Головуючий суду 1 інстанції - Женеску Е.В.

Доповідач - Коротких О.Г.

Справа № 2-2905/11

Провадження № 22ц/782/375/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

Головуючого: Коротких О.Г.

суддів : Дмитрієвої Л.Д., Масенко Д.Є.

при секретарі : Аліханян Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 11.10.2011 року по цивільній справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановила:

У липні 2011 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення коштів за кредитним договором № ML-900/547/2006 від 17 листопада 2006 року в розмірі 912725,92 гривень.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 17.11.2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договор № ML-900/547/2006, на підставі якого позичальнику було надано кредит у сумі 74 000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки за кредитом. Відповідно до умов договору відповідач зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути зазначені кошти у строки, передбачені договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами та виконати усі зобов'язання передбачені договором.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10.12.2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-900/547/2006 від 17.11.2006 року. У зв'язку з невиконанням свої договірних зобов'язань, сума заборгованості перед кредитором складає станом на 20.06.2011 року 912725,92 гривень.

Оскаржуваним рішенням суду від 11.10.2011 року позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було задоволено: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в сумі 912725,92 гривень, стугнуто з відповідача витрати на сплату судового збору у сумі 1700 гривень та інформаційно-технічного забезпечення у сумі 120 гривень.

Не погодившись із рішенням суду відповідачем було надано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовної заяви в повному обсязі, з приводу неправильного застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.213, ст.214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом;обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні .Під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ч.1,ч.3 ст.303 ЦПК України ,- під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 525, 526, 1077, 1082, 611 ЦК України та вирішив, що позов підлягає задоволенню, оскільки він є обгрунтованим, обставини, викладені в ньому знайшли підтвердження в ході розгляду справи.

Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 17.11.2006 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договор № ML-900/547/2006, на підставі якого позичальнику було надано кредит у сумі 74 000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки за кредитом.

Відповідно до п. 2 ч.1 кредитного договору, відповідач зобов'язався щомісячно погашати відповідну частину кредиту та нарахованих відсотків.

Відповідно до п. 4.1.1. ч.2 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язався сплатити позивачу пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожен день прострочки, що сплачується додатково до простроченої суми.

Відповідно до п.п. 4.1.2, 4.1.3. ч.2 кредитного договору, за прострочення виконання боргових зобов'язань позичальник зобов'язаний, окрім пені, додатково сплатити штраф.

ОСОБА_2 не виконав в повному обсязі своїх зобов'язань. Станом на 20.06.2011 року сума заборгованості перед кредитором складає станом на 20.06.2011 року 912725,92 гривень.

10 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, предметом якого було право вимоги до боржників (їх поручителів) щодо сплати загальної суми заборгованості боржників перед продавцем за кредитними договорами, яка вкдлючає суму боргу, проценти, нараховані на суму такого боргу, усі та будь-які нараховані штрафні санкції (у разі їх наявності) на дату набрання чинності договрору, а також права визначені у п. 3.3 договору, до яких входить право нараховувати проценти на штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності (а.с. 32-44).

Відповідно до умов договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 10.12.2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-900/547/2006 від 17.11.2006 року.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові право грошової вимоги до третьої особи.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідачем по справі не було отримано письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги та відповідна вимога, яка підлягає виконанню. Позивачем не було надано суду доказів належного повідомлення ОСОБА_2 відповідно до вимог закону.

Безпідставним є посилання суду першої інстанції на направлення відповідачу вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-900/547/2006 від 17 листопада 2006 року, оскільки дана вимога надсилалась відповідачу 13.01.2010 року АТ «ОТП Банк», тобто ще до укладання договору купівлі-продажу кредитного портфелю. Крім того ця вимога не містить відомостей про заміну стягувача та перехід права вимоги виконання зобов'язання по кредитному договору до ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Обгрунтованими є доводи апелянта щодо ненадання йому доказів товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» переходу прав по кредитному зобов'язанню ОСОБА_2 до останнього.

Отже позивачем було порушено порядок пред'явлення вимоги щодо виконання зобов'язання за кредитним договором, встановлений законодавством України.

Судом першої інстанції не було враховано цього порушення норм цивільного права позивачем при прийнятті рішення по справі.

Інші доводи апелянта не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Таким чином, суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, зробив висновки невідповідні обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду відповідно до вимог ст.309 ЦПК України.

Керуючись ст. 290, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, судова палата, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 11.10.2011 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: