ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
28 листопада 2006 р. |
№ 30/203-05-6698 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу релігійної громади незалежної церкви євангельських християн-баптистів Церкви “Воскресіння”, м. Одеса (далі -релігійна громада)
на ухвалу господарського суду Одеської області від 31.07.2006 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2006
зі справи № 30/203-05-6698
за позовом релігійної громади
до акціонерного товариства по туризму та екскурсіях “Одесатурист”, м. Одеса (далі -АТ “Одесатурист”) та
товариства з обмеженою відповідальністю “Антарктика-Турист”, м. Одеса (далі -ТОВ “Антарктика-Турист”)
про визнання договору оренди дійсним та визнання права власності
та зустрічним позовом АТ “Одесатурист”
до релігійної громади
про виселення.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Релігійної громадою було подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 26.08.2005 з даної справи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.07.2006 (суддя Рога Н.В.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 (колегія суддів у складі: Бєляновський В.В. -головуючий, судді Мирошниченко М.А. і Шевченко В.В.), рішення господарського суду Одеської області від 26.08.2005 з цієї справи залишено без змін. У прийнятті зазначених судових рішень попередні судові інстанції виходили з недоведеності заявником нововиявлених обставин у справі та відсутності підстав для перегляду судового рішення від 26.08.2005 в порядку статті 112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України релігійна громада просить оскаржувані ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи скасувати, “справу повернути на новий розгляд до господарського суду Одеської області”. Скаргу мотивовано порушенням названими судовими інстанціями вимог статей 103, 104, 105, 112, 113, 114 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу АТ “Одесатурист” заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та помилковість і про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, і просить останні залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Від ТОВ “Антарктика-Турист” відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у винесенні оскаржуваної ухвали та прийнятті оскаржуваної постанови встановлено, що:
- рішенням господарського суду Одеської області від 26.08.2005 з цієї справи, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.2005 та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2006, у задоволенні первісного позову було відмовлено, а зустрічний позов задоволено: релігійну громаду виселено з триповерхового нежилого приміщення загальною площею 676 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з приналежною земельною ділянкою 0,5 га та на релігійну громаду віднесено судові витрати зі справи;
- подаючи заяву про перегляд зазначеного рішення місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами, релігійна громада вважала такими обставинами те, що:
ОСОБА_1, який представляв АТ “Одесатурист” у суді, не мав повноважень на підписання зустрічної позовної заяви зі справи та на видачу довіреності представникові цього товариства на ведення справи, тому що він (ОСОБА_1) був обраний загальними зборами акціонерів АТ “Одесатурист” директором строком на п'ять років і його повноваження закінчилися 22.08.1992, а після цієї дати загальні збори акціонерів названого товариства не проводилися;
на час розгляду справи і на даний час АТ “Одесатурист” не було і не є власником приміщення, яке надавалося в оренду релігійній громаді;
- за твердженням релігійної громади, ці обставини стали відомі їй під час розгляду справи у Верховному Суді України, а також у зв'язку з поданням працівниками АТ “Одесатурист” позову до Приморського районного суду м. Одеси про визнання незаконними дій генерального директора АТ “Одесатурист” ОСОБА_1.;
- як докази релігійною громадою подано господарському суду ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про відкриття провадження у справі за позовом фізичних осіб до ТОВ “Антарктика-Турист”, АТ “Одесатурист”, Одеської обласної ради Федерації професійних спілок Одеської області, Федерації профспілок України, державної адміністрації Приморського району м. Одеси, ТОВ “Оздоровчий комплекс “Вікторія”, ТОВ “Екосервіс”, КП “Чорноморський дельфін”, Одеської товарної біржі про визнання недійсними рішень загальних зборів, протоколів, “відміну” реєстрації змін та доповнень до статуту ЗАТ “Антарктика-Турист” та реєстрації ТОВ “Антарктика-Турист”, про зобов'язання Федерації профспілок України та ради Федерації профспілок Одеської області щодо передачі акцій ТОВ “Антарктика-Турист”. Крім того, релігійною громадою надано протокол зборів учасників ТОВ “Антарктика-Турист” від 17.04.2006. З жодного з цих документів не вбачається, що ОСОБА_1 не є генеральним директором АТ “Одесатурист”, а згідно з поданим АТ “Одесатурист” рішенням спостережної ради цього товариства від 29.09.2003 термін дії контракту з ОСОБА_1 продовжено до проведення загальних зборів акціонерів АТ “Одесатурист”;
- з матеріалів даної справи вбачається, що в її розгляді судом досліджувалися відносини сторін у зв'язку з договором фінансової оренди від 30.06.2000, згідно з яким орендодавець -АТ “Одесатурист” передав у платне користування орендареві -релігійній громаді згадане нежиле приміщення з приналежною територією для організації та розміщення дитячого будинку і церкви; зобов'язання сторін, що були предметом розгляду у справі, випливали саме з цього договору, припинення дії якого стало підставою для подання та задоволення зустрічного позову.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що з поданих релігійною громадою копій ухвали Верховного Суду України від 11.05.2006 та ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 26.06.2006 не випливає, що генерального директора АТ “Одесатурист” ОСОБА_1. було звільнено з відповідної посади та замість нього загальними зборами акціонерів було обрано іншу особу, а так само що на момент подання зустрічного позову в даній справі до місцевого господарського суду АТ “Одесатурист” не було власником спірного нежилого приміщення.
Відповідно до статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
У пункті 1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 № 04-5/563 “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” зазначено, зокрема, що:
- до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи;
- на підставі статті 112 ГПК України судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору або розгляду справи про банкрутство і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України;
- нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені;
- не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами.
Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді заяви релігійної громади про перегляд рішення місцевого господарського суду з цієї справи за нововиявленими обставинами встановлено факти: неподання заявником будь-яких належних доказів на підтвердження існування таких обставин; відсутності таких доказів у матеріалах справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання скаржника на те, що оскаржуваною постановою залишено без змін ухвалу господарського суду Одеської області з даної справи від 26.08.2005, а такої ухвали не існує і вона не оскаржувалася, не може бути взято до уваги. Наявною у матеріалах справи ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 (а. с. 446, 447) виправлено описку, допущену в резолютивній частині постанови апеляційної інстанції від 12.09.2006, та цю частину викладено в редакції, згідно з якою залишено без змін ухвалу місцевого господарського суду з цієї справи від 31.07.2006.
Порушень чи неправильного застосування попередніми судовими інстанціями норм ГПК України, на які посилається скаржник, не виявлено. Відтак передбачені законом підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Одеської області від 31.07.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 зі справи № 30/203-05-6698 залишити без змін, а касаційну скаргу релігійної громади незалежної церкви євангельських християн-баптистів Церкви “Воскресіння” -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов