ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

23 листопада 2006 р.

№ 16/457

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

ДП “Дельта-лоцман”

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року

у справі господарського суду

Донецької області

за позовом

ДП “Дельта-лоцман”

до	ПП “Морське агентство “ФАМ”

про	стягнення 417,97 дол. США,

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:

Миронюк К.Г.,

- відповідача:

Дегтярьов Ю.В.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2005 року ДП “Дельта-лоцман” звернулось до господарського суду з позовом до ПП “Морське агентство “ФАМ”  про стягнення 417,97 дол. США.  

У січні 2006 року ДП “Дельта-лоцман”  звернулось до господарського суду з заявами про збільшення позовних вимог та просило стягнути з відповідача 3459,03 дол. США боргу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.03.2006 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року рішення місцевого господарського суду від 15.03.2006 року залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ДП “Дельта-лоцман” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року та рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2006 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Доповідач: Черкащенко М.М.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 05.05.2004 року між ДП “Дельта-лоцман” (підприємство) та ПП “Морське агентство “ФАМ” (агент) було укладено договір № 155/05.04-П на виконання лінійних і портових лоцманських проведень суден, надання послуг Регіональної служби регулювання рухом суден згідно з обов’язковими постановами Маріупольського морського торгового порту.  

На виконання умов договору, позивач у період з 14.07.2005 року по 22.07.2005 року надав судну SVYATOI PYOTR (прапор судна Грузія), в період з 05.10.2005 року по 13.10.2005 року судну SVYATOI PYOTR (прапор судна Грузія), з 23.11.2005 року по 13.12.2005 року суднам SVYATOI MIKHAIL, SVYATOI PAVEL, SVYATAYA OLEKSANDRA (прапора суден Грузія), які знаходились під агентуванням відповідача, послуги з лоцманського проведення та регулювання суден, що також підтверджено лоцманськими квитанціями.

Відповідно до розділу 4 “Порядок розрахунків” укладеного договору, порядок стягнення і розмір зборів визначаються відповідно до затверджених положень про збори та тарифи. Витрати за перерахування коштів відносяться на рахунок агента - відповідача у справі. Оплата проводиться агентом відповідно до рахунків, що виставляються позивачем, які підтверджені лоцманськими квитанціями та квитанціями Регіональної служби регулювання рухом суден.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач виставив відповідачу рахунки на оплату вартості наданих ним послуг, а саме: рахунки № АФ-0001536 від 25.07.2005 року на суму 2507,85 дол. США,  № АФ-0002246 від 14.10.2005 року на суму 3771,24 дол. США, № АФ-0002646 від 29.11.2005 року на суму 3945,54 дол. США.

Зазначені рахунки відповідачем були оплачені частково. Сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані останнім послуги складає 3459,03 дол. США, що еквівалентно 19024,66 грн.

Відповідно до п. 4.1 договору, порядок стягнення і розмір зборів визначаються відповідно до затверджених положень про збори і тарифи.

Статтею 84 Кодексу торговельного мореплавства України встановлені види цільових портових зборів та зазначено, що інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.

Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Згідно частини 1 статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Наказом Міністерства транспорту України від 27 червня 1996 року № 214 (із змінами) затверджені Збори і плати за послуги, що надаються судам у морських торговельних портах України та встановлено лоцманський збір, збір за користування послугами служби регулювання рухом суден, швартовий збір, плата за роботу буксирів при швартових операціях, плата за користування плавзасобами, плата за агентські послуги.

Відповідно до укладеного договору, відповідач взяв на себе зобов'язання морського агента, права і обов'язки якого врегульовані умовами договору та статтею 117 Кодексу торговельного мореплавства України.

Нарахування позивачем зборів та плат за спірні послуги з лоцманського проведення суден та регулювання руху суден здійснено у відповідності до затверджених ставок, зборів та плат, з нарахуванням на вартість цих послуг податку на додану вартість за ставкою 20%.

Враховуючи лоцманські квитанції, коносаменти на перевезення вантажу морським транспортом, доручення на відвантаження транзитних вантажів з відмітками митниць, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що надані позивачем послуги за договором були здійсненні при перевезенні транзитного вантажу.

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону України "Про транзит вантажів" транзитні послуги (роботи) - це безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Згідно частини 6 статті 1 Закону України "Про транзит вантажів" учасники транзиту - це вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи).

Таким чином, оскільки позивач відноситься до інших учасників транзиту, а надані відповідачем послуги сприяли переміщенню зазначеного вантажу транзитом до кінцевого місця споживання за межами території України, то надані послуги з лоцманського проведення та регулювань руху суден є такими, що були безпосередньо пов'язані з транзитним вантажем.

Згідно частини 3 п.п. 6.2.4 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" операції з поставки послуг платником податку, пов'язані з перевезенням (переміщенням) пасажирів та вантажів транзитом через територію України, оподатковуються у порядку, передбаченому п. 5.15 Закону України "Про податок на додану вартість".

Пунктом 5.15 ст. 5 Закону України "Про податок на додану вартість"
встановлено, що звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій, що спірні послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден є такими, що безпосередньо пов'язані з транзитом вантажів та пов'язаними з перевезенням (переміщенням) таких вантажів, а тому підлягають звільненню від нарахування податку на додану вартість за ставкою 20%.

Крім того, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що нарахування позивачем податку на додану вартість за надані фактично відповідачу послуги лоцманського проведення та регулювання руху суден суперечить вимогам Законів України "Про податок на додану вартість" та "Про транзит вантажів".

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувана постанова є такою, що прийнята на підставі повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

На підставі вищенаведеного  та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.08.2006 року у справі № 16/457 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                   Н. Кочерова

Судді                                                                                     В. Рибак

                                                                                                        М. Черкащенко