СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
4 липня 2006 року | Справа № 20-8/283 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Плута В.М.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
позивача: Заєць Сергія Анатолійовича, довіреність №05/237/б від 06.12.2005, товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим";
відповідача: Совіної Марини Дмитрівни, довіреність №149 від 22.05.2006, державного підприємства Міністерства оборони України "Севастопольський автомобільний ремонтний завод";
прокурор: Бучко Романа Васильовича, посвідчення №259 від 17.10.2005, військовий прокурор Військово-Морських Сил України;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ткаченко М.І.) від 6 квітня 2006 року у справі № 20-8/283,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" (вул. Ген. Лебедя, 47, Севастополь, 99055)
до державного підприємства Міністерства оборони України "Севастопольський автомобільний ремонтний завод" (вул. Шабаліна, 2, Севастополь, 99029)
за участю військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41, Севастополь, 99011)
про стягнення 22990,40 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 6 квітня 2006 року у справі №20-8/283 (суддя Ткаченко М.І.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" до державного підприємства Міністерства оборони України "Севастопольський автомобільний ремонтний завод", за участю військового прокурора Військово-морських сил України про стягнення 22990,40грн.
Суд стягнув з державного підприємства Міністерства оборони України "Севастопольський автомобільний ремонтний завод" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" заборгованість в розмірі 2755,00грн., 102,00грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, позов задовольнити в повному обсязі.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Позивач вказує на те, що суть спору стосувалася грошей, що були безпідставно сплачені позивачем відповідачеві. Як зазначено у позові, перерахування грошей у сумі 22000,00грн відбулося з посиланням на неіснуючий договір. Заперечуючи проти позову, відповідач не посилався на ту обставину, що підстави для отримання цих грошей у нього нібито були.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.06.2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Гонтаря В.І., у зв'язку з відпусткою, на суддю Прокопанич Г.К.
В судовому засіданні з 26.06.2006 року по 04.07.2006 року було оголошено перерву.
За клопотанням представників сторін та прокурора судочинство здійснювалось на російській мові.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, встановила наступне.
Як свідчать надані докази, товариство з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до державного підприємства Міністерства оборони України "Севастопольський автомобільний ремонтний завод" про стягнення 22.990,40грн. (а. с. 2-4 Т.1).
Заявою за вхідним № 25742 від 26 жовтня 2005 року позивач зменшив свої позовні вимоги в зв’язку з тим, що відповідач частково погасив заборгованість, та просить стягнути з останнього 22.638,29грн ( у тому числі основний борг - 21.647,89грн; розмір процентів -990,40грн}.(а. с. 45 Т.1).
Заявою за вхідним № 6484 від 16 березня 2006 року позивач збільшив свої позовні вимоги у зв'язку з тим, що на його думку відповідач безпідставно продовжує користуватися його грошовими коштами й просить стягнути з відповідача 22.930,54грн (у тому числі основний борг - 21.647,89грн; розмір процентів - 1.282,64грн). (а. с. 123 Т.1).
Суд першої інстанції позов задовольнив частково у сумі 2755,00грн.
Суд першої інстанції дослідивши всі взаємовідношення, які існували між сторонами в тому числі які не стосувались предмету спору, дійшов висновку про заборгованість відповідача у сумі 2755,00грн.
Відмовляючи у стягненні 1282,64грн. суми процентів за користування грошовими коштами, суд першої інстанції посилався на недоведеність позивачем того, що відповідач користувався його грошовими коштами протягом 711 днів.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 7 листопада 2003 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" і державним підприємством Міністерства Оборони України "Севастопольський автомобільний ремонтний завод" було підписано Генеральну угоду про співробітництво.
Як стверджує позивач, в рамках цієї угоди сторонами було розроблено договір купівля-продажу п'яти внедорожніх автомобілів "Шаман". Договору було присвоєно умовний № 3/11/26-1. Але цього договору так і не було оформлено письмово і не було підписано сторонами.
