ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                          Невдашенко Л.П. -головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного комунального підприємства "Кінотеатр імені Ю.О. Гагаріна", м. Київ, на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 року у справі № 36/165 Господарського суду м. Києва за позовом Державного комунального підприємства "Кінотеатр імені Ю.О. Гагаріна",  м. Київ, до Приватного підприємця -ОСОБА_1, м. Київ,  про  виселення з приміщення,

за участю представників сторін:

позивача:-не з'явився;

відповідача:-не з'явився,                     

в с т а н о в и в:

У березні 2006 року позивач -ДКП "Кінотеатр імені Ю.О. Гагаріна" пред'явив у господарському суді позов до відповідача -ПП ОСОБА_1 про виселення з приміщення.

Вказував, що 30.12.2004р. між ним та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна строком до 31.12.2005р.

Посилаючись на те, що відповідачем до цього часу об'єкт оренди не звільнено та не передано по акту прийому-передачі, позивач просив прийняти рішення про виселення відповідача з орендованого приміщення.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10 травня 2006 року (суддя Трофименко Т.Ю.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що оскільки позивач в письмовій формі не звертався до відповідача про зміну або припинення дії договору оренди нерухомого майна, то договір на підставі ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 року (колегія суддів у складі: Губенко Н.М. -головуючий, Барицької Т.Л., Ропій Л.М.) рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить  постанову апеляційної інстанції скасувати, та прийняти постанову, якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.12.2004р. між сторонами по справі укладено договір оренди нерухомого майна строком до 31.12.2005р.

В п. 6.6 договору зазначено, що даний договір припиняє свою дію або розривається достроково в разі: закінчення строку, на який його було укладено; невиконання однією з сторін своїх зобов'язань за договором; за згодою сторін; в разі реорганізації чи ліквідації юридичної особи однієї з сторін; з ініціативи однієї з сторін, з обов'язковим попередженням про це іншої сторони не менше, ніж за два тижні, в інших випадках, передбачених договором та законодавством.

Частиною 6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строк договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. 

          Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем в порушення ст. 33 ГПК України не надано доказів порушення відповідачем істотних умов договору, що тягне за собою його дострокове розірвання та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що договір оренди нерухомого майна, укладений сторонами 30.12.2004р., на строк до 31.12.2005р., у зв'язку з відсутністю заяв про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, тому підстав для виселення відповідача з орендованого приміщення не вбачається.

На підставі встановлених фактичних обставин судами попередніх інстанцій з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано відмовлено в позові.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на неправильному тлумаченні змісту ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яким встановлено порядок продовження дії договору, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає. 

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.  111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного комунального підприємства "Кінотеатр імені Ю.О. Гагаріна" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2006 року у справі № 36/165 залишити без змін. 

Головуючий                                                            Л.П. Невдашенко

Судді                                                                                М.В. Михайлюк

                                                                                           Н.Г. Дунаєвська