Головуючий 1 інстанції Гавриленко О.М.
Категорія 24 Доповідач Смєлік С.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2013 року
Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Осипчук О.В.
суддів Смєлік С.Г., Ткачук С.С.
при секретарі Трибраті О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду міста Донецька від 29 листопада 2012 року по справі за позовом колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд №1» до ОСОБА_1 про стягнення плати за проживання у гуртожитку та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд №1» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Калінінського районного суду міста Донецьку від 29 листопада 2012 року задоволені позовні вимоги Колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд №1» до ОСОБА_1 про стягнення плати за проживання у гуртожитку : стягнуто з ОСОБА_1 на користь Колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд №1». 2177,69 грн. - заборгованість за проживання у гуртожитку за період з 01.12.12. р. по 30.09.12. р. та судовий збір в розмірі 214,6 грн., а всього 2392,29 грн. ОСОБА_1 у задоволені позову до Колективного підприємства «Трест Донецькжитлобуд №1» про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено у повному обсязі.
З даним рішенням не погодилась ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те що рішення є незаконним, необґрунтованим та несправедливим з наступних підстав.
На її думку постановляючи рішення про задоволення позовних вимог КП «Трест Донецькжитлобуд №1» Калінінський районний суд м. Донецька виходив з того, що вона проживає у кімнаті ще з однією особою та повинна сплачувати проживання за півтора койко місця, оскільки площа кімнати складає 18 кв.м. і у такій кімнаті на погляд позивача передбачено проживання 3 -х осіб. Проте, суд першої інстанції не прийняв до уваги її доводи стосовно того, що підвищення плати за проживання було здійснене позивачем незаконно, оскільки таке підвищення не було узгоджено з органами місцевого самоврядування. Наголошує на тому що кімната, у якій вона проживає розрахована лише на проживання 2-х осіб, а не 3-х, бо площа кімнати не дозволяє поселення третьої особи, оскільки порушується норма житлової площі на особу. Суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо найму житлового приміщення, але при цьому не прийняв до уваги положень ст. 820 ЦК України відносно того, що зміна розміру плати в односторонньому порядку не допускається. Позивач у зв»язку із подорожчанням оплати за землю, послуг обслуговуючого персоналу гуртожитку розрахував вартість одного койко-місця, хоча за Законом розрахунковою одиницею є 1 кв.м. житла. Постановою Кабінету Міністрів від 1 червня 2011року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» не передбачено право власників гуртожитків формувати та встановлювати плату за проживання у гуртожитку. Просила рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову, її вимоги задовольнити.
ОСОБА_1 повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи в судове засідання не з»явилася, від неї надійшов лист про розгляд справи у її відсутність.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив відхилити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вислухавши суддю - доповідача, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Судом першої інстанції було встановлено, що АДРЕСА_1 належить на праві власності Колективному підприємству «Трест Донецькжитлобуд №1». ОСОБА_1 була переселена до кімнати АДРЕСА_1 у зв'язку з припиненням експлуатації АДРЕСА_2
ОСОБА_1 проживає без реєстрації та укладення договору найму.
Рішенням КП «Трест Донецькжитлобуд №1» від 07.11.12. року була підвищена вартість ліжко-місця у гуртожитку у зв'язку із зростанням вартості житлово-комунальних послуг - оплати праці обслуговуючого персоналу, податку на землю. Так, щомісячна плата за проживання у кімнаті з 01.01.12 року склала 300 грн. за ліжко - місце та 900 грн. - за кімнату. Всі кімнати у гуртожитку мають площу 18 кв.м.
У відповідності до калькуляції від 11.01.11 року вартість одного койко-місця на 2011 р. складала 150 грн, тоді як у відповідності до калькуляції від 29.12.12. р. складає 300 грн.
Згідно до розрахунку заборгованості по оплаті ОСОБА_1 грошових коштів за проживання у АДРЕСА_1 існує заборгованість у розмірі 2177,69 грн. за період з 1 грудня 2011 року по 30 вересня 2012 року.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 була переселена до кімнати АДРЕСА_1 де й проживає без реєстрації та підписання договору найму разом із ОСОБА_2, яка не є членом її сім»ї.З акту ( а.с.48 ) вбачається, що зазначені особи відмовилися звільнити місце для вселення у зазначену кімнату третьої особи.
Зазначений гуртожиток належить на праві власності КП «Трест Донецькжилбуд № 1» (а.с.4 )
Рішенням КП «Трест Донецькжилбуд № 1» від 07.12.2011 року була підвищена вартість ліжко-місця у кімнаті гуртожитку у зв'язку зі зростанням вартості житлово-комунальних послуг, оплати праці тощо з 01.01.2012 року до 300 грн. за одне ліжко-місце та 900 грн. за кімнату.
Відповідно до ст. 127, 140 ЖК України під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлі будинки.
Відповідно до п.п. 18 Примірного положення про гуртожитки від 03.06.1986 року робітник службовці студенти, а також інші громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов'язані своєчасно вносити плату за користування житловою площею і за комунальні послуги, відповідно до п. 38 зазначеного положення, витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.
Порівнюючи калькуляції вартості одного койко-місця у АДРЕСА_1 станом на 2011 рік та на 2012 рік ( а.с. 36, 37 ) вбачаються відповідні відмінності у витратах на утримання гуртожитку в сторону збільшення, стало підставою для збільшення вартості одного койко-місця.
Згідно п.12 Постанови КМУ України від -3 червня 1986 року № 208 « Про затвердження примірного положення про гуртожитки», жила площа у гуртожитках надається не менше 6 кв. м. на одну особу.
Суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що кімната у 18 кв. м. розрахована на 2-х осіб, оскільки проживання в ній 3-х осіб, порушує встановлені норми проживання, а тому доводи позивача про необхідність сплачувати по 450 грн. з особи, тобто з урахуванням вільного койко-місця, є необгрунтованими.
З вищезазначеного випливає, що вартість одного койко-місця відповідає вартості 6 кв.м. житла, що не суперечить закону.
Посилання ОСОБА_1 на Постанову КМУ України № 869 від 1 червня 2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги». якою не передбачено право власникам гуртожитків формувати та встановлювати плату за проживання у гуртожитку, є не обгрунтованим, оскільки зазначена постанова КМУ не стосується виниклих правовідносин, про що було зазначено у рішенні суду першої інстанції.
Судом першої інстанції правильно, з урахуванням положень ст.16 ЦК України, було відмовлено у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 про скасування рішення Колективного підприємства « Трест Донецькжилбуд № 1» від 07 грудня 2011 року, через відсутність такого способу захисту порушеного права.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування або зміни рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 307.308,313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 29 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді