АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження № 22-ц/796/15/2013 Головуючий у 1 інстанції - Клочко І.В.
Доповідач - Кулікова С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :
головуючого - судді Кулікової С.В.
суддів - Білич І.М., Рейнарт І.М.,
при секретарі - Клінчук О.М.,
за участю представника позивача - Кармазіна П.В.,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» КочінаГ.І. та ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 1 499 638 грн. 44 коп., а також судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи - 120 грн., а всього суму в розмірі 1 501 458 грн. 44 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ПАТ «УкрСиббанк» Кочін Г.І. та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги. ОСОБА_4 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову в частині вимог до ОСОБА_4 Представник ПАТ «УкрСиббанк» у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року в частині визначення стягнення кредитної заборгованості лише у гривні та ухвалити нове про стягнення на користь ПАТ «УкрСиббанк» солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_4 суми боргу за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 188 835, 66 доларів США 66 центів, що за курсом НБУ станом на 01.02.2011 року становить 1 499 638 гривень 44 коп.
ОСОБА_4 в скарзі посилається на те, що її згоди на збільшення процентної ставки за кредитним договором, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, у встановленому порядку отримано не було, у зв'язку з чим вважає, що відповідно до ст. 559 ЦК України її зобов'язання, як поручителя за договором поруки, є припиненими з 01 липня 2008 року.
Представник ПАТ «УкрСиббанк» в своїй апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду про стягнення заборгованості в національній валюті без зазначення суми боргу в валюті кредитного договору є немотивовані, оскільки позовні вимоги банку викладені саме в іноземній валюті, тому представник банку вказує, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме так вона надавалась за договором.
В судовому засіданні представник позивача вимоги своєї апеляційної скарги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у ній, проти апеляційної скарги ОСОБА_4 заперечував, посилаючись на її необґрунтованість.
Представник відповідача свою апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, проти апеляційної скарги представника позивача заперечував за її необґрунтованістю.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ПАТ «Укрсиббанк» підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції виходив із встановлених в судовому засіданні наступних обставин.
30 січня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №11110475000 про надання відповідачеві кредиту на суму 150 000 доларів США строком до 30 січня 2028 року зі сплатою 11.8% річних за користування кредитними коштами, (а.с.8-12).
30 січня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №11110475000 відповідно до якого відповідачка зобов'язалася відповідати перед позивачем за виконання боржником зобов'язань в повному обсязі, як окремо так і разом (а.с.18-19)
Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року були внесені зміни до Статуту АКІБ «УкрСиббанк», відповідно до яких нове повне найменування Банку стало: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Згідно з положеннями Цивільного кодексу України та ЗУ «Про акціонерні товариства» дані зміни не є реорганізацією або ліквідацією юридичної особи АКІБ «УкрСиббанк».
Відповідно до розрахунків, заборгованість позичальника перед банком станом на 01.02.2011 року становить 1 499 638,44 грн., з яких: кредитна заборгованість -1 101 302,68 грн., сума заборгованості по нарахованим процентам - 338 692,03 грн.,, пеня за прострочення сплати заборгованості по кредиту у розмірі - 17 925,58 грн., пеня за прострочення сплати заборгованості по процентах - 41 718,15 грн.
Загальний розмір суми боргу відповідачів становить 1 499 638,44 грн.
Застосувавши положення статей 525, 526, 530, 553 ЦК України, суд першої інстанції стягнув солідарно з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» суму в розмірі 1 499 638, 44 грн.
Під час дослідження справи колегією суддів було встановлено той факт, що відповідач ОСОБА_5 померла, в підтвердження чого було надано свідоцтво про її смерть. (том 1 а.с.183). Однак дані обставини при винесенні рішення суду першої інстанції відомі не були, тому суд першої інстанції в порушення процесуальних норм права поклав обов»язок по відшкодуванню кредитної заборгованості на сторону в справі, якої на момент прийняття рішення вже не існувало, тому і по зобов»язанням відповідати ОСОБА_5І вже не могла.
Колегія суддів, досліджуючи коло спадкоємців ОСОБА_5, не виявила таких, хто прийняв спадщину. Таким чином, правонаступники у ОСОБА_5 відсутні. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_4 є поручителем ОСОБА_5, то обов»язок по відшкодуванню заборгованості підлягає стягненню на користь ПАТ «УкрСиббанк» саме з ОСОБА_4 в повному обсязі у сумі 188 835,66 доларів США, що за курсом НБУ станом 01.02.2011 року становить 1 499 638,44 грн., оскільки договір поруки передбачає солідарне стягнення заборгованості, а смерть в даному випадку ОСОБА_5 не припиняє дію договору поруки, оскільки вимоги до обох відповідачів були заявлені позивачем ще за час її життя.
Щодо доводів апелянта - представника ПАТ «УкрСиббанк» про те, що при ухваленні рішення від 21.04.2011 року, суд першої інстанції невірно виходив з того, що згідно з нормами ст. 99 Конституції України, грошова одиниця України - гривня, а тому сума грошових коштів, які повинні бути стягненні солідарно з відповідачів повинна бути виражена виключно у гривневому еквіваленті без зазначення валюти договору - долара США, колегія суддів вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.
Як передбачено ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За вимог ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, тобто, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ (із змінами), кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статті 47 та 49 цього Закону передбачають можливість здійснення банками кредитних операцій від свого імені, на власних умовах та на власний ризик незалежно від виду валюти, яка використовується, на підставі банківської ліцензії та не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93(із змінами), операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБ України. Таким чином, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Позивач на момент видачі валютного кредиту мав відповідну ліцензію та дозвіл НБУ на здійснення валютних операцій, тому видача валютного кредиту є правомірною, а отже і правомірним є право позивача вимагати повернення грошових коштів саме в тій валюті, в якій надавався кредит.
Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом.
Зазначеної позиції Верховний Суд України підтримується і в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин, в яких зазначено, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті.
Аналізуючи судову практику, Верховний Суд України зазначив, що висновки судів про стягнення заборгованості в національній валюті без зазначення суми боргу в валюті кредитного договору є немотивовані, оскільки позовні вимоги банків викладені саме в іноземній валюті.
Враховуючи те, що в рішенні Деснянського районного суду м. Києва зазначено лише гривневий еквівалент заборгованості відповідачів перед позивачем, в той час, як позивач звертався до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути грошові кошти у доларах США, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права в частині стягнення боргу з відповідачів лише у гривневому еквіваленті.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року у частині стягнення з неї, як поручителя грошових коштів, оскільки вважає, що відповідно до ст. 559 ЦК України її зобов'язання як поручителя за договором поруки є припиненими з 01 липня 2008 року.
Однак колегія суддів вважає такі доводи апелянта необґрунтованими, виходячи з наступного.
Як було зазначено вище, 30 січня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №11110475000 про надання відповідачеві кредиту на суму 150 000 доларів США строком до 30 січня 2028 року зі сплатою 11.8% річних за користування кредитними коштами, (а.с.8-12).
З метою забезпечення виконання кредитного зобов'язання, 30 січня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений договір поруки №11110475000, за умовами якого відповідач прийняла на себе зобов'язання відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання основним боржником умов кредитного договору.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Частина 1 ст. 251 ЦК України визначає строк як певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
З настанням певної події, що має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).
Як вбачається з договору поруки, в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, так як суперечить ч. 1 ст.ст. 251 та 252 ЦК України.
Таким чином, до даних спірних правовідносин підлягає застосуванню ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо того, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Разом з тим, слід звернути увагу на ту обставину, що у кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений - термін остаточного погашення кредиту - 30.01.2028 р.
За таких обставин відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4
Доводи апеляційної скарги щодо того, що правовідносини за договором поруки мають бути припинені не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді справи та не беруться до уваги колегією суддів.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року підлягає скасуванню, оскільки рішення ухвалено при неповному з'ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.
Скасовуючи рішення, колегія суддів постановляє в частині задоволення позовних вимог нове рішення про відмову у задоволенні позову щодо стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, в іншій частині рішення суду підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» Кочіна Г.І. на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року в частині задоволення вимог щодо стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором скасувати.
В цій частині рішення постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 відмовити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 21 квітня 2011 року в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_4 змінити,п виклавши резолютивну частину рішення суду наступним чином: «Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код 09807750) з ОСОБА_4 місце проживання: 02222, АДРЕСА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суми боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11110475000 від 30.01.2007 року в розмірі 188 835,66 (сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять п'ять) доларів США 66 центів, що за курсом НБУ станом на 01.02.2011 року становить 1 499 638,44 (один мільйон чотириста дев'яносто девять тисяч шістсот тридцять вісім) грн.. 44 коп., з яких:
138 679,91 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.02.2011 року становить 1 101 302,68 грн. - заборгованість за кредитом;
42 648,37 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.02.2011 року становить 338692,03 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
2 257,20 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.02.2011 року становить 17 925,58 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом;
5 253,18 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01.02.2011 року становить 41 718,15 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам.»
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: