ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2006 р. | № 3/639 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: суддів: | Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта", м. Київ |
на рішення | господарського суду м. Києва від 14.12.2005 |
та постанову | Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 |
у справі | № 3/639 |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі філії "Центральна міжнародна та міжміська телефонно-телеграфна станція ВАТ "Укртелеком", м. Київ |
до | Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта", м. Київ |
про | стягнення 57755,92 грн. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Орлова В.О. за дов. від 21.07.06 |
від відповідача: | Федько В.М. за дов. від 15.11.05 №27-174 |
ВСТАНОВИВ:
24.10.2005року Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" (надалі - УДППЗ "Укрпошта") заборгованості по орендній платі за період з січня 2005 по серпень 2005 року у сумі 20330,86грн., пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у сумі-723,11грн. та 3% річних–114,76грн.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
В процесі розгляду справи позивачем до суду подана заява про уточнення позовних вимог, в якій товариство визначило борг по орендній платі у сумі 53372,81грн., пеню - 3770,82грн. та 3% річних –612,29грн.
У відзиві на позов УДППЗ "Укрпошта" проти позовних вимог заперечувало, посилаючись на тривалість орендних відносин між сторонами (підприємство понад 20 років на договірних засадах з позивачем використовує нежитлове приміщення площею 93,2кв.м. в адміністративному будинку по вул. Володимирська, 10 у м. Києві для розміщення відділення поштового зв’язку Київ –25), на неврахування обставин, які випливають з Положення позивача про передачу майна товариства в оренду від 25.10.2004 №441 (стосовно обладнання приміщення спеціальними меблями, діяльність орендаря спрямована на надання послуг незахищеним верствам населення) та положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (зокрема п.п. 2 ст. 4 Закону), вважає, що позивачем перевищена орендна плата за приміщення комунальної форми власності у 5 разів, оплата за приміщення, які орендовані в акціонерних товариствах - у 3 рази, розмір орендної плати, запропонований позивачем складає 7570,00грн., тобто 81,23грн. за 1 кв.м., що є найвищим по м. Києву. Зауважує на тому, що "встановлення позивачем такого розміру орендної плати призведе до збитковості поштового відділення, оскільки послуги (тарифи), які останнє надає населенню є фіксованими і затверджуються Кабінетом Міністрів України".
Підприємство посилається на те, що виставлені позивачем рахунки ним сплачувалися частково, виходячи із умов протоколу розбіжностей до договору від 31.12.2004 №486-26, який був надісланий позивачеві листом від 21.02.2005 за №29-03-27.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.12.2005 (суддя Хілінська В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 (судді: Губенко Н.М.–головуючий, Барицька Т.Л., Ропій Л.М.)–позов, з урахуванням уточнень до позовних вимог, задоволений. Стягнуто з УДППЗ "Укрпошта" на користь ВАТ "Укртелеком" 53372,81грн.–основного боргу, 3770,82грн. - пені та 3% річних у сумі - 612,29 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що відповідач у встановлений законом 20-ти денний строк не повернув позивачеві примірник підписаного договору та не направив протокол розбіжностей, при цьому продовжував користуватися спірним приміщенням, підписавши акт приймання –передачі майна від 30.12.2004 року, тобто вчинив дії, якими засвідчив своє бажання укласти договір оренди та здійснив фактичне його виконання, що в розумінні пункту 2 статті 642 Цивільного кодексу України є прийняттям пропозиції (акцептом) позивача щодо укладення договору оренди.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Українське державне підприємство поштового зв’язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На обґрунтування касаційної скарги підприємством наведені наступні доводи:
-суд безпідставно послався на факт користування приміщенням, не звернувши увагу на те, що акт приймання – передачі майна за договором на 2004 рік не підписувався, приміщення відповідачеві не передавалося, оскільки він орендує його понад 20 –ти років;
-апеляційний суд не перевірив та не дав оцінки тим обставинам, що розмір орендної плати у сумі 9084,77грн. за місяць значно перевищує статтю витрат на оренду приміщення, яка визначена кошторисом та невірно послався на норму, що не відноситься до державного підприємства, а саме на абзац 1 частини 4 статті 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не застосувавши при цьому абзац 2 частини 4 статті 1 цього Закону;
-судом неповно та не об’єктивно з’ясовані обставини справи стосовно того, що спір між сторонами виник з не врегульованих обов’язкових для сторін умов договору, а саме щодо терміну передачі орендованого майна, розміру орендної плати; застосування до спірного договору положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Заперечує висновок суду щодо наявності дій, які б свідчили про прийняття скаржником в межах терміну, встановленого частиною 5 статті 181 Господарського кодексу України пропозиції щодо укладення договору.
Крім того, скаржник посилається на порушення судом статті 27 Господарського процесуального кодексу України, оскільки до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не залучено - Фонд державного майна України.
Зауважує на тому, що уточнення до позовної заяви подані з порушенням статті 22 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, оцінивши та дослідивши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та їх правову оцінку, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке:
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 30.12.2004 за № 488-26 між сторонами укладений договір оренди майна товариства.
Пунктом 1.1. договору визначено, що орендодавець–ВАТ "Укртелеком" передає, а орендар–Київська міська дирекція УДППЗ "Укрпошта" приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване у м. Києві на першому поверсі 4-поверхового будинку № 10 по вул. Володимирській, загальною площею 93,2 кв.м. для розміщення 25 поштового відділення зв’язку.
Строк дії договору та умови зміни, розірвання визначені у пункті 12.1 договору, відповідно до якого договір набирає чинності з 30.12.2004 і діє до 25.12.2005року. Сторони зобов’язані протягом 20–ти днів з моменту завершення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.
Згідно з п.2.1 договору передача майна в орендне користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання–передачі майна.
31.12.2004року позивач супровідним листом №06/1411 надіслав відповідачеві три примірники договору оренди майна і просив останнього розглянути та підписати запропонований договір, два примірника якого повернути на його адресу протягом 20-ти днів.
На протязі зазначеного терміну відповідач договір оренди не повернув, продовжував користуватися приміщенням, у зв’язку з чим ВАТ "Укртелеком" листом від 02.02.2005 №06/242 запропонувало звільнити приміщення та сплатити орендну плату і комунальні витрати по день звільнення приміщення.
Два примірники договору з протоколом розбіжностей були направлені відповідачем на адресу товариства лише 21.02.2005 листом за №29-03-27.
Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості по орендній платі за договором від 30.12.2004року.
Спір виник у зв’язку з тим, що орендар вважає договірні відносини на 2005 рік з оренди такими, котрі не склалися.
Загальний порядок укладення господарських договорів встановлено у статті 181 Господарського кодексу України.
Відповідно до положень цієї статті сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Оскільки Господарський кодекс України не встановлює спеціального правила щодо моменту укладення договору, застосовуються приписи Цивільного кодексу України.
Момент укладення договору визначається відповідно до правил статті 640 Цивільного кодексу України, за якими договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частина 1 цієї статті визначає момент укладення консенсуальних договорів, для укладення реальних договорів однієї лише згоди сторін недостатньо, а необхідно вчинення певної дії.
Відповідно до частини 2 зазначеної статті реальний договір вважається укладеним саме з моменту передання майна або вчинення іншої дії.
Пунктом 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Найм (оренда) - це договір для укладення якого необхідно вчинення такої дії, як передача майна, оскільки саме передача однією особою (орендодавцем) іншій особі (орендарю) майна у тимчасове володіння і користування за плату є основною ознакою договорів оренди (найму).
Отже, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій щодо укладення договору оренди з прийняттям пропозицій позивача; наявності у орендаря заборгованості по оплаті орендної плати у заявленій сумі, яка утворилася у зв’язку з частковою оплатою виставлених позивачем рахунків та правомірністю стягнення суми боргу на користь позивача.
Посилання скаржника на приписи Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відхиляється судом касаційної інстанції, оскільки відповідно до частини 4 статті 1 цього Закону оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. Згідно з пунктом 1.3 договору оренди сторони домовилися, що на їхні договірні відносини не поширюються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 "Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна".
Суд першої та апеляційної інстанцій при винесені оскаржуваних рішень повно та всебічно з'ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав правильну юридичну оцінку доводам позивача і запереченням відповідача.
Решта доводів скаржника, яка наведена в касаційній скарзі, стосується переоцінки доказів у справі, вказані доводи вже були предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, а тому відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не розглядаються судом касаційної інстанції.
Згідно з імперативними вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.
З урахуванням викладеного, підстав для скасування прийнятих у справі судових актів судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 14.12.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2006 у справі № 3/639 –залишити без змін.
Касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта", м. Київ –залишити без задоволення.
Головуючий, суддя | Т. Добролюбова |
Суддя | Т. Гоголь |
Суддя | Л. Продаєвич |