ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
22 листопада 2006 р. |
№ 18/466 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. - головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року у справі № 18/466 Господарського суду Луганської області за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії-Луганське Центральне відділення Промінвестбанку", м.Луганськ, до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, Третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фермерське господарством "Дуванка", ІНФОРМАЦІЯ_1, про звернення стягнення на майно на суму боргу 527 364 грн. 81 коп.,
за участю представників сторін:
відповідача -СПД -фізичної особи ОСОБА_1,
встановив:
У вересні 2005 року позивач -Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії-Луганське Центральне відділення Промінвестбанку" пред"явив у господарському суді позов до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Ферменрське господарсьтво "Дуванка, про звернення стягнення на майно на суму боргу 527 364 грн. 81 коп.: два трактори марки "К-7012" та автомобіль "Олсмобіль" ("Аврора").
Вказував, що між ним та третьою особою Фермерським господарством "Дуванка" був укладений договір НОМЕР_1 про відкриття відновлювальної кредитної лінії на суму 499 719грн. 08 коп. строком погашення до 15 червня 2006 року. 16 червня 2004 року з метою забезпечення виконання третьою особою вказаного договору, між ним та відповідачем був укладений договір застави транспортних засобів НОМЕР_2, відповідно до умов якого останній передав йому у заставу два трактори марки "К-7012" та автомобіль "Олсмобіль" ("Аврора").
Посилаючись на невиконання третьою особою умов договору про відкриття кредитної лінії про повернення кредиту в сумі 482 721 грн., відсотків за користування кредитом в сумі 25 191 грн. 33 коп. та 346 грн. плати за управління кредитом, позивач, після уточнення позовних вимог, просив звернути стягнення на належне відповідачеві майно: два трактори марки "К-712" та автомобіль "Олсмобіль" ("Аврора").
Рішенням господарського суду Луганської області від 19 травня 2006 року (суддя Корнієнко В.В.) позов задоволено частково.
Постановлено звернути стягнення на заставлене майно на суму 508 258 грн. 33 коп., належне на праві власності СПД ФО ОСОБА_1. : автомобіль Олсмобіль" ("Аврора"), 1996 року випуску, на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії-Луганське Центральне відділення Промінвестбанку" та стягнути з відповідача на користь позивача 5 273 грн. 65 коп. витрат по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
В решті позову відмовлено.
Рішення в частині задоволення вимог позивача мотивоване посиланнями на невиконання третьою особою зобов"язання по кредитному договору та виникненням у заставодержателя права звернення стягнення на заставлене майно заставодавця відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу".
В частині відмовлення в позові, рішення мотивоване посиланнями на відсутність у заставодавця права власності на два трактори марки "К-712" та відсутністю підстав до звернення стягнення на майно інших осіб.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові постанови у даній справі та постановити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема не застосування ст. 590 ЦК України, відсутність підстав до звернення стягнення на заставлене майно внаслідок задоволення в повному обсязі вимог заставодержавтеля при зверненні стягнення на майно третьої особи СФГ "Дуванка".
Заслухавши доповідача, Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення судових витрат - до зміни, з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду в частині задоволення вимог позивача про звернення стягнення на заставлене майно відповідача відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно п.2 ст. 590 ЦК України заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов"язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов"язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.
Пунктом 2.1.8 Договору застави транспортних засобів від 16.06.2004 року, укладеного між сторонами, встановлено, що у разі, коли в момент настання терміну виконання позичальником будь-якого зобов"язання, що випливає з кредитного договору НОМЕР_1., вказане зобов"язання позичальником виконане не буде, заставодержатель отримує право звернути стягнення на заставлене майно заставодавця.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач-заставодержатель по договору застави НОМЕР_2, набув права звернення стягнення на належний відповідачеві-заставодавцеві легковий актомобіль Олсмобіль" ("Аврора"), 1996 року випуску, внаслідок невиконання позичальником-Селянським сільськогоподарським підприємством "Дуванка" зобов"язання по поверненню в строк до 15.06.2005 р. кредиту в сумі 482 721 грн., 25 191 грн. 33 коп. відсотків за користування кредитом та плати за управління кредитом в сумі 346 грн. по кредитному договору НОМЕР_1., укладеного між позивачем та третьою особою.
Наявність заборгованості в момент настання терміну виконання третьою особою зобов"язання по кредитному договору НОМЕР_1. на час вирішення спору, а також відсутності у відповідача права власності на два трактори "К-712", сторони в судовому засіданні під час розгляду справи не заперечували.
За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій в частині звернення стягнення на належне відповідачеві заставлене майно - Олсмобіль" ("Аврора"), 1996 року випуску, та про відсутність підстав до звернення стягнення на два трактори "К-712", відповідають встановленим обставинам та наведеним вимогам закону і підстав до зміни або скасування рішення та постанови в означеній частині не має.
Посилання касаційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 6 вересня 2005 року у справі № 18/418, яким задоволено вимоги позивача про звернення стягнення на заставлене майно селянського фермерського господарства "Дуванка" на суму 518 092 грн. 31коп., як на обставину, що призвела до задоволення вимог заставодержателя в повному обсязі, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій про те, що на час розгляду справи забезпечене заставою зобов"язання по поверненню заборгованості по кредиту в сумі 482 721 грн., по сплаті відсотків за користування кредитом в сумі 25 191 грн. 33 коп. та по внесенню плати за управління кредитом в сумі 346 грн., не виконане і тому у позивача зберігається право на звернення стягнення на заставлене майно, що належить відповідачеві, як заставодавцеві за договором застави.
Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення господарських витрат, господарські суди попередніх інстанцій не враховували вимог ч.1, 5 ст. 49 ГПК України, якими встановлено, що державне мито у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як встановлено судами, предметом договору застави НОМЕР_2. (т.1, а.с. 27) є майно застовною вартістю 150 000 грн., що є предметом спору у даній справі.
Частково задовольняючи вимоги позивача про звернення стягнення на частині заставленого майна -легковий автомобіль "Олдсмобіль" марки "Аврора", 1996 року випуску, суди безпідставно не визначили пропорційного розміру витрат по сплаті, що підлягають поверненню позивачеві та поклали на відповідача зобов'язання по поверненню на користь позивача витрат по сплаті держмита в повному обсязі, що сплачений ним при звернені до суду з позовом.
Оскільки предметом спору у даній справі є заставлене майно вартістю 150 000 грн., то сума держмита, що підлягала сплаті позивачем при зверненні до суду становить 1 % від вартості заставленого майна відповідно до пп. "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", тобто 1 500 грн.
Розглядаючи справу в порядку апеляційного провадження апеляційний господарський суд помилок, допущених місцевим господарським судом не виправив.
У зв'язку з викладеним, судову постанову у даній справі в частині стягнення витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу належить змінити, зазначивши у резолютивній частині постанови про стягнення з відповідача на користь позивача третини понесених ним витрат по сплаті держмита в сумі 500 грн. та 39 грн. 33 коп. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, що пропорційно відповідає частині задоволених позовних вимог про звернення стягнення на заставлене майно.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року у справі № 18/466 Господарського суду Луганської області в частині розподілу господарських витрат змінити.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії-Луганське Центральне відділення Промінвестбанку" витрати по сплаті держмита в сумі 500 (п'ятьсот грн.) та 39 грн. (тридцять дев'ять грн.) 33 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21 серпня 2006 року у справі № 18/466 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська