ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

07 листопада 2006 р.

№ 22/244

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                              Плюшка І.А.

Суддів:                                                Самусенко С.С., Ходаківської І.П.

Розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу          Державної акціонерної компанії “Хліб України”

на постанову          Київського апеляційного господарського суду від 13.07. 2006 року

у справі          №22/244

за позовом           Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”

до          1. Державної акціонерної компанії “Хліб України”;

          2. Відкритого акціонерного товариства “Агрохімцентр”;

за участю           Генеральної прокуратури України;

третьої особи          1. Відкрите акціонерне товариство “Рівнеазот”;

          2. Головне управління Державного казначейства України;

про           стягнення 49 704 223, 04 грн.

та за зустрічним позовом          Державної акціонерної компанії “Хліб України”;

до           Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України”;

треті особи          1. Відкрите акціонерне товариство “Рівнеазот”;

          2. Відкрите акціонерне товариство “Агрохімцентр”.

За участю представників:

-          позивача – Онищенко І.П. (дов. від 18.09.2006 року №274/10);

-          відповідача –  ДАК “Хліб України” –Хижняк І.О.  (дов. від 15.11.2005 року №02-14/328);

Дослідивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими сторонами поясненнями,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.05.2006 року у справі було вирішено видати дублікат наказу у справі №22/244 від 16.08.2005 року про стягнення з державної акціонерної компанії “Хліб України” на користь ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” 54 574 951, 42 грн. –основного боргу, 23 705 970, 46 грн. –інфляційних збитків, 825 352, 24 грн. –3% річних, 1 700, 00 грн. –державного мита та 69, 00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року №22/244 зазначене судове рішення було скасовано у справі було прийнято нове судове рішення, яким задоволено заяву ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” про видачу дубліката наказу господарським судом міста Києва №22/244 від 16.08.2005 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ДАК “Хліб України” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року №22/244, в якій просить скасувати зазначене судове рішення з мотивів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та зупинити вирішення даної справи дію дублікату наказу виданого по справі №22/244.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом першої і апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.

Приймаючи оскаржуване у справі судове рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що на виконання рішення господарського суду м. Києва від 17.06.2005 року у справі №22/244, був виданий наказ №22/244 від 16.08.2005 року.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванченко О.В.  за №435/6 від 03.10.2005 року було постановлено повернути наказ  №22/244 до господарського суду м. Києва. Проте як встановлено, судами першої та апеляційної інстанції зазначений наказ на адресу суду не надійшов.

Відповідно до ст. 120 ГПК України, у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. До заяви про видачу дубліката наказу мають бути додані: довідка установи банку, державного виконавця чи органу зв'язку про втрату наказу; при втраті наказу стягувачем - довідка стягувача, підписана керівником чи заступником керівника та головним (старшим) бухгалтером підприємства, організації, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено.

Судом першої та апеляційної інстанції, встановлено, що втрата наказу відбулася не з вини стягувача. Судом апеляційної інстанції також встановлено, що в матеріалах справи наявна довідка Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби №25/10-50-2456 від 29.03.2006 року, яка підтверджує факт відсутності оригіналу виконавчого документу та факт того, що на виконанні відділу наказ №22/244 від 16.08.2005 року не перебуває.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку про достатність правових та фактичних підстав для видачі дублікату наказу. Однак, як встановлено, судом апеляційної інстанції, при постановлені ухвали від 17.05.2006 року у справі №22/244 господарським судом міста Києва було допущено помилку стосовно визначення особи боржника та суми стягнення, у зв’язку з чим суд апеляційної інстанції скасував зазначену постанову та прийняв у справі нову постанову із виправленням допущених помилок.

Відповідно до ст. 117 ГПК України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України “Про виконавче провадження”, зокрема ст. 19 зазначеного закону, передбачено, що виконавчий документ повинен містити назву документа, дату видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування стягувача і боржника, їх місцезнаходження, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності, а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню тощо.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, про відсутність допущених судом апеляційної інстанції порушень норм матеріального і процесуального права.

Інші викладені Скаржником в касаційній скарзі фактичні обставини щодо правового статусу останнього є такими, що не встановлені судами першої та апеляційної інстанції, у зв’язку з чим, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки дослідження останніх призведе до порушення судом касаційної інстанції норм процесуального законодавства, зокрема, ст. 1117 ГПК України, відповідно до положень якої, касаційна інстанція не має право встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до вище викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Державної акціонерної компанії “Хліб України” залишити без задоволення.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2006 року у справі №22/244 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                       І. Плюшко                    

Судді:                                                                                                  С.Самусенко

                                                                                                    І. Ходаківська