Номер провадження №

22-ц/785/1964/13

Головуючий у першій інстанції Грубіян

Доповідач Федорова А. Є.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,

суддів: Заїкіна А.П., Процик М.В.,

при секретарі: Булгак Х.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Ізмаїльської міської ради на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2012 року за позовом Ізмаїльської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, з участю третіх осіб ОСОБА_5, ОСОБА_6, про зобов'язання звільнити жиле приміщення ,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2010 року Ізмаїльська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зобов'язання звільнити кімнату АДРЕСА_1 у м.Ізмаїлі. Позивач зазначав, що відповідачі зареєстровані у кімнаті АДРЕСА_2, який переданий у комунальну власність. Комісією КП «Житсервіс-2» встановлено, що відповідачі самовільно зайняли АДРЕСА_1 у гуртожитку, звільнити добровільно відмовилися. Посилаючись на порушення права власності, позивач просив задовольнити позов і зобов'язати відповідачів звільнити самовільно зайняте жиле приміщення.

Відповідачі позов не визнали, мотивуючи тим, що рішенням адміністрації та профкому АТ ЗТ ВБ ПМК-70 їм було видано посвідчення № 51 від 19 жовтня 1999 року на право зайняття жилої площі у сімейному гуртожитку: АДРЕСА_3, що складалася з двох кімнат, площею 35,8 кв.м. В подальшому їм було видано посвідчення на право зайняття трьох кімнат АДРЕСА_2, площею 55,8 кв.м. У серпні 2008 року вони звернулися до міського голови з заявою про надання додатково АДРЕСА_1, однак їм було відмовлено у зв'язку з проведенням інвентаризації гуртожитку. У листопаді 2008 року адміністрація КП «Житсервіс-2» надала в їх користування АДРЕСА_1 та уклала з ОСОБА_1 договір про надання послуг на утримання будинків та прибудинкової території. Вони оплачують проживання в кімнатах та комунальні послуги. У березні 2011 року ОСОБА_1 повторно звернулася до міського голови з заявою про надання її сім'ї АДРЕСА_1. Вирішення цього питання відкладено до виготовлення технічної документації на гуртожиток.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Ізмаїльська міська рада просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.

Особи, які беруть участь у справі, в засідання апеляційного суду не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідачі подали письмову заяву про розгляд справи за їх відсутністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, і які правові норми регулюють ці правовідносини.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Вирішуючи спір, суд керувався тим, що відповідачі мешкають у гуртожитку з 2008 року, іншого житла не мають, зверталися до міського голови з заявою про надання їм АДРЕСА_1, уклали з КП «Житсервіс-2» договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та проводили оплату згідно з договором. Суд визнав, що самоуправне зайняття відповідачами спірної кімнати не доведено, підстави для їх виселення відсутні.

Проте такі висновки суду не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Предметом даного спору є окреме жиле приміщення: АДРЕСА_1 в м.Одесі. Гуртожиток належав до відомчого житлового фонду ТОВ «Ізмаїльська ПМК-70». Рішенням Ізмаїльської міської ради № 456-У від 5 березня 2007 гуртожиток по АДРЕСА_1 прийнятий до комунальної власності, на даний час є власністю територіальної громади в особі Ізмаїльської міської ради.(а.с.11)

Встановлено, що рішенням адміністрації та профкомітету АТ ЗТ ВБ ПМК-70 від 19 жовтня 1999 року ОСОБА_3(ОСОБА_3.) видано свідоцтво № 51 на право зайняття жилої площі у сімейному гуртожитку по АДРЕСА_3 площею 35,8 кв.м. для спільного проживання з чоловіком ОСОБА_9 і сином ОСОБА_2.(а.с.41-42)

Рішенням адміністрації та профкомітету АТ ЗТ ВБ ПМК-70 без дати ОСОБА_3(ОСОБА_3.) видано свідоцтво № 39 на право зайняття жилої площі у сімейному гуртожитку по АДРЕСА_2, площею 55,8 кв.м. для спільного проживання з чоловіком ОСОБА_9 і сином ОСОБА_2.(а.с.39-40)

Згідно з довідкою КП «Житсервіс-2» ОСОБА_1 з сім'єю три особи (чоловік ОСОБА_3, син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, син ОСОБА_4, 2009 р.н.) зареєстровані у гуртожитку і займають окрему АДРЕСА_2.(а.с.80,89-92) АДРЕСА_1 площею 14,0 кв.м., була закріплена за ОСОБА_5 і її сином ОСОБА_6(а.с.9,93-94)

У серпні 2008 року комісією КП «Житсервіс-2» при перевірці гуртожитку було встановлено, що відповідачі самовільно зайняли АДРЕСА_1, у якій знаходилися речі ОСОБА_10 В складених актах від 5 серпня 2008 року, від 28 серпня 2009 року та інших зазначено про самозахоплення спірної кімнати сім'єю ОСОБА_3, який звільнив АДРЕСА_1 від речей ОСОБА_11, заклав вхід в неї цеглою і пробив дверний пройом в суміжній стіні з своїй кімнати 7а в кімнату 8а. (а.с.4-7,52-53)

Відповідачі не заперечували проти цих фактів, однак вважали, що спірна кімната зайнята ними не самовільно, а з дозволу КП «Житсервіс-2». (а.с. 145-146)

Таким чином встановлено, що відповідачі мешкають і зареєстровані у гуртожитку в АДРЕСА_2, площею 55,8 кв.м. Спірна АДРЕСА_1 у гуртожитку у встановленому законом порядку їм не надавалася, що свідчить про те, що вони зайняли її самовільно.

Укладення з КП «Житсервіс-2» договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також оплата відповідачами комунальних послуг не породжує у них права користування спірною кімнатою. (а.с.43,147-154)

Теперішній власник гуртожитку-Ізмаїльська міська рада оспорює право проживання відповідачів у спірній кімнаті гуртожитку і вимагає звільнення цієї кімнати, оскільки самовільне зайняття ними АДРЕСА_1 відбулося в 2008 році після передачі гуртожитку до комунальної власності, та Ізмаїльська міська рада не приймала рішення щодо передачі зазначеної кімнати.(а.с.46)

Відносини, пов'язані з порядком надання жилої площі і проживання у гуртожитках регулюються Житловим Кодексом України, «Примірним положенням про гуртожитки», затвердженим Постановою Ради Міністрів УРСР від 3.06.1986р.№ 208.

За правилами ст.ст.127,128,129 ЖК України та Примірного положення про гуртожитки жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та відповідного профспілкового комітету, в порядку черговості, що визначається адміністрацією підприємства, гуртожитки призначаються для проживання робітників, а також інших громадян у період їх роботи. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Для забезпечення реалізації житлових проблем громадян, які мешкають у гуртожитках, які перебувають на балансі територіальної громади міста, усі питання, пов'язані з наданням житлових приміщень, в тому числі надання додаткової жилої площі вирішує відповідно до ст.ст. 26,29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», власник будинку, яким на даний час є Ізмаїльська міська рада.

Виселення з гуртожитків без надання жилого приміщення передбачено ст.132 ЖК України. Частиною 3 статті 116 ЖК України також передбачено виселення осіб, які самоуправно зайняли жиле приміщення, без надання їм іншого жилого приміщення.

Оскільки відповідачі зайняли спірну кімнату самоуправно, вони не набули права користування нею і зобов'язані звільнити приміщення.

За таких обставин, виходячи з вимог ст.47 Конституції України, ст.ст.9, 127-132 ЖК України, Примірного положення про гуртожитки, колегія суддів вважає, що відповідачі мешкають у гуртожитку на підставі розпорядження та свідоцтва, позивач не ставить питання про їх виселення з гуртожитку, однак правові підстави для їх проживання у спірній кімнаті відсутні.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст.ст.213, 214 ЦПК України не звернув увагу на зазначене і ухвалив рішення, яке не засноване на матеріалах справи та не відповідає вимогам закону.

Висновок суду у рішенні про те, що позивач не отримав згоду органу опіки та піклування на виселення неповнолітніх дітей, не заснований на законі, оскільки відповідачі та їх діти зареєстровані в АДРЕСА_2, і позивач не вимагає їх виселення з кімнати, яку отримала ОСОБА_1, тобто з гуртожитку. Крім того, згідно з п.17 Примірного положення про гуртожитки право користування жилим приміщенням у гуртожитку члена сім'ї є похідним від права особи, якій у встановленому законом порядку видано спеціальний ордер для проживання на період її роботи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, обставини, які суд вважав встановленими, не доведені, суд припустився порушення норм матеріального та процесуального права, що й призвело до неправильного вирішення справи, і згідно з п.п.2,3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до вимог ст.3 ЦПК України порушене право власності Ізмаїльської міської ради підлягає судовому захисту шляхом задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської міської ради задовольнити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 листопада 2012 року скасувати.

Позов Ізмаїльської міської ради задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звільнити самовільне зайняте жиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Є.Федорова

Судді: А.П. Заїкін

М.В. Процик