Справа № 1019/3133/12 Головуючий у І інстанції Потоцький В.В.

Провадження № 22-ц/780/1844/13 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.

Категорія 26 17.04.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

11 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Антоненко В.І.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

при секретарі : Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на рішення Переяслів-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» просило стягнути на його користь з ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору №010-2008-117 від 30 січня 2008 року в сумі 86386,35 швейцарських франків, що з офіційним курсом НБУ становить 737359,33 грн., посилаючись на те, що відповідачка не виконує взяті на себе за кредитним договором зобов'язання перед банком - не сплачує проценти за користування кредитними коштами та не повертає чергові суми отриманого кредиту відповідно до встановленого графіку погашення. Так, станом на 25.09.2012 року позичальник прострочила виконання зобов'язань щодо повернення за кредитним договором кредиту та нарахованих процентів в сумі 7295,77 швейцарських франків. Представник позивача в судове засідання не з'явився, просить слухати справу без його участі.

Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала частково і пояснила, що вона борг частково погасила, що не враховано позивачем при визначенні суми боргу, і підтвердила свій намір в подальшому виконувати умови кредитного договору.

Рішенням Переяслав-Хмельницького суду Київської області від 24 січня 2013 року в задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яки задовольнити позов повністю.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона частково обґрунтована та підлягає частковому задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства «Універсал Банк» - 22 червня 2009 року рішенням загальних зборів акціонерів, ВАТ «Універсал Банк» було перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк», що підтверджується п. 1.1. Статуту ПАТ «Універсал Банк». 30 січня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №010-2008-117, відповідно до якого Банк зобов'язався надавати Позичальнику у кредитні кошти в сумі 64940 швейцарських франків, процентна ставка 10,45 відсотки річних, строк - до 10 січня 2038 року. Умови та порядок надання кредиту встановлюються Кредитним договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме: в порядку передбаченому Кредитним договором перерахував на рахунок Позичальника №26206000030545 кредитні кошти в сумі 64940 швейцарських франків. Зміна відсоткових ставок відбувалась за погодженням сторін відповідно до Додаткових угод до Кредитного договору, а саме: з 15.07.2008 року по 10.04.2009 року - 11,45% річних; з 10.04.2009 року по 10.04.2010 року - 5,29% річних: з 10.04.2010 року по 10.05.2010 року - 12,68% річних; з 10.05.2010 року по 10.02.2011 року - 6,58% річних; з 10.02.2011 року по 10.02.2017 року - 3,24% річних; з 10.02.2017 року по 10.01.2038 року - 11,45% річних. В свою чергу, позичальник зобов'язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно Кредитного договору.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином І відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України,за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 « Позика, Кредит. Банківська вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України,визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такі самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 5.2.5 Кредитного договору, якщо позичальник порушує терміни платежів, що встановлені кредитним договором та після направлення повідомлення про дострокове повернення кредиту і не усунення Позичальником порушень протягом 30 календарних днів з дати відправлення зазначеного повідомлення-вимоги, Банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості по кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій, що передбачені даним Договором, а також відшкодування збитків, завданих Банку внаслідок невиконання або неналежного виконання Позичальником умов даного договору, а Позичальник зобов'язаний повернути Банку суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти та штрафи, а також відшкодувати збитки, завдані Банку.

Відмовляючи у задоволенні позову суд, послався на ту обставину, що відповідачка бажає продовжувати сплачувати кредит, що колегія суддів не може вважати, як підстава для відмови у задоволенні позову.

Так, колегія суддів вивчивши матеріали справи встановила, що відповідачка дійсно продала земельну ділянку, за згодою банку та за суму, яку банк зажадав від продажу, отримати.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції дійшов до неправильних висновків, та не застосував норми матеріального права, що повинен був застосувати, а саме: ст. 612, 598-601, 604-609 ЦК України та невірно трактував правовідносини, що існують між сторонами у справі, зважаючи на наступне.

Відповідно до п. 2.4 Кредитного договору під терміном «дата погашення щомісячних платежів» Сторони розуміють останній робочий день, що передує 10 числу кожного місяця, а під терміном «дата прострочення сплати суми основного боргу» Сторони розуміють перший календарний день, що слідує за вищевказаною датою погашення щомісячного платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з наведеного, прострочення сплати суми основного боргу є фактом невиконання зобов'язання у строк встановлений договором, а величина суми простроченого зобов'язання не впливає на обсяг цивільно-правових наслідків прострочення зобов'язання, та не звільняє боржника від відповідальності за його порушення.

Таким чином, судом неправильно надано оцінку фактичним обставинам справи та умовам кредитного договору, що призвело до неправомірної відмови у стягненні суми заборгованості за кредитом, строк повернення якого настав.

Крім того, рішенням суду не вмотивовано, яким чином «намір позичальника до виконання кредитного договору» став належним та допустимим доказом у справі та призвів до відмови у позові.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Слід зазначити, що зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК.

Часткове виконання зобов'язання не припиняє його в цілому, а сплата боржником частини боргу не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила, що згідно з договором купівлі-продажу, відповідачка продала земельну ділянку за суму 160 000 грн., які були зараховані на банківський рахунок позивача.

Таким чином, сума заборгованості, яку повинна сплатити відповідачка повинна бути зменшена на суму 160 тис. грн.

В іншій частині позов не доведений та не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи , недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального або матеріального права.

Зважаючи на вищевикладене, та керуючись ст.ст. 251, 530, 598, 599-601, 604-609, 612, 1049Цивільного Кодексу України, ст.ст. 205, 292, 293, 294, 295, 296, 303, 304, 307, 309, 313-315 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" задовольнити частково .

Рішення Переяслів-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість по кредитному договору № 010-2008-117 від 30 січня 2008 року в розмірі 577 тисяч 159 гривень 33 копійки, а також судовий збір в сумі 1734 гривні.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді