ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
18 квітня 2013 р. Справа № 802/987/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Ємельянова Родіона Ігоровича
позивача: Пузиря О.Д.,
представник позивача: Шавлюка О.В.
представника відповідача: Геруса Р.
представник відповідача: Іванюти В. І.
представник третьої особи: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: депутата Козятинської міської ради 6-го скликання Пузиря Олександра Дмитровича
до: Козятинської районної ради Вінницької області; Вінницької обласної ради; третя особа: Козятинська міська рада Вінницької області
про: визнання протиправними та скасування рішень
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся депутат Козятинської міської ради 6-го скликання Пузир Олександр Дмитрович з адміністративним позовом до Козятинської районної ради Вінницької області; Вінницької обласної ради; третя особа : Козятинська міська рада Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Козятинська районна рада Вінницької області своми рішеннями № 03-12-06 та № 04-12-06 від 29 грудня 2012 року рішення та Вінницька обласна рада рішенням № 512 від 19 лютого 2013 року порушили права та законні інтереси територіальної громади міста Козятина на комунальну власність.
Ухвалою суду від 01.04.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі.
Позивач та представник позивача адміністративний позов підтримали та просили суд задовольнити заявлені вимоги з підстав викладених в позовні заяві.
Представник відповідача 1 щодо заявленого позову заперечував та просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Представник відповідача 2 щодо заявлених позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову. Зокрема зазначив, що позивач звернувся до суду як депутат місцевої ради, та не довів у чому саме полягає порушення його права як депутата місцевої ради.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку доказам у справі, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Як вбачається із матеріалів справи, Пузир Олександр Дмитрович є депутатом Козятинської міської ради VІ скликання, що підтверджується посвідченням №30 (а.с. 17)
Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач просить суд скасувати та визнати протиправними рішення, а саме: рішення 12 сесії 6 скликання Козятинської районної ради Вінницької області від 29 грудня 2012 року №03-12-06 "Про передачу у спільну комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради"; рішення 12 сесії 6 скликання Козятинської районної ради Вінницької області від 29 грудня 2012 року №04-12-06 "Про передачу у спільну комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Козятинська районна стоматологічна поліклініка козятинської районної ради"; рішення 14 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради від 19 лютого 2013 року №512 "Про прийняття у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області цілісних майнових комплексів окремих медичних установ".
Так, в обгрунтування свої позовних вимог, позивач посилається на те, що Козятинська районна рада Вінницької області вийшла за межі своєї компетенції, оскільки цілісний майновий комплекс КП "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради" не перебуває у власності Козятинської районної ради, а навпаки, є спільною власністю громад як сіл, селищ Козятинського району, так і громадм м.Козятин, яке є містом обласного значення. Таким чином, на думку позивача, оскаржувані рішення про передачу цілісного майнового комплексу Вінницькій обласній раді є протиправним та порушує законні права та інтереси територіальної громади міста Козятина.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до ч. 1 рішення 12 сесії 6 скликання Козятинської районної ради Вінницької області від 29 грудня 2012 року №03-12-06 "Про передачу у спільну комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради", було вирішено передати безоплатно цілісний майновий комплекс комунального підприємства "Козятинська центральна районна лікарня Козятинської районної ради", з спільної комунальної власності територіальних громад Козятинського району в спільну комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області для перепрофілізації зазначеної лікарні в багато профільну лікарню інтенсивного лікування, як основу округу, на період дії пілотного проекту в рамках Закону України "Про порядок проведення реформування системи охорони здоров'я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві" від 07.07.2011 року №3612.
Аналогічне рішення за №04-12-06 від 29.12.2012 року було прийнято відповідачем1 і щодо передачі у спільну комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області цілісного майнового комплексу комунального підприємства "Козятинська районна стоматологічна поліклініка Козятинської районної ради".
В подальшому, Вінницька обласна рада своїм рішенням № 512 від 19 лютого 2013 року, прийняла безоплатно у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Вінницької області вищезазначені цілісні майнові комплекси.
Так, на думку позивача, вищезазначені рішення субєктів владних повноважень, порушують права позивача, як громадянина, та права жителів міста Козятин на комунальну власність. На підставі вищищевикладеного, позивач просив визнати незаконними та скасувати зазначені рішення.
Визначаючись щодо позовних вимог позивача, суд виходив з наступного.
Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач посилається на протиправність рішень субєктів владних повноважен, які на його думку порушують права жителів територіальної громади щодо права володіння та розпорядження комунальною власністю.
Так, дійсно, відповідно до ст.ст. 1, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності на майно належить територіальним громадам, а тому суб'єктом права власності на майно є територіальна громада - мешканці сіл, селищ Козятинського району та міста Козятина.
Разом з тим, ч.1 ст. 10 цього Закону визначає, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади
та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Крім того, повноваження щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян чітко визначені ст. 38 цього ж Закону.
Так, відповідно до п.4 цієї статті, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать звернення до суду про визнання незаконними актів органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальної громади, а також повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Разом з тим, у судовому засіданні позивач та його представник заявили, що вони звернулися до адміністративного суду у межах повноважень, які надані їм Законом України "Про статус депутата місцевих рад". Крім того, позивач заявив, що у даному випадку також порушуються його права як громадянина і він, як депутат, також звернувся за їх захистом до суду.
Так, відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про статус депутата місцевих рад" депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України".
Разом з тим, ст. 11 цього Закону визначає права депутат місцевої ради у місцевому окрузі. Так, депутат місцевої ради має право: офіційно представляти виборців свого виборчого округу та інтереси територіальної громади в місцевих органах виконавчої влади, відповідних органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності з питань, що належать до відання органів місцевого самоврядування відповідного рівня; брати участь з правом дорадчого голосу у засіданнях інших місцевих рад та їх органів, загальних зборах громадян за місцем проживання, засіданнях органів самоорганізації населення, що проводяться в межах території його виборчого округу; порушувати перед органами і організаціями, передбаченими пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадовими особами, а також керівниками правоохоронних та контролюючих органів питання, що зачіпають інтереси виборців, та вимагати їх вирішення; доступу до засобів масової інформації комунальної форми власності з метою оприлюднення результатів власної депутатської діяльності та інформування про роботу ради в порядку, встановленому відповідною радою; вносити на розгляд органів і організацій, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, та їх посадових осіб пропозиції з питань, пов'язаних з його депутатськими повноваженнями у виборчому окрузі відповідно до закону, брати участь у їх розгляді.
При здійсненні депутатських повноважень депутат місцевої ради має також право: на депутатське звернення, депутатський запит, депутатське запитання; на невідкладний прийом; має право вимагати усунення порушень законності і встановлення правового порядку.
Як вбачається із вищенаведених норм закону, законодавець чітко окреслив межі повноважень депутата місцевих рад, в т.ч. і депутата міської ради.
Відповідно до п.8 ст. 3 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Так, ст. 48 КАС України визначає адміністративну процесуальну правосуб'єктність, тобто здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві. Так, адміністративна процесуальна правоздатність визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Частина 2 цієї статті визначає що така адміністративна процесуальна дієздатність, а саме здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові, належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнанісудом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Також, відповідно до ч.3 цієї ж статті КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Таким чином, з аналізу вищенавелених норм законодавства, вбачається, що позивач звернувся до суду від імені жителів територіальної горомади м. Козятин без належних на те повноважень.
Разом з тим, у судовому засіданні позивач наполягав на тому, що він звернувся до суду на підставі норм Конституції , ст.6 Європейської Конвенції та Закону України "Про статус депутата місцевих рад".
Поряд з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що п. 8 ст. 3 КАС України закріплено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.
Право на захист - це суб'єктивне цивільне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав.
Зміст позову - це вид судового захисту, за яким позивач звертається до суду.
Предмет позову - це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Така вимога повинна мати правовий характер, а також бути підвідомчою суду. Матеріально - правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову.
Підставою позову - є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки. Підстава позову складається із таких юридичних фактів, які підтверджують наявність спірних взаємовідносин, приналежність сторін до цієї справи та привід по позову.
У судовому засіданні позивач не довів суду у чому саме полягає порушення його прав як депутата Козятинської міської ради та не довів причинно-наслідкового звязку із оскаржуваними рішеннями.
Завдання правосуддя це розгляд та вирішення правового спору, захист порушених суб'єктивних прав особи. Ознакою спору є мета його учасників - доведення правомірності своїх інтересів, їх захист усупереч інтересам протилежної сторони.
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Мотивація та докази, на які посилається позивач в обгрунтування позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи відповідача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції позивача, покладеної в основу оскаржуваних рішень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна