Судове рішення #294102
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

 

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

         

28 листопада 2006 р.                                                                                  

№ 31-8/222-05-5715 

 

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу приватного підприємства “Міжнародна корпорація “S.V.S.”, м. Київ,

на рішення господарського суду Одеської області від 11.05.2006

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006

зі справи № 31-8/222-05-5715

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Авалон” (далі -Товариство), м. Одеса,

до приватного підприємства “Міжнародна корпорація “S.V.S.” (далі -Підприємство),

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1), м. Одеса,

про розірвання договору та стягнення 44 520 грн.,

за участю представників:

позивача - Федорова А.А.,

відповідача -Каюкова В.М.,

третьої особи -не з'явився,

 

ВСТАНОВИВ:

 

Товариство звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Підприємства і СПД ОСОБА_1 (як до другого відповідача) про розірвання договору від 08.09.2004 НОМЕР_1 про участь у всенародному конкурсі “Бренд Року -Народне визнання 2004” та стягнення 44 520 грн.

В процесі розгляду справи місцевим судом позивач уточнив свої вимоги та просив розірвати зазначений договір від 08.09.2004 НОМЕР_1 і стягнути з Підприємства 44 520 грн. Від позовних вимог до СПД ОСОБА_1 Товариство відмовилося з посиланням на виконання Підприємством договірних зобов'язань у відповідній частині.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2005 провадження у справі стосовно СПД ОСОБА_1 припинено на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2005 рішення господарського суду Одеської області від 27.07.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.10.2005 зі справи скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою Верховного Суду України від 16.02.2006 відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.05.2006 (суддя Лєсогоров В.М.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 (колегія суддів у складі: Таценко Н.Б. -головуючий суддя, судді Сидоренко М.В., Мишкіна М.А.), позов задоволено. Прийняті судові рішення мотивовано невиконання відповідачем зобов'язань за договором від 08.09.2004 НОМЕР_1 про участь у всенародному конкурсі “Бренд Року - Народне визнання 2004”.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- 08.09.2004 Підприємством і Товариством укладено договір НОМЕР_1 про участь у всенародному конкурсі “Бренд Року - Народне визнання 2004” (далі -Договір) та додаток НОМЕР_2 до нього (які позивачем підписано 08.09.2004, а відповідачем -09.09.2004);

- відповідно до пункту 1 Договору його предметом є здійснення Підприємством у межах проведення всенародного конкурсу “Бренд Року - Народне визнання 2004” (далі - Конкурс) комплексних маркетингових та інших заходів стосовно бренду “Авалон”; Конкурс проводиться з метою сприяння в просуванні та зміцненні іміджу бренду “Авалон”, інформування про нього широкої ділової та громадської аудиторії України;

- відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Договору Товариство зобов'язалося: надати Підприємству в триденний строк з моменту підписання Договору для погодження і подальшого розміщення матеріали інформаційного характеру про себе з використанням свого фірмового знака (логотипу) в електронному вигляді, а також поліграфічні, відео-, аудіоматеріли, необхідні для висвітлення діяльності позивача; своєчасно сплатити реєстраційний внесок у визначеному Договором розмірі;

- згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Договору Підприємство зобов'язалося: зареєструвати Товариство відповідно до заявки на участь у Конкурсі; на час проходження Конкурсу забезпечити інформування населення та покупців про бренд “Авалон” у межах даного конкурсу;

- підпунктом 2.3 пункту 2 Договору передбачено право Товариства: брати участь у анкетуванні населення України з метою вивчення популярності бренду “Авалон” з подальшим розміщенням результатів у бюлетені “Рейтинг брендів” та інших засобах масової інформації; брати участь у “Параді брендів”, церемонії нагородження і у всіх заходах згідно з установленою програмою Конкурсу без додаткової оплати; після офіційного оголошення результатів Конкурсу та визнання бренду “Авалон” переможцем одержати диплом, приз-символ та печатку “Бренд Року”; використовувати одержані нагороди, символи, звання;

- відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Договору Підприємство має право: розміщувати інформацію про Товариство в засобах масової інформації в рамках висвітлення конкурсу; не приймати до розміщення в засобах масової інформації та наполягати на заміні наданих Товариством матеріалів, які суперечать Закону України “Про рекламу”, повідомивши про це до моменту розміщення в засобах масової інформації;

- згідно з пунктом 3 Договору вартість робіт складає 44 520 грн., які сплачуються Товариством одноразово в повному обсязі протягом 5 банківських днів з моменту отримання останнім рахунку-фактури, про що має бути повідомлено Підприємство;

- пунктом 4 Договору встановлено, що Підприємство починає виконання своїх зобов'язань за Договором за умови належного виконання Товариством положень підпунктів 2.1.1 (надання інформаційних матеріалів), 3.2 (оплата вартості робіт), 3.3 (підтвердження здійснення оплати) Договору, а після виконання всіх своїх зобов'язань Підприємство надає Товариству акт виконаних робіт;

- акт прийому-передачі виконаних робіт з боку позивача підписано неуповноваженою особою;

- підпунктом 5.1 пункту 5 Договору передбачено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом року;

- відповідно до підпункту 9.1 пункту 9 Договору всі зміни і доповнення до нього оформлюються письмово, підписуються обома сторонами і являються невід'ємною частиною Договору;

- 08.09.2004 Товариством та 09.09.2004 Підприємством підписано додаток НОМЕР_2 до Договору, в якому сторони визначили перелік послуг, що мали бути надані в ході проведення заходів у межах Конкурсу;

- сторони у Договорі не передбачили ціну кожного з зобов'язань відповідача;

- умови Договору стосуються просування і зміцнення іміджу саме бренду “Авалон” (як комерційного найменування позивача), тоді як подані відповідачем матеріали стосуються торговельної марки “Майстер”;

- Підприємством не доведено здійснення рекламних заходів торговельної марки “Майстер” на виконання умов Договору;

- Підприємство не виконало зобов'язань за Договором, крім забезпечення участі представника позивача у церемонії нагородження та розміщення бренду “Авалон” один раз у одній газеті; 

- позивачем згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Договору подано заявку на участь у Конкурсі, відповідно до якої вартість участі в Конкурсі визначено сторонами в сумі 44 520 грн. (з урахуванням ПДВ, т. 1, а.с. 19);

- згідно з рахунком-фактурою від 01.10.2004 НОМЕР_3 Підприємство (відповідно до пункту 3 Договору) вимагало від Товариства за участь у Конкурсі оплату в сумі 44 520 грн. (т. 1, а.с. 27);  

 - платіжним дорученням від 01.10.2004 НОМЕР_4 Товариство сплатило відповідачеві 44 520 грн. із зазначенням призначення платежу “за участь у Конкурсі згідно з рахунком від 01.10.2004 НОМЕР_3” (т. 1, а.с. 26).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 до участі у справі залучено СПД ОСОБА_1 як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Залучення мотивовано посиланням на договір поруки від 08.09.2004, укладений позивачем і СПД ОСОБА_1, відповідно до умов якого третя особа поручилася перед Товариством за виконання Підприємством зобов'язання за Договором у вигляді надання можливості представнику Товариства для виступу на Конкурсі.

Причиною даного спору є питання щодо наявності підстав для примусового розірвання Договору та стягнення з відповідача отриманої за договором оплати.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина друга статті 638 ЦК України).

Попередні судові інстанції у прийнятті рішення зі справи виходили з того, що відповідачем зобов'язання за Договором у повному обсязі не виконано.

При цьому суд першої інстанції, встановивши, що згідно з заявкою позивача на участь у Конкурсі, рахунком-фактурою від 01.10.2004 НОМЕР_3 та платіжним дорученням від 01.10.2004 НОМЕР_4 позивачем суму 44 520 грн. сплачено саме за участь у Конкурсі, дійшов помилкового висновку (з яким погодився й суд апеляційної інстанції) про те, що ці дії не свідчать про зміну (доповнення) умов Договору внаслідок відсутності в згаданому рахунку-фактурі посилання на те, що він є офертою, а також через те, що такі дії не передбачено Договором.

Проте така юридична оцінка не лише не відповідає приписам частини другої статті 638 ЦК України, яка не містить вимог щодо обов'язкового використання слова “оферта”, але й спростовується встановленим попередніми судовими інстанціями фактом можливості внесення змін і доповнень до умов Договору відповідно до підпункту 9.1 пункту 9 цього Договору, що свідчить про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій зазначеної  норми  матеріального права.

Крім того, встановивши, що відповідно до пункту 4 Договору Підприємство мало почати виконання своїх зобов'язань лише за умови належного виконання Товариством положень підпунктів 2.1.1, 3.2, 3.3 Договору, ні місцевий, ані апеляційний господарські суди не з'ясували, чи виконав позивач (яким чином і які матеріали надав, їх зміст) договірні зобов'язання в частині надання Підприємству матеріалів інформаційного характеру про себе з використанням свого фірмового знака (логотипу), а також поліграфічні, відео-, аудіоматеріли, необхідні для висвітлення діяльності позивача (підпункт 2.1.1 пункту 2 Договору), та чи підтвердив він банківський переказ (підпункт 3.3 пункту 3 Договору).

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Водночас всупереч вимогам статті 11112 ГПК України в частині обов'язковості вказівок касаційної інстанції суд першої інстанції під час нового розгляду справи не виконав вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 06.12.2005 з даної справи:

- щодо дослідження та оцінки факту відсутності у додатку НОМЕР_2 до Договору посилання на замовника і виконавця послуг;

- з приводу необхідності встановлення строку виконання кожного з зобов'язань відповідача за Договором, які, на думку позивача, не було виконано або виконано неналежним чином (що має істотне значення для прийняття правильного рішення за позовом, який обґрунтовано невиконанням  договірних зобов'язань). 

Зазначене порушення не було усунуто й судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України зазначені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норми матеріального права є підставою для скасування прийнятих зі справи судових рішень.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

 

ПОСТАНОВИВ:

 

1. Касаційну скаргу приватного підприємства “Міжнародна корпорація “S.V.S.” задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 11.05.2006 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 зі справи № 31-8/222-05-5715 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

 

Суддя               В.Селіваненко

 

Суддя                І.Бенедисюк

 

Суддя                                                                                                Б.Львов

                                         

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація