ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 листопада 2006 р. | № 12/184 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Плюшка І.А.
суддів: Самусенко С.С., Ходаківської І.П.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма Трейд”
на ухвали господарського суду м. Києва від 27.12.2005 року;
господарського суду м. Києва від 19.01.2006 року;
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2006р.
у справі №12/184
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма Трейд”
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа-Ойл”
третя особа без самостійних
вимог на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство “Укрнафта”
про зміну способу виконання рішення
За участю представників:
позивача – Матусевич –Павловська Ю.Ю.
відповідача – Демченко Я.О.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського міста Києва від 27.12.2005 року у справі №12/184 подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Підварка О.В. від 24.12.2004 року про зміну способу виконання рішення господарського суду м. Києва від 05.08.2004 року у справі №12/184 шляхом звернення стягнення на майно, що належить ТОВ “Альфа-Ойл”, як боржнику, від інших осіб, зокрема, нафти Охтирського місце походження в кількості 20000 метричних тон, яку ВАТ “Укрнафта” повинно передати ТОВ “Альфа-Ойл” –залишено без задоволення.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.01.2006 року у справі №12/184 скаргу ТОВ “Альфа-Ойл” на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України –задоволено. Визнано недійсною постанову Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна ТОВ “Альфа - Ойл” та оголошення заборони на його відчуження від 22.10.2004 року №АА 851046, що знаходиться у ВАТ “Укрнафта”.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року у справі №12/184 зазначені судові рішення залишено без змін.
Скаржник, не погоджуючись з мотивами викладеними в постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року у справі №12/184 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати зазначені судові рішення з мотивів неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти у справі постанову про задоволення подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 24.12.2004 року за вих. №25-50-5/12 та припинити провадження по скарзі ТОВ “Альфа-Ойл” від 16.11.2004 року на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстицій України.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом першої і апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.
Приймаючи оскаржувані судові рішення господарський суд як першої так і апеляційної інстанції виходили з того, що рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2004 року по справі №12/184 було задоволено позовні вимоги ТОВ “Оптіма Трейд” щодо стягнення з ТОВ “Альфа-Ойл” боргу в розмірі 41987468, 2 грн. На виконання зазначеного судового рішення було видано наказ від 19.10.2004 року. Старшим державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Підварко О.В. було внесено на розгляд господарського суду подання про зміну способу стягнення на майно, що належить боржнику від інших осіб, зокрема, майно яке ВАТ “Укрнафта” повинно передати ТОВ “Альфа-Ойл” –нафта Охтирського місце походження в кількості 20000 метричних тон. При розгляді відповідного подання, суди першої та апеляційної інстанції, встановили, що зазначене подання мотивоване тим, що 22.10.2004 року до відділу Департаменту державної виконавчої служби надійшла заява стягувача –ТОВ “Оптіма Трейд” якою стягував просить накласти арешт на оспорюване майно. За результатом розгляду зазначеної заяви 22.10.2004 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, в тому числі і на майно, що належить ТОВ “Альфа-Ойл” і знаходиться у ВАТ “Укрнафта”.
Однак, як встановлено обставинами справи, що відображено в оскаржуваних судових рішеннях, оспорюване майно, а саме, 20000 метричних тон нафти Охтирського місцепоходження є предметом договору купівлі-продажу №А69/3278-Н від 28.04.2004 року укладеного між ВАТ “Укрнафта” і ТОВ “Альфа-Ойл”, що, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, є предметом судового розгляду. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2004 року у справі №6/308 було відмовлено в задоволенні позову ТОВ “Альфа-Ойл” щодо зобов’язання ВАТ “Укрнафта” передати 20000 метричних тон нафти згідно зазначеного договору №А69/3278-Н від 28.04.2004 року. Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2004 року справу №6/308 направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва, провадження у справі 6/308-34/267 зупинено. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції правомірно дійшли висновку, що спірне майно не є власністю ТОВ “Альфа-Ойл”, а питання щодо зобов’язання ВАТ “Укрнафта” передати спірне майно на користь боржника є предметом судового розгляду, а отже до моменту постановлення остаточного рішення по справі 6/308-34/267 спірне майно є власністю ВАТ “Укрнафта”.
Згідно ст. 53 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець має право на пропозицію боржника або стягувача звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, а також на майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з мотивами застосування норм матеріального права судами першої та апеляційної інстанції, зокрема, в частині застосування ст. 53 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки відповідно до положень зазначеної статті, державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що знаходиться в інших осіб, або майно та кошти, що належні боржникові від інших осіб, за заявою боржника або стягувача, в разі обґрунтованості останньої наявністю відповідних виконавчих документів, перелік яких наданих ст.3 Закону України “Про виконавче провадження”.
Суди першої та апеляційної інстанції правильно дійшли висновку, що оскільки факт належності боржникові коштів та майна інших осіб пов’язаний з наданням оцінки правомірності виникнення заборгованості інших осіб перед боржником, то вирішення відповідного питання належить виключно до компетенції суду і не входить до компетенції державного виконавця, з огляду на положення ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”.
При вирішення питання щодо зміни способу виконання рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2004 року у справі №12/184, суди першої та апеляційної інстанції встановили, що спірне майно, а саме, 20000 метричних тон нафти Охтирського місцепоходження знаходиться у власності ВАТ “Укрнафта”, і на момент прийняття оскаржуваних судових рішень, рішення суду у справі щодо правомірності виникнення зобов’язання про передачу зазначеного майна на користь ТОВ “Альфа-Ойл” прийнято не було.
Відповідно до змісту ст.53 Закону України “Про виконавче провадження” стягнення на майно і кошти боржника що належні йому від інших осіб можливе за наявності безспірного підтвердження такої належності. Оскільки в оскаржуваних судових рішеннях встановлено, що спірне майно належить на праві власності ВАТ “Укрнафта”, а отже існує спір про право, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанції, щодо відсутності правових підстав звернення стягнення на зазначене спірне майно.
Таким чином, при перевірці оскаржуваних судових рішень в порядку касаційного перегляду судових рішень на предмет неправильності застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України не знайшла підтверджень викладених в касаційній скарзі обґрунтувань, у зв’язку з чим приходить до висновку про обґрунтованість та правильність прийняття судових рішень судами першої та апеляційної інстанції та про відмову в задоволенні касаційної скарги.
Згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року №11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу ТОВ “Оптіма Трейд” залишити без задоволення.
2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року у справі №12/184 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: С.Самусенко
І. Ходаківська