ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
28 листопада 2006 р. |
№ 44/273 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Эффект”, м. Донецьк,
на рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2006
зі справи № 44/273
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Эффект” (далі -ТОВ “Эффект”)
до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1.), м. Донецьк,
про стягнення 64 587,59 грн.,
за участю представників сторін:
позивача -Резніченко О.В.,
відповідача -не з'явився,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ “Эффект” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з СПД ОСОБА_1. 33 993,47 грн. боргу за договором від 02.11.2004 та 30 594,12 грн. штрафу, а всього 64 587,59 грн.
Рішенням названого суду від 25.09.2006 (суддя Мєзєнцев Є.І.) у задоволенні позову відмовлено. Прийняте рішення мотивовано недоведеністю факту виникнення у відповідача грошових зобов'язань перед позивачем саме за згаданим договором від 02.11.2004.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ “Эффект” просить рішення місцевого господарського суду зі справи скасувати через неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
СПД ОСОБА_1. подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила про безпідставність її доводів та просила рішення місцевого суду зі справи залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення місцевим судом обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Місцевим господарським судом встановлено, що:
- 02.11.2004 ТОВ “Эффект” і СПД ОСОБА_1 укладено договір (далі -Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти відповідачеві товар у асортименті та кількості згідно з накладними, які є невід'ємною частиною Договору, а відповідач -прийняти цей товар та оплатити його згідно із зазначеною у накладних ціною протягом семи календарних днів з моменту підписання накладних (пункти 1 і 4);
- згідно з підпунктом 2.3 пункту 2 Договору товар мав передаватися покупцю або представникам покупця, яких вказано в довіреності, що є невід'ємною частиною Договору та повинна бути оформлена з дотриманням вимог пункту 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на отримання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99;
- видаткові накладні, на які посилався позивач, не є належними доказами виконання ТОВ “Эффект” зобов'язань саме за Договором, оскільки не містять реквізитів цього Договору, а одержувачами за ними є не лише СПД ОСОБА_1., але й інші господарюючі суб'єкти - ПП “Лавр” і ПП “Луна”;
- фактичне одержання товару за згаданими видатковими накладними проводилося не лише особисто ОСОБА_1., але й іншими громадянами -ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4, які не мали для цього необхідних повноважень;
- податкові накладні (а.с. 5 - 22) не містять відомостей щодо їх пов'язаності з виконанням Договору;
- подані позивачем банківські виписки та прибуткові касові ордери (23 платіжних документи на суму 30 145,16 грн.) не містять посилання на Договір;
- між ТОВ “Эффект” і СПД ОСОБА_1., за даними відповідача, діяли й “інші правочини, подібні до договорів купівлі-продажу або поставки 12 “д” від 22.05.2004 та договір поставки від 11.01.2005, а позивач не довів суду того, що підставою спірних правовідносин є саме Договір, умовами якого продавець обґрунтував позовні вимоги”;
- лист СПД ОСОБА_1. від 30.03.2006 НОМЕР_1, за змістом якого відповідач визнає заборгованість у сумі 38 993,74 грн., не свідчить, що заборгованість виникла саме з Договору, або про те, що вона існувала на момент пред'явлення даного позову до суду (а.с. 37).
Причиною даного спору є питання щодо наявності правових підстав для стягнення на користь ТОВ “Эффект” коштів за переданий ним товар.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Вимог щодо обов'язкового викладення договору шляхом складання одного письмового документа чинне законодавство не містить.
Отже, для правильного вирішення даного спору місцевому господарському суду належало встановити, чи мав взагалі відповідач грошові зобов'язання перед позивачем внаслідок передачі товару, вартість якого входить до предмету даного позову, і якщо мав, то які саме (обсяг, строки виконання, інше), для чого необхідно:
- встановити, з яким саме з укладених сторонами договорів пов'язана передача товару за кожною з накладних, зазначених ТОВ “Эффект” у позовній заяві (якщо цією угодою не є Договір);
- з'ясувати, чи не є передача-прийом товару за кожною із згаданих накладних угодою, яка підлягає самостійному виконанню;
- встановити особу, яка мала бути одержувачем товару за кожною з наданою позивачем видаткових накладних, дослідивши, що означає зазначення в графах цих накладних “одержувач” слів “ОСОБА_1. ЧП “Луна”, “ОСОБА_1. ЧП “Лавр”, “ОСОБА_1. ЧП” (а.с. 60 - 82), за необхідності (за наявності спору з цього приводу) розглянувши питання про залучення до участі у справі ПП “Луна” і ПП “Лавр” як третіх осіб;
- дослідити і дати оцінку в сукупності з іншими доказами книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) СПД ОСОБА_1. (а.с. 116 - 135);
- у випадках одержання товару від імені СПД ОСОБА_1. неуповноваженими на це особами дослідити обставини, які можуть свідчити про наявність або відсутність подальшого схвалення цих дій відповідачем;
- встановити підстави сплати СПД ОСОБА_1. позивачеві коштів платіжними дорученнями, які містять посилання на накладні із зазначенням одержувача “ОСОБА_1. ЧП “Луна” (а.с. 92, 93, 101 - 115);
- з'ясувати наявність або відсутність факту передачі позивачем спірного товару СПД ОСОБА_1. (за кожною видатковою накладною окремо), визначити загальні обсяг і вартість одержаного відповідачем товару;
- з'ясувати, про яку заборгованість у сумі 38 993,74 грн. йдеться в листі СПД ОСОБА_1. від 30.03.2006 НОМЕР_1.
Проте цього місцевим господарським судом зроблено не було.
Отже, суд першої інстанції припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Водночас нез'ясування зазначених фактичних обставин виключає можливість на даній стадії судового провадження дати оцінку правильності застосування місцевим судом норм матеріального права.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Эффект” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 25.09.2006 зі справи № 44/273 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов