ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
22 листопада 2006 р. |
№ 107/18-03/7/14 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. - головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія “Нива України”, м. Київ, на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року у справі № 107/18-03/7/14 Господарського суду Київської області за позовом Закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія “Нива України”, м. Київ, до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Тетіїв, про стягнення 68 531,4 грн. та за зустрічним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Тетіїв, до Закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія “Нива України”, м. Київ, про стягнення 18 800 грн.,
за участю представників:
відповідача -ЗАТ “Агропромислова компанія “Нива України” -Штефюк О.А. (дов. від 10.01.2006 р.);
встановив:
У квітні 2003 року позивач -Закрите акціонерне товариство “Агропромислова компанія “Нива України”, пред'явив у господарському суді позов до відповідача -Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 68 531,4 грн.
Вказував, що на підставі договору зберігання НОМЕР_1, укладеного між ЗАТ “Агропромислова компанія “Нива України” та Суб'єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1., позивач, 20 листопада 2002 року передав відповідачу на зберігання товар -1813 рулонів рубероїду РКП-350 Б, загальною вартістю 48 951 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що свої зобов'язання за договором виконав, перерахувавши 20 лютого 2003 року на рахунок відповідача 146,85 грн. плати за весь час зберігання товару.
Посилаючись на те, що відповідач отриманий на зберігання товар не повернув, позивач просить стягнути з відповідача збитки у розмірі 68 531,40 грн., в т.ч. 4 851 грн. вартості неповерненого майна, 19 580,40 грн. не одержаного прибутку за договором зберігання №НОМЕР_1.
Спір розглядався судами неодноразово.
У квітні 2004 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 пред'явив зустрічний позов до ЗАТ “Агропромислова компанія “Нива України” про стягнення 18 800 грн. витрат, понесенних у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги при розгляді даної справи в суді.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18 жовтня 2004 року (суддя Короткевич О.Є.) у задоволенні позовних вимог сторін відмовлено.
Рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову мотивоване виконанням відповідачем за первісним позовом умов договору зберігання від 18.11.2002 р. НОМЕР_1 щодо повернення майна на вимогу позивача на підставі акту повернення товару, понесені позивачем за зустрічним позовом витрати на надання юридичної допомоги приватним підприємцем ОСОБА_2 не мають обов'язкового характеру, не пов'язані з діями відповідача, не відносяться до складу до судових витрат і тому не підлягають стягненню за ст. 224 ГК України та ст. 44 ГПК України.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26 січня 2005 року (колегія суддів у складі: Конюшка К.В. - головуючого, Лобаня О.І., Самусенко С.С.) рішення залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 20 квітня 2005 р. постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.
1 червня 2006 року ЗАТ „Агропромислова компанія “Нива України” звернулося до господарського суду Київської області з заявою про перегляд рішення від 18 жовтня 2004 року за нововиявленими обставинами.
За наслідком розгляду заяви ухвалою Господарського суду Київської області від 8 серпня 2006 року (Заступник голови господарського суду -Короткевич О.Є.) в задоволенні заяви відмовлено, а рішення Господарського суду Київської області від 18 жовтня 2004 року залишено без змін.
Ухвала мотивована, зокрема, тим, що висновок спеціаліста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз НОМЕР_2. не спростовує фактів, які було покладено в основу рішення господарського суду Київської області; висновок спеціаліста може бути лише підставою для встановлення фактичних даних (обставин), які можуть бути нововиявленими.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 р. у справі № 107/18-03/7/14 (колегія суддів у складі: Андрейцевої О.В. -головуючий, Агрикової О.В., Швеця В.О.) ухвалу місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі Закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія “Нива України” просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 8 серпня 2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року у справі № 107/18-03/7/14 з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та прийняти рішення, яким задовольнити вимоги за первісним позовом.
Заслухавши доповідача, представника відповідача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.
Відповідно до статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.
При цьому, результат перегляду безпосередньо пов'язаний із встановленням господарським судом наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначенням їх істотності для правильного вирішення спору.
Тому, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за наявності нововиявлених обставин та за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Виходячи із змісту наведеної статті необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
На підставі згаданої статті судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК України.
Як вказано у пункті 5 постанови Пленумом Верховного Суду України “Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили” від 27 лютого 1981 року за №1 не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після встановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.
Аналогічне роз'яснення міститься у пункті 1.1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21 травня 2002 року за №04-5/563 “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” відповідно до якого виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами Розділу XIII Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до пункту 1.3 цього ж Роз'яснення не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами, у разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами Розділу XIІІ Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення без змін.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою звернення до суду з заявою про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 18 жовтня 2004 року за нововиявленими обставинами став висновок спеціаліста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз НОМЕР_2, який на думку позивача по первісному позову, спростовує повернення відповідачем товару із зберігання згідно актів-повернення від 17.02.2003 року та 18.02.2003 року.
При цьому позивач вказує, що зазначені акти не можуть підтверджувати факт повернення товару за договором зберігання, оскільки вони не підписувались представником ЗАТ „АПК “Нива України”, а відтиск печатки є підробленим.
Тому, на думку позивача, даний висновок спеціаліста пов'язаний з матеріалами справи, які розглянуті Господарським судом Київської області та впливає на оцінку вже досліджених ним доказів, оскільки спростовує факт повернення товару із зберігання, тобто є нововиявленою обставиною по даній справі.
Проте, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, зазначені обставини не є новими, були відомі сторонам у справі та досліджені судами попередніх інстанцій у повному обсязі, а тому не можуть вважатися нововиявленими.
Під час розгляду справи господарськими судами встановлено, що передача товару за договором зберігання НОМЕР_1 відбулася 20.11.2002 року про що свідчать акти-повернення товару від 17-18 лютого 2003 року. Дані акти містять печатки підприємств позивача та відповідача, а також підписи представників сторін, які засвідчили про повернення товару зі зберігання.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, що позивачем в судових засіданнях першої та апеляційної інстанції не було подано клопотання про призначення експертизи з приводу підпису та відбитку печатки в актах повернення товару.
У висновку спеціаліста НОМЕР_2., зазначено, що встановлення конкретного часу друкування тексту, який виконаний за допомогою чорнил струминного принтера, часу нанесення штемпельною фарбою відтисків ручок, встановити, чи в один час, чи в різний виконані вказані реквізити в наданих до інституту акті повернення товару від 17.02.2003 року та в акті від 18.02.2003 року до договору зберігання НОМЕР_1 не виявляється можливим.
За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов до обгрунтованого висновку, що наданий позивачем висновок спеціаліста НОМЕР_3 не містить обставин, що акти від 17.02.2003 р. та від 18.02.2003 р. до договору зберігання НОМЕР_1. є підробленими чи такими, що не можуть взяті судом до уваги в якості належних доказів повернення товару, а тому не спростовує фактів, які було покладено в основу рішення Господарського суду Київської області від 18 жовтня 2004 року у справі № 107/18-03/7/14.
При цьому судом вірно встановлено, що висновок спеціаліста може бути лише підставою для встановлення фактичних даних (обставин), які можуть бути нововиявленими.
Відповідно до інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції 08.10.1998 р. за № 53/5, розрізняється два види різних за правовим статусом досліджень: судова експертиза та експертне дослідження.
Пунктом 1.7 Інструкції встановлено, що підставою для проведення експертиз в експертних установах є передбачений законом процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом). Невиконання зазначених умов робить неможливим використання висновку спеціаліста як належного та допустимого доказу в справі.
З даними висновками місцевого та апеляційного судів повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судами обставинам та вимогам закону.
Твердження касаційної скарги про те, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року у справі № 107/18-03/7/14 необгрунтована, прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи не заслуговують на увагу та спростовуються вищевикладеним.
Посилання касаційної скарги на те, що суд першої та апеляційної інстанції не звернув належної уваги на висновок спеціаліста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз НОМЕР_2, чим порушили приписи ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильності судових висновків.
З зазначених підстав слід вважати необґрунтованими і посилання скаржника на неправильне застосування судами вимог норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Агропромислова компанія “Нива України” залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2006 року у справі № 107/18-03/7/14 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська