ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.2013 Справа № 920/480/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Енергетичні технології», м. Харків

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Центролит», м. Суми

про стягнення 2 802 325 грн. 28 коп.

Суддя Лущик М.С.

Представники сторін:

від позивача - представник Рябко Є.Л., довіреність № 05/04/13 від 05.04.2013

від відповідача - представник Пузаков В.І., довіреність б/н від 12.12.2012р.

За участю секретаря судового засідання Кас'ян А.О.

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 176 356 грн. 29 коп. основного боргу за спожиту в період з 01.05.2012 по 28.02.2013 електричну енергію, відповідно договору купівлі-продажу електроенергії № 31-ЭЭ-07 від 17.07.2007, укладеного між сторонами у справі; 145 509 грн. 61 коп. пені; 48 503 грн. 19 коп. - 3 % річних; 6 266 грн. 20 коп. інфляційних втрат; суму платежу за споживання електричної енергії понад договірну величину в розмірі 425 689 грн. 99 коп., а також просить суд стягнути з відповідача 56 046 грн. 51 коп. судового збору.

Позивач подав уточнення позовних вимог № 173 від 03.04.2013, відповідно до яких просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 176 356 грн. 29 коп. основного боргу за спожиту в період з 01.05.2012 по 28.02.2013 електричну енергію, відповідно договору купівлі-продажу електроенергії № 31-ЭЭ-07 від 17.07.2007, укладеного між сторонами у справі; 86 572 грн. 37 коп. пені; 48 503 грн. 19 коп. - 3 % річних; 6 266 грн. 20 коп. інфляційних витрат; суму платежу за споживання електричної енергії понад договірну величину у розмірі 425 689 грн. 99 коп., а також просить суд стягнути з відповідача 56 046 грн. 51 коп. судового збору.

Відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду подані позивачем уточнення позовних вимог.

Відповідач обґрунтованого відзиву на позовну заяву не подав, проте в судовому засіданні представник відповідача усно зазначив, що позовні вимоги визнає частково в сумі основного боргу та боргу за споживання електричної енергії понад договірну величину за споживання електричної енергії понад договірну величину, інфляційних та річних, а в частині стягнення пені просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на статтю 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Додаткових доказів та обґрунтувань, письмових пояснень до суду сторонами надано не було, тому відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Енергетичні технології» позивач за даним спором на підставі ліцензії серія АВ № 507771 від 07.05.2010 року НКРЕ України здійснює діяльність з постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом споживачам, з якими, відповідно до вимог чинного законодавства України, укладені договори купівлі-продажу електричної енергії.

17 липня 2007 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством «Центролит» укладено договір № 31-ЭЭ-07 купівлі-продажу електричної енергії.

Відповідно до протоколу № 13 чергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Центролит» від 07.06.2011 року та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АА № 623732 від 21.06.2011р. найменування Відкритого акціонерного товариства «Центролит» змінено на Публічне акціонерне товариство «Центролит».

У відповідності до умов пункту 3.1.1. зазначеного договору, позивач зобов'язався погодинно продавати електричну енергію в обсягах, строки, по ціні та на умовах даного договору, додатків та додаткових угод до нього, а пунктом 3.3.3. договору укладеного між сторонами у справі визначено, що відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за електричну енергію у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього.

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 17.07.2007р. (форма № 2) про порядок та строки оплати до договору оплата узгодженого сторонами в плані-графіку на розрахунковий період обсягу електричної енергії, що купується, здійснюється відповідачем поетапно в розрахунковому періоді в наступні строки:

- до 5 числа місяця, що передує розрахунковому періоду - 50 % від загальної вартості замовленого до постачання у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії;

- до 25 числа розрахункового періоду - 50 % від загальної вартості замовленого до постачання у розрахунковому періоді обсягу електричної енергії.

Відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996р. договірною величиною споживання електричної енергії є узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що ним на виконання умов укладеного між сторонами у справі договору, у повному обсязі виконувалися зобов'язання за вказаним договором та постачалася електрична енергія згідно замовленого відповідачем обсягу, проте відповідач, порушуючи умови договору, не додержувався умов щодо строків та розмірів платежів, у зв'язку з чим станом на 28.02.2013 року має значну заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 2 176 356 грн. 29 коп.

Факт належного виконання позивачем умов договору № 31-ЭЭ-07 від 17.07.2007р. купівлі-продажу електричної енергії за період з травня 2012 року по лютий 2013 року підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії № 05/2/05 від 31.05.2012, № 05/2/06 від 30.06.2012, № 05/2/07 від 31.07.2012, № 05/2/08 від 31.08.2012, № 05/2/9 від 30.09.2012, № 05/2/10 від 31.10.2012, № 05/2/11 від 30.11.2012, № 05/2/12 від 21.12.2012, № 05/2/01 від 31.01.2013, № 05/2/02 від 28.02.2013, копії яких приєднано до матеріалів даної справи.

І відповідно до поданих позивачем матеріалів, станом на 28.02.2012р. заборгованість відповідача за спожиту електроенергію становить 2 176 356 грн. 29 коп., що підтверджується розрахунком суми боргу за період з травня 2012 року по лютий 2013 року, вищенаведеними актами приймання-передачі електричної енергії.

Відповідно до пункту 6.4. договору № 31-ЭЭ-07 від 17.07.2007р., у випадку невиконання відповідачем порядку та строків оплати, встановлених в додатковій угоді по формі № 2, зобов'язання позивача перед відповідачем припиняються на наступний розрахунковий період, а зобов'язання останнього по оплаті за куплений обсяг електричної енергії при цьому не припиняються.

Як свідчать матеріали справи, протягом квітня-травня 2012 року між сторонами за даним спором проводилися переговори про сплату поточної заборгованості. Керуючись пунктом 7 Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 928 (з наступними змінами та доповненнями), позивач звернувся до електропередавальної організації - ПАТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» з проханням припинити електропостачання відповідача.

Оскільки протягом травня 2012 року відповідач не сплатив заборгованість, позивач листом вих. № 320/1 від 28.05.2012 року повідомив відповідача про встановлення з червня 2012 року величини споживання електричної енергії на рівні екологічної броні у розмірі 0 кВт*год. у відповідно до умов пункту 10.1 укладеного між сторонами договору, а також позивач попередив відповідача про відповідальність споживача у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину встановлену статтею 26 Закону України «Про електроенергетику».

Листом вих. № 15/775 від 04.10.2012 року відповідач звернувся до позивача з проханням надати дозвіл ПАТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» на підключення підприємства до електричної енергії та зобов'язався погасити поточну заборгованість у жовтні 2012 року.

Проте свої зобов'язання відповідач не виконав, тому, керуючись п. 7 Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 928 (з наступними змінами та доповненнями), позивач листом вих. № 645 від 22.11.2012 року звернувся до електропередавальної організації - ПАТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» - з проханням припинити електропостачання відповідача.

Листом вих. № 36/12598 від 23.11.2012 року ПАТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» повідомило ТОВ «НТЦ «Енергетичні технології», що обмеження споживання ПАТ «Центролит» буде проведено шляхом відключення трьох живлячих ліній з ПС «Центролит» 29.11.2012.

Листами вих. № 27 від 10.01.2013р. та № 85 від 14.02.2013р. позивач повідомив відповідача про те, що відповідно до умов пункту 10.1 договору на січень, лютий та березень 2013 року підприємству відповідача позивачем, як постачальником електричної енергії встановлюється величина споживання електричної енергії на рівні 0 кВт*год. з попередженням, про відповідальність споживача у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину встановлену статтею 26 Закону України «Про електроенергетику».

Відповідно до пункту 7.9. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 928, споживач, рівень споживання електричної енергії якого за заборгованість з оплати за електричну енергію обмежено до рівня аварійної броні електропостачання та який не здійснює поточну оплату обсягу електричної енергії на рівні аварійної броні, зобов'язаний протягом терміну, передбаченого актом екологічної, аварійної та технологічної броні, обмежити споживання електричної енергії на власні потреби до рівня екологічної броні або повністю припинити споживання електричної енергії у разі відсутності в акті визначеного у встановленому порядку рівня екологічної броні.

Актом екологічної, технологічної та аварійної броні електропостачання споживача від 20.08.2008 року передбачено 8 годин для завершення технологічних процесів підприємства. Отже, відповідач зобов'язаний завершити технологічні процеси та обмежити споживання електричної енергії до рівня з споживання 0 кВт*год. на добу.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, згідно з актом екологічної, технологічної та аварійної броні електропостачання споживача від 20.08.2008 року екологічна броня для підприємства відповідача дорівнює 0 кВт*год. Поточної оплати обсягу аварійної броні відповідач у розрахункові періоди червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, січень та лютий 2013 року не здійснював.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про електроенергетику», у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період споживачі сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. У червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2012 року та січні та лютому 2013 року договірна величина споживання електричної енергії для підприємства відповідача становила 0 кВт*год. на добу.

За споживання електричної енергії понад договірну величину у червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2012 року, січні та лютому 2013 року відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про електроенергетику», відповідачеві нарахована сума платежу у розмірі 425 689 грн. 99 коп.

Факт споживання відповідачем електричної енергії понад договірну величину за червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року, січень та лютий 2013 року повністю підтверджується матеріалами справи, а саме актами прийому-передачі електричної енергії № 05/2/06 від 30.06.2012, № 05/2/07 від 31.07.2012, № 05/2/08 від 31.08.2012, № 05/2/9 від 30.09.2012, № 05/2/10 від 31.10.2012, № 05/2/01 від 31.01.2013, № 05/2/02 від 28.02.2013.

Відповідно до пункту 10.6. договору № 31-ЭЭ-07 купівлі-продажу електричної енергії від 17.07.2007 року, у випадку неузгодження сторонами плану-графіку купівлі-продажу електричної енергії на розрахунковий період договір призупиняє свою дію. Дія Договору може бути відновлена сторонами на наступні розрахункові періоди шляхом підписання сторонами плану-графіку на відповідний розрахунковий період.

Пунктом 10.2. даного договору визначено, що у випадку укладення відповідачем договору на купівлю-продаж (постачання) електроенергії з іншим постачальником, відповідач зобов'язаний здійснити повний розрахунок за поставлену за цим договором електричну енергію протягом двох банківських днів з моменту підписання сторонами акту звірення взаємних розрахунків, але в будь-якому випадку - до моменту початку споживання електричної енергії від інших постачальників.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з пунктом 6.2. договору № 31-ЭЭ-07 купівлі-продажу електричної енергії від 17.07.2007 року, відповідач несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по договору відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до пункту 6.3. зазначеного договору, при порушеннях відповідачем строків оплати, встановлених сторонами в додатковій угоді по формі № 2 до договору, останній зобов'язаний сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення платежу, але не вище 120% облікової ставки.

Судом встановлено, ухвалою господарського суду Сумської області від 21.12.2009р. порушено провадження у справі № 6/227-09 за заявою кредитора - Управління Пенсійного фонду України в Ковпаківському районі м. Суми про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Центролит», введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Нагорнєву Т.В.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 26.06.2012р. у справі № 6/227-09 затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ «Центролит», а ухвалою суду від 27.09.2012р. у зазначеній справі введено процедуру санації ПАТ «Центролит» строком на 12 місяців, керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Корнілова Є.О.

Згідно з пунктом 8 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Враховуючи те, що заборгованість відповідача з оплати спожитої електроенергії в розмірі 2 176 356 грн. 29 коп. та оплати за споживання електричної енергії понад договірну величину в розмірі 425 689 грн. 99 коп., що виникла за період з 01.05.2012 року по 28.02.2013 року, позивач звернувся до суду про стягнення такої заборгованості після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача, тому суд вважає позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості в розмірі 2 176 356 грн. 29 коп. та суми платежу за споживання електричної енергії понад договірну величину в розмірі 425 689 грн. 99 коп. обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки дана заборгованість є поточною заборгованістю ПАТ «Центролит».

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по договору № 31-ЭЭ-07 купівлі-продажу електричної енергії від 17.07.2007 року, позивач відповідно до пункту 6.3 даного договору та статті 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 6 266 грн. 20 коп. та 3% річних в сумі 48 503 грн. 19 коп. за період з 01.05.2012 року по 28.02.2013 року.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення інфляційних втрат в розмірі 6 266 грн. 20 коп. та 3 % річних в розмірі 48 503 грн. 19 коп. за період з 01.05.2012 року по 28.02.2013 року є також обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім наведеного, відповідно до пункту 6.3 договору № 31-ЭЭ-07 купівлі-продажу електричної енергії від 17.07.2007 року, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 01.09.2012 року по 28.02.2013 року, і згідно наведеного позивачем розрахунку сума пені складає 86 572 грн. 37 коп.

Проте, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 86 572 грн. 37 коп. з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 21.12.2009р. у справі № 6/227-09 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Центролит» (ід. код 0217875) введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Статтею 1 названого Закону (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частина четверта статті 12 цього ж Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 86 572 грн. 37 коп.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 18.12.2012 року у справі 5/34-09, винесеній за результатами перегляду судового рішення у порядку, передбаченому розділом ХІІ2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки відповідач в супереч діючого законодавства, зобов'язання щодо оплати вартості спожитої електричної енергії, а також суми платежу за споживання електричної енергії понад договірну величину у червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2012 року, січні, лютому 2013 року не виконав, не надав суду доказів сплати даної заборгованості та визнав борг у цій частині позовних вимог, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 2 176 356 грн. 29 коп., платежу за споживання електричної енергії понад договірну величину в розмірі 425 689 грн. 99 коп., інфляційних втрат в розмірі 6 266 грн. 20 коп., 3 % річних в розмірі 48 503 грн. 19 коп. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню, а в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 86 572 грн. 37 коп. суд відмовляє.

Позивачем, при поданні позовної заяви № 116/1 від 07.03.2013 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості на загальну суму 2 802 325 грн. 28 коп., у відповідності до платіжного доручення № 2463 від 14.03.2013р. сплачено судовий збір в розмірі 56 046 грн. 51 коп.

За уточненням позовних вимог № 173 від 03.04.2013 року позивач зменшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 2 743 388 грн. 04 коп. заборгованості.

Згідно положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, згідно із положеннями зазначеної правової норми, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог позивачу повертається 1 178 грн. 75 коп. судового збору сплаченого за платіжним дорученням № 2463 від 14.03.2013, оригінал якого знаходиться у господарському суді Сумської області в матеріалах справи № 920/480/13.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центролит» (40020, м. Суми, вул. Брянська, буд. 1, код ЄДРПОУ 00217875) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Енергетичні технології» (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 60, код ЄДРПОУ 32949766) 2 176 356 грн. 29 коп. основного боргу, 425 689 грн. 99 коп. суму платежу за споживання електричної енергії понад договірну величину, 6 266 грн. 20 коп. інфляційних втрат, 48 503 грн. 19 коп. - 3 % річних та 54 867 грн. 76 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 86 572 грн. 37 коп. у задоволенні позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Енергетичні технології» (61002, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 60, код ЄДРПОУ 32949766) з державного бюджету України (р/р 31218206783002, код бюджетної класифікації доходів 22030001, одержувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), код ЄДРПОУ 37970593, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Сумській області, МФО 837013) судовий збір в розмірі 1 178 грн. 75 коп., у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, сплачений відповідно до платіжного доручення № 2463 від 14.03.2013р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 920/480/13.

Повне рішення складено 24.04.2013 року.

Суддя М.С. Лущик