Враховуючи досягнуту домовленість, посилаючись на вищевказаний договір, в рахунок оплати за автомобіль "Шаман" товариство з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" перерахувало на банківський рахунок державного підприємства Міністерства Оборони України "Севастопольський автомобільний ремонтний завод" 22.000,00 грн. платіжними дорученнями: № 1 від 31 січня 2004 року на суму 5000,00 грн., № 16 від 19 лютого 2004 року на суму 10000,00 грн., № 27 від 24 лютого 2004 року на суму 7000,00 грн.
Позивач вказує, що відповідач не здійснив будь-яких дій, направлених на виконання договору. Грошові кошти відповідачем також повернуті не були.
Наявність боргу на суму 22.000,00 грн. підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, проведених між товариством з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" і державним підприємством Міністерства Оборони України "Севастопольський автомобільний ремонтний завод" від 11 червня 2004 року. (а. с. 9 Т.1).
Позивач вважає, що грошові кошти на суму 22.000,00 були безпідставно отримані відповідачем, посилаючись на статті 536, 1212, 1214 Цивільного кодексу України просить суд просить стягнути з відповідача 22.930,54 грн.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції фактично дослідив всі взаємовідношення, які існують між сторонами, в тому числі і такі що не стосувались предмету спору та поклав в основу свого рішення результати прокурорської перевірки.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог.
Суть спору стосувалася грошей, що були безпідставно сплачені позивачем відповідачеві. Як зазначено у позові, перерахування грошей у сумі 22 000,00грн відбулося з посиланням на неіснуючий договір.
Заперечуючи проти позову, відповідач не посилався на ту обставину, що підстави для отримання цих грошей у нього нібито були.
Натомість він стверджував, що у позивача існує борг з інших підстав. Оскільки підстави, що були зазначені відповідачем, не мають значення для справи та не стосуються предмету позову, суд взагалі не повинен був досліджувати ці обставини та вивчати докази з цього приводу.
Це стосується всіх обставин щодо договору підряду № 4/01/15-1/3 від 15.01.2006 року, виконання робіт з ремонту катеру, договору купівлі-продажу №03/021/48 від 24.08.2003 року та інше.
Суд, приймаючи оскаржуване рішення, навпаки, дослідив ці обставини, та неправомірно і безпідставно визнавши, що у позивача нібито існує заборгованість перед відповідачем з інших підстав, фактично сам за власною ініціативою провів залік зустрічних зобов'язань.
Однак відповідач зустрічного позову не пред'являв, на проведення заліку не посилався, доказів з цього приводу не надав. Тому підстави для проведення заліку, що були б передбачені законом, у цій справі відсутні.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення 21647,89грн. суми коштів, які отримано без достатніх правових підстав.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
В силу частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними за правилам статті 536 цього Кодексу.
Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Оскільки розмір процентів за користування грошовими коштами не передбачений чинними законодавчими актами України, розрахунок позивача (а. с. 29 Т.1). не може бути визнано обґрунтованим.
Застосування статті 625 Цивільного кодексу України при обчисленні процентів за користування чужими грошовими коштами, судова колегія вважає невірним, оскільки вказана норма Цивільного законодавства підлягає застосуванню при порушенні грошового зобов'язання,
У даному випадку договір між сторонами не було укладено, у відповідача відсутні будь-які грошові зобов'язання, а має місце придбання майна без достатньої правової підстави.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає зміні, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункт 3, пункт 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" задовольнити частково.
2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 6 квітня 2006 року у справі № 20-8/283 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з державного підприємства Міністерства оборони України "Севастопольський автомобільний ремонтний завод" (вул. Шабаліна, 2, Севастополь, 99040, код в ЄДРПОУ 24964642) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рост-Авто-Крим" (вул. Ген. Лебедя, 47, Севастополь, 99040, код в ЄДРПОУ 32634969) 21647,89грн.- суму необгрунтовано придбаних коштів, а також витрати по сплаті державного мита у сумі 216,47грн. та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
3.Доручити господарському суду міста Севастополя видачу наказу.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді В.М. Плут
Г.К. Прокопанич