УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №279/1-285/12-к Головуючий у 1-й інст. Коренюк В. П.

Категорія :ст.279ч.1 КК України Доповідач Андрушкевич С. З.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Андрушкевича С.З.

суддів: Романова О.В., Ляшука В.В.

з участю прокурора: Богатирчук І.М.

потерпілої : ОСОБА_1

засудженої: ОСОБА_2

адвоката : ОСОБА_3

представника : ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_2 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 лютого 2013 року.

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Теснівка Лугинського району Житомирської області, громадянку України, з вищою освітою, не працюючу, розлучену, маючу на утриманні двох малолітніх дітей, мешканку АДРЕСА_1, раніше не судиму,

засуджено за ст. 296 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 8500 (восьми тисяч п'ятисот) грн.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено попереднім - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Як визнав суд, 12 квітня 2012 р. біля 08-30 год. ОСОБА_2, знаходячись у приміщенні дошкільного навчального закладу «Золотий ключик», розташованого по вул. Жмаченка, 50-б у с. Поліське Коростенського району Житомирської області, вчинила хуліганство в присутності сторонніх осіб - працівників закладу, безпричинно висловлювалась в адресу завідуючої ДНЗ «Золотий ключик» ОСОБА_1

брутальною лайкою, виражала погрози фізичною розправою та умисно завдала руками в живіт їй декілька ударів, чим спричинила потерпілій фізичного болю. При цьому ОСОБА_2 на неодноразові зауваження сторонніх осіб припинити хуліганські дії не реагувала, продовжувала чинити протиправні дії стосовно ОСОБА_1, чим тимчасово зірвала нормальну роботу ДНЗ «Золотий ключик» терміном до 30 хвилин.

В апеляції засуджена ОСОБА_2 просила вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким її виправдати за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 296 ч. 1 КК України. Посилалась на те, що конфлікт між ними спровокувала потерпіла ОСОБА_1, але ніяких ударів вона потерпілій не завдавала.

На думку апелянта, показання потерпілої суперечать показанням свідка ОСОБА_5 щодо обставин, при яких завдавались удари, та їх кількості, а виходячи з висновку експерта № 261, ОСОБА_2 ніяких ударів ОСОБА_1 не завдавала взагалі.

Суд , на думку апелянта, досліджуючи обставини справи, не перевірив на протязі якого часу знаходилась ОСОБА_2 у дитячому садку, а її клопотання про виклик свідка, який міг би уточнити це, безпідставно відхилив.

Засуджена вважає, що довідку виконкому Поліської сільської ради за

№ 211/02-18 від 20.04.2012 р. та довідку Поліського ДНЗ «Золотий ключик» за № 102 від 23.05.2012 р. слід визнати неналежними доказами та не брати їх до уваги, поскільки вони видані та підписані самою потерпілою та її чоловіком.

На думку ОСОБА_2, суд у вироку не зазначив, у чому проявилась її особлива зухвалість.

На апеляцію засудженої надійшли заперечення прокурора, в яких він вважав вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, а апеляцію засудженої ОСОБА_2 - безпідставною. Вказував на те, що потерпіла та свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтвердили, що ОСОБА_2 у приміщенні дитячого садку висловлювалась нецензурною лайкою щодо потерпілої та в присутності малолітніх дітей і дорослих, а також застосувала до вагітної ОСОБА_1 насильство, вдаривши її у область живота, конфлікт тривав 20-30 хвилин. Про вагітність потерпілої ОСОБА_2 було відомо.

Заслухавши доповідь судді, міркування засудженої ОСОБА_2, її адвоката та представника в підтримання апеляції, думку потерпілої та прокурора про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Твердження ОСОБА_2 про те, що потерпіла спровокувала конфлікт, судом достатньо не перевірені. Також не перевірені дані про те, що між потерпілою та ОСОБА_2 ще раніше, до конфлікту, існували неприязні стосунки , що має значення для кваліфікації дій останньої.

Також , на думку колегії суддів, досудовим слідством та судом першої інстанції з достатньою повнотою не встановлено мотиву і умислу на вчинення хуліганства.

ОСОБА_2 посилалась на висновок експерта № 261 від 10.07.2012 р. як на доказ не нанесення нею тілесних ушкоджень. Згідно зазначеного висновку, у потерпілої ОСОБА_1 будь-яких видимих тілесних ушкоджень не виявлено (а.с. 106-107).

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані як хуліганство. Для кваліфікації вчиненого хуліганства за ч. 1 ст. 296 КК України достатньо наявності в діях винної особи одної з ознак - особливої зухвалості або виняткового цинізму. Особлива зухвалість - це нахабне поводження, буйство, поєднане з насильством, що спричинило тілесне ушкодження чи знущання над потерпілим, знищенням або пошкодженням майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації, транспорту тощо.

Інформація щодо часу зриву виховного процесу та розпорядку робочого дня в Поліському ДНЗ «Золотий ключик», зазначена у довідках, виданих виконкомом Поліської сільської ради та Поліським ДНЗ «Золотий ключик», підписана відповідними службовими особами (чоловіком потерпілої та самою потерпілою). Той факт, що конфлікт тривав 20-30 хвилин, підтвердили потерпіла та свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.( підлеглі потерпілої).

Однак, ОСОБА_2 заперечувала те, що конфлікт тривав близько 30 хв., заявляла клопотання про виклик свідка, який міг би підтвердити її покази щодо тривалості конфлікту, але суд першої інстанції невмотивовано відмовив захиснику засудженої у задоволенні клопотання про виклик свідка - таксиста задля з'ясування часу перебування ОСОБА_2 у дитячому садку.

Згідно ст.129 п.4 Конституції України , однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах , що й свідків обвинувачення.

За таких обставин колегія суддів вважає , що вирок суду першої інстанції не може залишатися в силі як постановлений з порушенням закону, підлягає скасуванню , а справа - направленню на новий судовий розгляд .

При новому судовому розгляді суду першої інстанції слід ретельно перевірити і дослідити всі обставини справи, надати відповідну оцінку здобутим доказам і в залежності від встановленого, постановити законний і обґрунтований вирок.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України (1960 року), колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію засудженої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 лютого 2013 року щодо засудження ОСОБА_2 за ст.296 ч.1 КК України скасувати, а справу направити до того ж суду на новий судовий розгляд в іншому складі.

Судді: