОБА_5, так і ОСОБА_4; на щитоподібному хрящі виявлено як вдавлений перелом та вдавлювання хрящової тканини, що могли утворитися від дії тупого предмету з обмеженою контактною поверхнею, так і лінійні конструкційні переломи, які могли утворитися внаслідок стиснення хрящів гортані з двох боків (т. 1, а.с. 21-25, 163-179, 186-187, 194-195, 203-206).

Твердження як ОСОБА_5, так і ОСОБА_4, аналогічні наведеним ними та захисника ОСОБА_3 в апеляціях, про вчинення дій, за які кожного засуджено, відповідно не ним, а іншим співучасником, були предметом ретельної перевірки суду першої інстанції, обґрунтовано спростовані й визнані спрямованими на зменшення власної ролі у вчиненому та часткове уникнення відповідальності.

Так, присутність ОСОБА_4 на місці злочину та узгодженість його дій з ОСОБА_15 підтверджені як показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 й ОСОБА_14, засудженого ОСОБА_5, так і свідченнями самого ОСОБА_4 під час досудового слідства, частково підтвердженими ним і в судовому засіданні. А те, що вказаний засуджений разом з ОСОБА_5 душив та підпалював потерпілого, підтверджено, окрім показань ОСОБА_5, власними свідченнями ОСОБА_4, в яких він, хоча і вказував про скоєння зазначених дій ОСОБА_5, проте, не вказуючи інших дій, які вчинив останній, акцентував увагу саме на цих, розповідаючи й показуючи при відтворенні обстановки і обставин події механізм їх вчинення, що могло бути відомо йому як особі, яка скоїла такі дії.

Враховуючи наведені докази у своїй сукупності, та обставина, що в ОСОБА_4 не вилучався одяг, який був на ньому в момент вчинення злочину, не ставить під сумнів доведеність участі цього засудженого в його вчиненні та не є проявом неповноти чи однобічності досудового слідства, які б унеможливлювали постановлення вироку. До того ж, як вбачається з показань свідка ОСОБА_16, який затримував ОСОБА_4, здійснення такої дії він вважав недоцільним тому, що затримання проводилося через чотири дні після вчинення злочину, що давало підозрюваному достатньо часу для знищення його слідів (т. 4, а.с. 3-32). З огляду на зазначене, доводи засудженого ОСОБА_4 та його захисника в цій частині є безпідставними.

Вчинення ОСОБА_5 сукупності дій, за які його засуджено, окрім часткового підтвердження його власними свідченнями, в решті підтверджено показаннями свідка ОСОБА_14, що був очевидцем нанесення потерпілому ударів саме цим засудженим, у той час як ОСОБА_4 стояв поряд і курив, та свідченнями засудженого ОСОБА_4, які в цій частині узгоджуються між собою. Жодних підстав для обмови зазначеним свідком ОСОБА_5 встановлено не було.

У той же час, як правильно встановив суд, показання свідка ОСОБА_14 не можуть спростовувати участь у вчиненні цього злочину й ОСОБА_4 Оскільки, по-перше, вони підтверджують принаймні мовчазну згоду останнього з діями ОСОБА_5, а по-друге, свідок був очевидцем побиття лише протягом 30 секунд, тоді як встановлена судом загальна тривалість насильницьких дій щодо потерпілого становила 30-40 хвилин, тобто значно перевищувала вказаний час, а тому переважної більшості таких дій засуджених ОСОБА_14 не бачив.

Окрім наведеного, ОСОБА_5 дав показання щодо способу заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, значно ширші за обсягом порівняно з ОСОБА_4, та під час відтворення обстановки і обставин події послідовно й докладно показав, яким чином нібито ОСОБА_4 наносив потерпілому удари руками, ногами та палаючим черевиком, підносив йому до голови підпалені шкарпетки, стояв на тілі потерпілого, стрибав по ньому й душив, після чого підпалив. Тобто ОСОБА_5, хоча й заперечував вчинення таких дій особисто ним, проте зі значною деталізацією вказав послідовність і механізм їх вчинення, які могли бути відомі йому як особі, що скоїла зазначені дії.

До того ж, у своїх свідченнях у судовому засіданні ОСОБА_5, зазначаючи, ніби ОСОБА_4 душив потерпілого своєю футболкою, у той же час вказав колір останньої як синій (т.5, а.с. 30-зворот). Тоді як саме в ОСОБА_5 була вилучена футболка блакитного кольору у смужку синього кольору, в яку даний засуджений був одягнений ІНФОРМАЦІЯ_3 року та яка визнана речовим доказом у справі (т.1, а.с. 50-52, 221-225).

Окрім наведеного, ОСОБА_5 не зміг дати логічних і переконливих пояснень про причини свого перебування на місці вбивства, а лише вказав, що спочатку не підтримував дії ОСОБА_4, проте боявся їм перешкоджати, а потім все ж до них приєднався на прохання останнього у зв'язку з розгубленістю та можливою розправою з його боку. Такі твердження є безпідставними, враховуючи фізичну перевагу ОСОБА_5 над ОСОБА_4, який є інвалідом 3-ої групи у зв'язку з вадою ніг, відсутність погроз на його адресу з боку ОСОБА_4, а також будь-яких інших об'єктивних причин боятися останнього й діяти під його примусом.

А у своєму виступі в судових дебатах та останньому слові засуджений ОСОБА_5 фактично визнав свою винуватість у вчиненні злочину за викладених в обвинуваченні обставин, за винятком особливої жорстокості в цих діях і попередньої змови з ОСОБА_4 на їх вчинення, та просив суворо не карати (т. 5, а.с. 60-60-зворот).

Доводи захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4 в апеляції про суперечності між даними медичної довідки, консультативного висновку спеціалістів в галузі судової медицини від 26.11.2012 року й висновку судово-медичної експертизи щодо причин смерті ОСОБА_7 й того, чи мали спричинені йому опіки прижиттєвий характер, були предметом перевірки суду першої інстанції. Суд дійшов висновку про безпідставність цих доводів та не прийняв до уваги консультативний висновк спеціалістів в галузі судової медицини від 26.11.2012 року, при цьому обґрунтувавши його належним чином. Такий висновок суду колегія суддів вважає правильним.

Виходячи з вимог ст. ст. 75, 76 КПК України, обов'язковим і головним джерелом доказів щодо причин смерті, тяжкості, характеру тілесних ушкоджень та інших пов'язаних з цим питань є висновок судно-медичної експертизи. Як вбачається з висновку такої експертизи № 111/2555 від 02 листопада 2010 року, який в суді апеляційної інстанції підтвердив лікар судово-медичний експерт ОСОБА_17, смерть ОСОБА_7 настала від комбінованої травми в виді 96℅ опіків тіла 2-3 ступеня та численних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів та розвитком шоку. Враховуючи характер, морфологію ушкоджень, дані судово-гістологічного дослідження (ступінь вираженості крововиливів та наявність клітинної реакції в травмованих тканинах), всі ушкодження виникли прижиттєво, приблизно за 30-40 хвилин до настання смерті. При цьому в першу чергу утворилися переломи під'язикової кістки, щитовидних хрящів та ребер, а в останню - перелом нижньої щелепи та опіки тіла (т. 1, а.с. 163-165, 173-174).

З огляду на зазначене, не приймаються до уваги й доводи засудженого ОСОБА_5 в апеляції про те, що підпалюючи потерпілого, вони були переконані в його смерті. До того ж, як правильно зазначив суд, сам ОСОБА_5 у своїх показаннях стверджував, що перед цими діями особисто перевіряв у ОСОБА_7 пульс, про що повідомляв ОСОБА_4, тобто засуджені пересвідчувалися, чи подає потерпілий ознаки життя.

Доводи засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_2 в апеляції на предмет наявності в ОСОБА_4 особистого мотиву для розправи з ОСОБА_18 - помсти за брата, який через потерпілого нібито потрапив до місць позбавлення волі, не заслуговують на увагу. Оскільки аналогічні доводи були ретельно перевірені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження. Як вбачається з даних, які містяться в вимозі про судимість ГІБ МВС України й підтверджені показаннями як свідків матері ОСОБА_4 - ОСОБА_19, його братів ОСОБА_20 і ОСОБА_21, жоден з останніх не притягувався до кримінальної відповідальності, не піддавався приводам у правоохоронні органи та ні в кого із членів їх сім'ї не було конфліктів з потерпілим. Інших братів або товаришів, яких засуджений міг би називати словом «брат», у нього немає, й таке звернення до товаришів не характерне для лексикону ОСОБА_4 (т. 1, а.с . 149-153, т.4, а.с. 20-23, 25-29, т.5, а.с. 43-44).

Сам ОСОБА_4 у своїх показаннях під час досудового слідства і в судовому засіданні заперечував даний факт і навпаки, підтверджував відсутність у нього претензій до потерпілого (т.2, а.с. 189-190, 202-204, 214-225, т.5, а.с. 32-35), хоча наявність такої обставини покращувала б його становище і засуджений був би зацікавлений її повідомити. До того ж, такі твердження ОСОБА_5 колегія суддів вважає нелогічними з урахуванням його ж показань у судовому засіданні про те, що саме він першим звернув увагу на потерпілого й запропонував ОСОБА_4 до нього підійти (т.5, а.с. 30).

Наведені в апеляціях засуджених і їх захисників доводи про недоведеність попередньої змови між ними на вчинення злочину та невстановлення моменту її виникнення колегія суддів вважає безпідставними.

Оскільки відповідно до роз'яснень, наведених у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», вчиненим за попередньою змовою групою осіб умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь декілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його виконання. При цьому основними критеріями змови є узгодженість між собою дій винних та їх об'єднаність єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя.

Саме про такий характер дій ОСОБА_5 та ОСОБА_4 свідчать встановлені судом фактичні обставини справи. Зокрема, після того, як ОСОБА_4 допоміг ОСОБА_5 завести ОСОБА_7 в ліс, де своєю присутністю та мовчазною згодою підтримав побиття ним потерпілого та стежив за навколишньою обстановкою для запобігання викриттю на місці злочину, перед вчиненням подальших дій, які призвели до смерті ОСОБА_7, вступив з ОСОБА_5 в попередню змову на умисне вбивство останнього з особливою жорстокістю з хуліганських мотивів. Реалізуючи цей спільний умисел, ОСОБА_4 разом із ОСОБА_5 вчинили дії, безпосередньо спрямовані на позбавлення потерпілого життя: вдвох душили ОСОБА_7, після чого його підпалили, тобто спільно та узгоджено вчинили об'єктивну сторону злочину як співвиконавці.

Посилання засуджених та їх захисників в апеляціях на недоведеність вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння до уваги не приймаються, оскільки протягом всього часу досудового й судового слідства обидва засуджені, частково заперечуючи свою участь у скоєнні вбивства, послідовно вказували про вживання спиртних напоїв перед вчиненням злочину. Зокрема, як вбачається з показань під час досудового слідства ОСОБА_5, підтверджених ним у судовому засіданні, вони з ОСОБА_4 вжили 2-3 пляшки пива (т. 2, , 92-95, т.5, а.с. 31). До того ж, про вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_5 вказував при проведенні нарколого-психолого-психіатричної експертизи (т. 2, а.с. 25-27).

Наведені в апеляції засудженого ОСОБА_5 та його захисника доводи про безпідставність відмови судом у задоволені клопотання захисника про призначення комплексної психолого-психіатричної експертизи засудженому ОСОБА_5 не заслуговують на увагу. Як вбачається з матеріалів справи і протоколу судового засідання, в задоволенні даного клопотання судом обґрунтовано відмовлено, оскільки під час досудового слідства було проведено комплексні нарколого-психолого-психіатричні експертизи ОСОБА_5 та ОСОБА_4, у результаті яких встановлено їх осудність, здатність правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, й давати відповідні показання, індивідуальні психологічні особливості кожного та відсутність серед них таких, які були б значно виражені та суттєво впливали на поведінку засуджених у ситуації вчинення злочину. Будь-які медичні документи чи інші об'єктивні дані, які могли б свідчити про зміну стану здоров'я ОСОБА_5 або ОСОБА_4 на момент судового розгляду справи, захисником надано не було (т. 2, а.с. 25-27, 48-50).

Безпідставними і такими, що суперечать матеріалам справи є доводи захисника про порушення судом права засудженого ОСОБА_5 на захист, оскільки за її, адвоката ОСОБА_2, відсутності суд, в порушення вимог ст.47 КПК України, призначив підсудному іншого захисника без згоди підсудного.

З протоколу судового засідання вбачається, що 15 листопада 2012 року захисник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, у зв'язку з чим по справі була оголошена перерва до 29 листопада 2012 року до 12 години ( т.6, а.с. 86-87).

21.11.2012 року захисник ОСОБА_2 телефоном повідомила суд про її перебування на стаціонарному лікуванні та просила відсторонити від участі в справі на час лікування.

29.11.2012 року у судовому засідання ОСОБА_5 заявив клопотання про призначення йому захисника, на підставі ст. 47 КПК України. Ухвалою суду дане клопотання підсудного було задоволено і останньому був призначений захисник, адвокат ОСОБА_22, який і здійснював його захист у суді першої інстанції.

Дії засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 кожного, які виразилися в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з особливою жорстокістю з хуліганських мотивів, за попередньою змовою групою осіб, правильно кваліфіковані судом за п. п. 4, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України. При цьому судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, дані про особу кожного з засуджених, які до кримінальної відповідальності притягуються вперше, не працюють, за місцем проживання ОСОБА_5 характеризуються формально позитивно, а ОСОБА_4 - позитивно, ОСОБА_5 перебуває на обліку в лікаря психіатра, а ОСОБА_4 на спеціальних обліках не перебуває та є інвалідом 3-ої групи.

Як обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_5, судом враховано часткове визнання вини, щодо ОСОБА_4 таких обставин не встановлено, а обставинами, які обтяжують покарання обом засудженим, визнано вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку.

Призначене ОСОБА_5 та ОСОБА_4 покарання колегія суддів вважає необхідними й достатніми для виправлення кожного з засуджених і попередження нових злочинів та підстав для його посилення, як про це ставить питання прокурор в апеляції, не знаходить.

При цьому посилання прокурора на тяжкість злочину, вчиненого засудженими у стані алкогольного сп'яніння та щодо особи похилого віку, не можуть бути взяті до уваги, оскільки судом враховано наведені обставини, на підставі чого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 призначені покарання, за строками наближені до максимальних меж позбавлення волі на певний строк, встановлених санкцією ч. 2 ст. 115 КК України.

Доводи апелянта на предмет невизнання засудженими вини не ґрунтуються на вимогах кримінально-процесуального закону, оскільки така позиція підозрюваного, обвинуваченого, підсудного є способом реалізації ним свого права на захист, а тому при призначенні покарання не може бути врахована як обставина, що негативно характеризує особу підсудного і відповідно, погіршує його становище.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість вироку суду та підстав для його зміни або скасування не вбачає.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону під час досудового слідства, розгляду справи в суді першої інстанції та постановлені вироку, які б зумовлювали зміну або скасування судового рішення, як про це йдеться в апеляції захисника ОСОБА_3, у справі не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України 2012 року, ст.ст.365, 366 КПК України 1960р., колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Оболонського районного суду м. Києва 24 грудня 2012 року, щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_4, залишити без змін, а апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисників ОСОБА_3 (в інтересах засудженого ОСОБА_4), ОСОБА_2 (в інтересах засудженого ОСОБА_5.), засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - без задоволення.

С У Д Д І :

_____________ ______________ _____________

Верховець Т.М. Васильєва М.А. Кияшко О.А.