Головуючий у 1 інстанції - Ковальов В.М.
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2013 року справа № 2а-97/11/1201
Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів Білак С.В., Гаврищук Т.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Алчевську Луганської області на постанову Алчевського міського суду Луганської області від 28 січня 2011 року у справі № 2а-97/11/1201 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
16 грудня 2010 року відповідно до штемпелю на конверті (а.с.15) позивач - ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до відповідача - управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області (далі УПФУ в м. Алчевську) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив: визнати неправомірними дії відповідача, щодо відмови у перерахунку ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як інваліду війни; зобов'язати відповідача зробити йому перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як інваліду війни 2 групи у розмірі 350% мінімальної пенсії з 03.02.2005 року, враховуючи ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а. с. 1-3).
Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 28 січня 2011 року вищезазначений позов задоволений частково, а саме: визнано неправомірними дії УПФУ в м. Алчевську щодо перерахунку та виплати ОСОБА_2 надбавки до пенсії як інваліду війни 2 групи з 01.09.2005 року у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 надбавки до пенсії, як інваліду війни 2 групи з 01.09.2005 року у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути нижчим встановленого законом прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з урахування здійснених виплат (а. с. 32).
Відповідач не погодився з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, яку обґрунтував неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема норм ст.99 КАС України і просив постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (а. с. 34, 35).
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, суд апеляційної інстанції розглянув справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно абз.1 частини другої статті 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Спірним у справі є питання правомірності дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії, як учаснику війни згідно ч. 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». за період з 03.02.2005 року.
Суд апеляційної інстанції вважає, що період позовних вимог, який підлягає вирішенню - це з 03.02.2005 року до 16.12.2010 року, тобто період позовних вимог обмежується датою звернення до суду, оскільки позивачем в подальшому не збільшувалися позовні вимоги та не надавалися докази протиправності дій відповідача після подання адміністративного позову до суду.
Позивач звернувся з позовом до суду 16.12.2010 року, що підтверджується штемпелем на конверті (а.с.15).
Суд першої інстанції в порушення п. 5 ч.1 ст. 107 КАС України при вирішенні питання про відкриття провадження у адміністративній справі не з'ясував, чи поданий позов у строк, встановлений законом, та чи є підстави для задоволення заяви про поновлення цього строку.
Доводи позивача щодо не пропущення строку для звернення до адміністративного суду з посиланням на статтю 268 Цивільного Кодексу України не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст. 268 Цивільного Кодексу України позовна давність не розповсюджується на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи позивача про відсутність позовної давності на підставі ст. 268 ЦПК України, оскільки під «іншими законами», які встановлюють строк звернення до адміністративного суду не можуть розумітися положення ст. 19 Цивільного кодексу України, тому що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Виходячи зі змісту ст. 99 КАС України, інші закони - це закони, які встановлюють строки звернення до адміністративного суду з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Також не підлягають застосуванню до спірних правовідносин і положення частини 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 N 39/95-ВР, в зв'язку з тим, що вони стосуються відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, а не розміру підвищення до пенсії як інваліду війни на підставі частини 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»
Також до спірних правовідносин застосовуються строки звернення до суду, незважаючи на ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки нормами зазначених статей передбачають відсутність обмеження строком виплати суми пенсій своєчасно не отриманої з вини органу, який призначає пенсію, які стосуються нарахованих, але своєчасно не виплачених сум. В даному випадку спідні суми пенсії не були нараховані.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Загальним є правило: закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Громадяни у своїх вчинках орієнтуються на чинні закони. Вони можуть розраховувати на майбутні закони в конкретних вчинках сьогоднішнього дня. Тому нові закони не повинні поширюватися на старі життєві ситуації.
Винятки з цього правила рідкісні і допускаються:
а) за наявності вказівки в законі про надання йому (або окремим статтям) зворотної сили;
б) у загальному правилі про неодмінне надання зворотної сили кримінальному закону, який скасовує або пом'якшує кримінальну відповідальність.
До жодного з цих випадків дана ситуація не відноситься.
Позивач отримував пенсію щомісячно та знав про її розмір, виходячи з отримуваних сум. Колегія суддів вважає, що позивачем не надано суду доказів поважності причини пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, інвалідність не є підставою для поновлення строку звернення до суду за межами шести місяців.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не наведено поважних причин пропущення строку звернення до адміністративного суду, не надано доказів неможливості звернення у встановлені законом строки до суду самостійно або через представника.
З позовом позивач звернувся до суду першої інстанції 16.12.2010 року (а. с. 15), тому позовні вимоги, заявлені за межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, необхідно залишити без розгляду, а саме заявлені до 15.06.2010 року включно.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії як інваліду війни за період з 3 лютого 2005 року до 15 червня 2010 року включно підлягають залишенню без розгляду, у зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Керуючись ст. 99, ст. 100, ст. 155 ч.1 п.9, ст.195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст.198 ч.1 п.4, ст.203 ч.1, ст.205 ч.1 п.4, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області в частині розгляду за суттю позовних вимог за період з 03.02.2005 року до 15.06.2010 року включно задовольнити частково.
Постанову Алчевського міського суду Луганської області від 28 січня 2011 року у справі № 2а-97/11/1201 за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 03.02.2005 року до 15.06.2010 року включно скасувати.
Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Алчевську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 03.02.2005 року до 15.06.2010 року включно залишити без розгляду.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий Л.А. Василенко
Судді С.В. Білак
Т.Г. Гаврищук