ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 р. | № 4/412-18/77-6/238 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Приватного виробничо-комерційного підприємства “Анол” |
на постанову | Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. |
у справі | № 4/412-18/77-6/238 |
господарського суду | Івано-Франківської області |
за позовом | Приватного виробничо-комерційного підприємства “Анол” |
до | Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську |
про | стягнення коштів |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | Захаріїв Б.Д., дов. № 27/07 від 27.07.2004 р.; |
відповідача: | Ємчук А.В., дов. № 10/53/10-039 від 12.01.2006 р.; |
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2001 р. Приватне виробничо-комерційне підприємство “Анол” (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську (далі –Інспекція) в рахунок компенсації завданої моральної шкоди 300 000,00 грн.
Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що розпорядження Інспекції від 13.06.2001 р. про зупинення операцій на рахунках в фінансово-кредитних установах, у якому у якості підстави прийняття зазначено “податкова заборгованість”, порушує вимоги Закону України “Про інформацію”, оскільки містить інформацію, яка не відповідає дійсності та порочить його ділову репутацію (станом на 13.06.2001 р. податкової заборгованості не існувало), внаслідок чого воно втратило довіру з боку банківських установ, в яких обслуговувалось, що проявилось у пропозиціях відповідних установ про дострокове повернення кредитних коштів, у відмові у відкритті відновлювальної кредитної лінії тощо.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2001 р. у задоволенні позовних вимог Підприємства відмовлено. Рішення мотивовано тим, що Інспекція, приймаючи рішення від 13.06.2001 р. про зупинення операцій на рахунках в фінансово-кредитних установах, не надавала інформації та не поширювала відомості, які не відповідають дійсності, як того вимагає Закон України “Про інформацію”, а діяла у межах своєї компетенції, застосовуючи надані їй права, встановленні законодавством України.
Вказане рішення в апеляційному або касаційному порядку не оскаржувалось.
У березні 2004 року Підприємство звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з заявою про перегляд рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2001 р. за нововиявленими обставинами, у якій просило вказане рішення скасувати та прийняте нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Вимоги, викладені у заяві, Підприємство обґрунтовувало тим, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2004 р. у справі № А-6/107 господарського суду Івано-Франківської області, яка набрала законної сили, визнано недійсним розпорядження Інспекції від 13.06.2001 р. про зупинення операцій на рахунках в фінансово-кредитних установах як таке, що прийнято Інспекцією з перевищенням повноважень. Наведене не було відомо на момент прийняття господарським судом Івано-Франківської області рішення від 20.12.2001 р., але має істотне значення для справи.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2006 р. (суддя Грица Ю.І.) рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2001 р. залишено без змін.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. (колегія суддів: Бонк Т.Б., Марко Р.І., Бойко С.М.) ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2006 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що Інспекція діяла у межах повноважень, наданих законодавством України, і не поширювала неправдивої інформації про Підприємство, а її розпорядження від 13.06.2001 р. про зупинення операцій на рахунках в фінансово-кредитних установах носить не інформативний, а розпорядчий характер, його направлення банківським установам не є поширенням інформації у розумінні Закону України “Про інформацію”.
Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного господарського суду України від 30.05.2006 р., у якій просить вказану постанову і ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2006 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги. Вимоги викладені у касаційній скарзі, Підприємство обґрунтовує тим, що господарські суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, порушили ст. 43 ГПК України, неправильно застосували ст. ст. 14, 21, 26, 27 та 47 Закону України “Про інформацію”.
Крім того, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України із заявою, у якій наводить додаткові підстави для скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р., а саме –порушення ст. 129 Конституції України, ст. ст. 43, 77, 99 та 102 ГПК України. У вказаній заяві також зазначено, що господарський суд Івано-Франківської області, приймаючі ухвалу від 31.03.2006 р., порушив ст. 6 Закону України “Про судоустрій”, ст. ст. 64, 77 та 87 ГПК України, п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75.
Інспекція не скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Підприємства не надіслала, що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін матеріали справи та доводи Підприємства, викладені у касаційній скарзі та заяві, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті ними ухвали та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2004 р. у справі № А-6/107 господарського суду Івано-Франківської області, яка набрала законної сили, визнано недійсним розпорядження Інспекції від 13.06.2001 р. про зупинення операцій на рахунках в фінансово-кредитних установах як таке, що прийнято Інспекцією з перевищенням повноважень.
Вказана постанова не містить будь-яких відомостей або посилань на факти, які б свідчили, що Підприємство станом на 13.06.2001 р. не мало податкової заборгованості, про яку йдеться у розпорядженні Інспекції від 13.06.2001 р. про зупинення операцій на рахунках в фінансово-кредитних установах. Будь-яких доказів цього не містять і матеріали справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність фактів поширення Інспекцією неправдивої інформації про Підприємство.
Щодо додаткових доводів Підприємства з приводу підстав скасування прийнятих по даній справі судових рішень, які викладені у його заяві, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає таке.
З протоколу судового засідання від 31.03.2006 р. вбачається, що у судовому засіданні господарського суду Івано-Франківської області були присутні представники як Інспекції (Ємчук А.В.), т
ак і Підприємства (Захаріїв Б.Д.). Крім того, з протоколу судового засідання від 16.03.2006 р. вбачається, що у судовому засіданні господарського суду Івано-Франківської області, на якому були присутні представники Інспекції і Підприємства, було оголошено ухвалу про відкладення розгляду справи до 31.03.2006 р. о 12:00.
Наведене спростовує доводи Підприємства, викладені у заяві, про те, що його не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, і про те, що ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 31.03.2006 р. була прийнята за відсутності його представника.
З матеріалів справи (а саме –з повідомлення про вручення поштового відправлення, т. 2, а. с. 81) також вбачається, що ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2006 р. про прийняття апеляційної скарги Підприємства та призначення її до розгляду на 30.05.2006 р. о 11:15 була одержана Підприємством 15.05.2006 р. У протоколі судового засідання від 30.05.2006 р. зазначено, що судове засідання Львівського апеляційного господарського суду з розгляду апеляційної скарги Підприємства розпочалось о 11:15 та завершилось о 11:35.
Таким чином, Підприємство було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, а саме засідання відбулось у відповідності з вказаним повідомленням.
Посилання Підприємства у заяві на те, що у зв’язку з нез’явленням його представника у судове засідання 30.05.2006 р. апеляційний господарський суд мав відкласти розгляд апеляційної скарги є необґрунтованим, оскільки явка представників сторін у вказане засідання не визнавалась судом обов’язковою.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Підприємства не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства “Анол” на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.05.2006 р. у справі № 4/412-18/77-6/238 господарського суду Івано-Франківської області залишити без задоволення, а вказану постанову –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало