СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
03 липня 2006 року | Справа № 20-12/055 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Котлярової О.Л.,
суддів Антонової І.В.,
Заплави Л.М.,
секретар судового засідання Лазарева К.С.
за участю представників сторін:
позивача: Распутіна Ольга Петрівна, довіреність № 3 від 20.06.06;
відповідача: Сарахман Сергій Олександрович, довіреність № б/н від 02.07.06;
відповідача: державного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської державної адміністрації - не з'явився;
третіх осіб: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 23 травня 2006 року у справі № 20-12/055
за позовом Приватного підприємства "Оніма" (вул. Кєсаєва, 15-66, Севастополь, 99000)
до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011)
Державного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської державної адміністрації (вул. Хрустальова, 83, Севастополь, 99040)
треті особи: Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011)
Комунальне підприємство "Комунальник" (вул. Горького, 3, Севастополь, 99001)
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду міста Севастополя у справі №20-12/055 від 23 травня 2006 року, позов приватного підприємства "Оніма" до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, державного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської державної адміністрації, треті особи: Севастопольська міська рада, комунальне підприємство "Комунальник", задоволено частково.
Визнано за приватним підприємством "Оніма" право власності на частку комплексу, розташованого у місті Севастополі по вул. Комсомольська/Перекопська 74/3, яка складається з ремонтних приміщень, загальною площею 115,8м2, а саме, літ. "Б" навіс-гараж, літ "В" бокс, літ. "Г" навіс з оглядовою ямою.
Визнано недійсним Свідоцтво про право власності на адміністративну будівлю з ремонтними приміщеннями від 30 грудня 2005 року в частини реєстрації за територіальної громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради ремонтних приміщень, загальною площею 115,8 м2, а саме: літ. "Б" навіс-гараж, літ "В" бокс, літ. "Г" навіс з оглядовою ямою, розташованих у місті Севастополі, вул. Комсомольська/Перекопська 74/3.
Визнано недійсним наказ начальнику Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації від 18 листопаду 2005 року №868 про оформлення права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна в частині оформлення права комунальної власності територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради на ремонтні приміщення, загальною площею115,8 м2, а саме: літ. "Б" навіс-гараж, літ "В" бокс, літ. "Г" навіс з оглядовою ямою, розташованих у місті Севастополі, вул. Комсомольська/Перекопська 74/3.
Зобов'язано Фонд комунального майна Севастопольської міської ради видати приватному підприємству "Оніма" Свідоцтво про право власності на ремонтні приміщення, загальною площею115,8 м2, а саме: літ. "Б" навіс-гараж, літ "В" бокс, літ. "Г" навіс з оглядовою ямою, розташованих у місті Севастополі по вул. Комсомольська/Перекопська 74/3.
Зобов'язано державне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна міста Севастополя зареєструвати право власності за приватним підприємством "Оніма" на ремонтні приміщення, загальною площею115,8 м2, а саме: літ. "Б" навіс-гараж, літ "В" бокс, літ. "Г" навіс з оглядовою ямою, розташованих у місті Севастополі по вул. Комсомольська/Перекопська 74/3.
Стягнено з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Оніма" 17,00 грн. державного мита.
В частині визнання недійсним наказу начальнику Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації від 08 листопаду 2005 року № 868 про оформлення права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна у частині оформлення права комунальної власності територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради на адміністративну будівлю літ. "А", загальною площею 259,8 м2, розташованого у місті Севастополі, вул. Комсомольська/Перекопська 74/3, відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення адміністративного позову про заборону державному комунальному підприємству "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна міста Севастополя" реєструвати право власності на ремонтні приміщення, загальної площею 115,8 м2, які розміщені за адресою: вул. Комсомольська, 74/3 у місті Севастополі, а саме: літ. "Б" навіс-гараж, літ. "В" бокс, літ "Г" навіс (оглядова яма).
Не погодившись з винесеною постановою господарського суду, Фондом комунального майна Севастопольської міської ради подана апеляційна скарга, в якій він просить дану постанову суду скасувати.
На думку апелянту, постанова господарського суду є необґрунтованою, незаконною та прийнятою в порушення норм матеріального та процесуального права. Вважає, що приватне підприємство „Комунальник” не мало право укладати договір про спільну участь у будівництві з найму, без згоди власника майна. Спірні об’єкти були об’єктом договору оренди майна, тому, суд першої інстанції повинен був застосувати норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і Положення про найм Цивільного кодексу України. Більш детальніше доводи вказані в апеляційній скарзі.
Апелянтом було самостійно надіслано копії апеляційної скарги сторонам у справі, що підтверджують квитанції додані до апеляційної скарги, які наявні у матеріалах справи.
15 червня 2006 року ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду було відкрите апеляційне провадження у апеляційній скарзі.
16 червня 2006 року, після проведення підготовчих дій, колегія суддів призначила апеляційну скаргу до апеляційного розгляду на 03 липня 2006 року.
В судовому засіданні представником апелянта було підтримано апеляційну скаргу. Представником позивача надані пояснення та заперечення. В судове засідання не з’явились представники державного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської державної адміністрації, Севастопольської міської ради та комунального підприємства "Комунальник", були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи.
Судова колегія, відповідно до вимог статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши представників апелянта та позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, встановила наступне.
Будинок літ. „А” по вул. Комсомольська/Перекопська, 74/3, за даними архиву державного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна", 04 вересня 1960 року був зареєстрований за міською радою , як житловий фонд.
Розпорядженням Нахімовської районної державної адміністрації від 17 червня 2002 року №540-Р було надано дозвіл комунальному підприємству „Комунальник” на реконструкцію адміністративної будівлі та будівництва автотехноцентру, на підставі дозволу на виконання будівельних робіт інспекції ДА БК №309/593 від 07 жовтня 2002 року.
Земельна ділянка, на якої здійснено будівництво, відповідно до Державному акту на право постійного землекористування П-КМ № 005735 від 27 грудня 2001 року, знаходиться в користуванні комунального підприємства "Комунальник".
Між приватним підприємством "Оніма" та державним комунальним підприємством "Комунальник" 20 грудня 2002 року був укладений договір про спільну участь у пайовому будівництві (далі Договір).
Згідно зі статтею 430 Цивільного кодексу Української РСР, за договором про сумісну діяльність, сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети.
Відповідно пункту 1.1, предметом Договору, є дольова участь у будівництві ремонтних приміщень (навіс-гараж, бокс, навіс (оглядова яма), критої автостоянці автомобілів.
Згідно пункту 2.2.3, зобов'язання позивача за Договором складалися у виконанні організаційних робіт, узгодження, оформлення проектної та іншої дозвільної документації, необхідних для будівництва об'єктів, виконання "під ключ" в установлені строки роботи, пов'язані з будівництвом об'єктів, загальних об'єктів функціонального забезпечення, з закінчення будівництва забезпечення здачі обертів Державної прийомної комісії.
Позивачем були виконані зобов’язання за договором в частині з будівництва ремонтних приміщень.
Витрати позивача з будівництва навісу гаражу, боксу, навісу з оглядовою ямою, складають 200015,00 грн., що підтверджено кошторисом, витратними докладними, платіжними дорученнями та іншими бухгалтерськими документами, які наявні в матеріалах справи.
Згідно до частини 3 статті 432 Цивільного кодексу Української РСР, учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників договору.
У пункті 4.1 Договору, сторони домовлялися про те, що часткою позивача з об'єктів закінчених будівництвом є ремонтні приміщення, які реєструються у власність приватного підприємства "Оніма".
11 березня 2003 року, згідно Акту державної технічної комісії про прийом до експлуатації закінченого будівництвом об'єкту, затвердженого Розпорядженням № 378-р Севастопольської міської державної адміністрації 17 березня 2003 року, були прийняті до експлуатації ремонтні приміщення: навіс –гараж „літ. Б” площею 48,1 м2, бокс „літ В” площею 44,9 м2, навіс з оглядовою ямою „літ. Г” площею 22,8 м2, а також, реконструкція адміністративної будівлі „літ. А” площею 259,8 м2.
Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 09 лютого 2004 року №177-р, на підставі акту міської міжвідомчої комісії, будівлю „літ. А” по вулиці Комсомольська/Перекопська 74/3, було виключено з житлового фонду міста Севастополя.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та Перехідних Положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, цивільні відносини, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, Положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Оскільки, між сторонами продовжують існувати права і обов’язки, до правовідносин сторін, слід застосовувати Положення Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 355 Цивільного кодексу України, спільна власність вважається частковою, якщо договором або Законом не встановлено спільну сумісну власність на майно.
Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до Закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Матеріалами справи доведено факт будівництва спірних ремонтних приміщень за рахунок коштів приватного підприємства „Оніма” на підставі Договору про спільну участь.
Стороною у договорі – комунальним підприємством „Комунальник”, суду не було надано заперечення із вищезазначеного договору щодо оформлення права власності за позивачем на ремонтні приміщення.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України, право власності набуває з підстав, що не заборонені Законом, зокрема, із правочинів. Право власності на спірне майно виникло у позивача на підставі Договору про спільну участь у дольовому будівництві від 20 грудня 2002 року.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду про те, що позивачем надано належні докази у підтвердження своїх вимог та доведені правові підстави на його права на частку власності у комплексі приміщень за адресою: вулиця Комсомольська/Перекопська, 74-3 у місті Севастополі на ремонтні приміщення навіс –гараж „літ. Б” площею 48,1 м2, бокс „літ. В” площею 44,9 м2, навіс з оглядовою ямою „літ. Г” площею 22,8 м2.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що 16 липня 2001 року приватним підприємством „Оніма” та державним комунальним підприємством „Комунальник” було укладено договір оренди №26 на нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 86,1 м2 строком до 16 липня 2016 року. Додатковою угодою від 12 лютого 2003 року, орендну площу приміщень було збільшено до 124 м2. Втім, загальна площа приміщень „літ. А” – складає 259,8 м2.
Таким чином, новостворене нерухоме майно – літ. „Б, В, Г” не було об’єктом договору оренди, тому, спірні відносини не підпадають під регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Судова колегія вважає необґрунтованими доводи апелянта, стосовно обмеженої дієздатності комунального підприємства „Комунальник”.
Відповідно до статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють, відповідно до установчих документів.
Статтею 55 Господарського кодексу України зазначено, що до суб’єктів господарювання відносяться, зокрема, комунальні підприємства.
Згідно Статуту комунального підприємства „Комунальник”, підприємство створене на базі державного комунального підприємства „Комунальник” та є його правонаступником зі всіх боргів, прав та зобов’язань. Підприємство є юридичною особою, та має право від свого імені укладати договори, придбавати майнові та особисті немайнові права.
3 лютого 2005 року та 04 січня 2006 року приватне підприємство "Оніма" звернулось до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації з проханням здійснити держану реєстрацію права власності приватного підприємства "Оніма" на наново забудовані ремонтні приміщення, але, відповіді не отримало.
13 лютого 2006 року від відповідача надійшла відповідь про те, що згідно наказу начальника Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації від 08 листопаду 2005 року № 868, право власності на адміністративну будівлю з ремонтними приміщеннями по вул. Комсомольська, 74/3, було оформлено за територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради з видачею свідоцтва про право власності, а тому, підстави для оформлення права власності за позивачем, відсутні.
Пунктом 3 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про набуття Севастопольською міською радою право власності на спірні об’єкти у встановленому Законом порядку.
Пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, визначено, що, до виключної компетенції міської ради, відносяться прийняття рішень щодо включення до об'єктів комунальної власності майна.
Зазначене свідчить про те, що Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації в силу Закону, не має права розпоряджатися власністю, яка не набула статусу комунальної власності.
Попередню реєстрацію права власності на вказані об’єкти, згідно до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”, проведено не було.
Відтак, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність винесеного Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської ради наказу №868 від 07 листопаду 2005 року про оформлення права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна в частині оформлення права комунальної власності територіальної громади міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради на ремонтні приміщення, загальною площею115,8 м2, а саме: літ. "Б" навіс-гараж, літ "В" бокс, літ. "Г" навіс з оглядовою ямою, розташованих у місті Севастополі, вул. Комсомольська/Перекопська 74/3
Відповідно, не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання недійсним оскаржуваного наказу у частині оформлення права комунальної власності на адміністративну будівлю літ. "А", загальної площею 259,8 м2, яка розташована у місті Севастополі, по вул. Комсомольська/Перекопська 74/3, та яка за своїм статусом, є комунальним майном.
Згідно Рішення ХХ1 сесії ХХ1V скликання Севастопольської міської ради від 31 січня 2006 року, повноваження з управління комунальним майном, а також, функції з оформлення права власності на нерухоме майно, були передані Фонду комунального майна міської державної адміністрації.
Тому, висновок господарського суду про зобов’язання Фонду комунального майна міської державної адміністрації видати позивачеві Свідоцтво про право власності на ремонтні приміщення, є правомірним.
Відповідно до вимог Тимчасового Положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене Наказом Міністерства Юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року, реєстрації підлягають, виключно заявлені права, за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред’явленими правоустановчими документами.
Зобов’язання зареєструвати право власності, покладено на державне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" міста Севастополя, з чим і погоджується судова колегія.
Суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд дійшов помилкового висновку про визнання недійсним Свідоцтва про право власності.
Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України, до справи адміністративної юрисдикції відносять - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі, на виконання делегованих повноважень.
У випадку, якщо суб’єкт, (у тому числі, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб’єкту, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.
Свідоцтво про право власності само по собі, не є правоустановчим документом, тобто, актом, спори про визначення недійсним яких з підстав, зазначених законом, підвідомчі господарським судам, а є наслідком наказу начальнику Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації.
Оскільки, оскаржуваний наказ визнано судом недійсним, не потрібно додатково визнавати недійсним реєстраційний документ.
Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, у разі, якщо справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства України.
Судова колегія зазначає, що згідно до статті 201, 203 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова господарського суду підлягає зміні, як винесена правильно по суті, але, із помилковим застосуванням норм процесуального права, тому, провадження у справі в частині визнання недійсним Свідоцтва про право власності на адміністративну будівлю з ремонтними приміщеннями від 30 грудня 2005 року, повинне бути закрите.
Керуючись статтями 24, 195, пунктом 2 частини 1 статті 198, пунктом 1 частини 1 статті 201, частиною 1 статті 203, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити частково.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 23 травня 2006 року у справі 20-12/055 змінити.
3. Позов задовольнити частково.
4. Визнати за приватним підприємством „Оніма" право власності щодо частки комплексу, який розташований у місті Севастополі по вулиці Комсомольська/Перекопська - 74/3, яка складається з навісу - гаражу „літ. Б" площею 48,1 м2, боксу - „літ. В" площею 44,9 м2, навісу з оглядовою ямою площею 22,8 м2, загальною площею 115,8 м2.
5. В частині визнання Свідоцтва про право власності на адміністративну будівлю з ремонтними приміщеннями від 30 грудня 2005 року в частині реєстрації за територіальною громадою міста Севастополя в особі Севастопольської міської ради ремонтних приміщень, загальною площею 115,8 м2, а саме: літ. "Б" навіс-гараж, літ "В" бокс, літ. "Г" навіс з оглядовою ямою, які розташовані у місті Севастополі, вул. Комсомольська/Перекопська 74/3, провадження у справі закрити.
6. В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, відповідно до вимог статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя О.Л. Котлярова
Судді І.В. Антонова
Л.М. Заплава