Справа № 2-183/2008

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2008 р.             Київський районний суд м.Сімферополя в складі:

                                        головуючого - судді Чумаченко Р.Д.,

                                        при секретарі - Ліфінцовій Я.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про встановлення факту мешкання однією сім'єю, розподіл спільно нажитого майна, визнання права власності на квартиру, на частину земельної ділянки, житлового будинку на ньому,

В СТ А Н О В И В:

        ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом. В його обґрунтування вказує, що з відповідачем ОСОБА_2. проживала однією сім'єю з серпня 2002 р. по серпень 2006 р., мали загальний бюджет, господарювали, ставилися друг до друга як чоловік і жінка.

        Далі позивачка затверджує, що ще до зустрічі з ОСОБА_2. вона мала намір купити квартиру АДРЕСА_1 . Коли стали проживати разом з ОСОБА_2., вона розповіла останньому про свій намір купити квартиру № 5 і він запропонував додати частину відсутньої в неї суми й придбати квартиру. 08.01.2003 р. вони придбали квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу, засвідченому нотаріусом. Позивачка затверджує, що в серпні 2006 року вони з ОСОБА_2. припинили сімейні відносини, сталі проживати окремо. Вона запропонувала ОСОБА_2. добровільно розділити спірну квартиру, виплативши йому частину коштів, витраченим їм на придбання квартири, він відмовився.

      У ході розгляду справи, позивачка доповнила свої позовні вимоги й просила розділити земельну ділянку АДРЕСА_2  і розташований  на ньому двоповерховий будинок загальною пл. 220 кв.м, розташований у м. Севастополі, зареєстрований на ім'я відповідача, виділивши їй ½  частки зазначеного майна.

      11.06.2007 року позивачка ще раз уточнювала позовні вимоги й просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною власністю з ОСОБА_2., визнати за нею право власності на 9/10 частки зазначеної квартири, розділити спірну квартиру й визнати за нею право власності на всю квартиру з виплатою відповідачеві компенсації в розмірі вартості його частини квартири.

       У судовому засіданні представник позивачки її позовні вимоги підтримав повністю.

      Відповідач і його представник проти позову заперечували, вважаючи його необґрунтованим.

      Вислухав представника позивачки, відповідача і його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

      Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1. проживає у квартирі АДРЕСА_1 , є власником зазначеної квартири.

      08 січня 2003 року відповідач ОСОБА_2 . придбав квартиру АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу засвідчений державним нотаріусом.  Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори, зареєстрований  реєстрі за № 1-19.

     Позивачка затверджує, що з серпня 2002 р. по серпень 2006 р. вона проживала з ОСОБА_2. однією сім'єю без шлюбу й у відповідності зі ст.74  СК України просила визнати придбану квартиру загальною спільною власністю з ОСОБА_2. і визнати за нею право власності на ½ її частину. Потім позивачка уточнила свої вимоги , вказуючи, що більшу частину коштів у придбанні квартири № 5 внесла вона; затверджує, що після придбання квартири  зайнялися її ремонтом, затративши на це спільні з відповідачем кошти. Позивачка затверджує, що вона вклала в придбання й благоустрій спірної квартири близько 9/10 частини всіх витрат, просить визнати за нею право власності на 9\10 частки квартири, визнати за нею право власності на всю квартиру у випадку неможливості виділу відповідачеві 1/10 частки, стягнути на його користь грошову компенсацію з її (а.с.27).

      Позивачка ще раз уточнювала свої позовні вимоги й просила визнати за нею право власності на всю квартиру, посилаючись на те, що вона куплена за її гроші й у відповідності  зі ст.57 СК України є її приватною власністю (а.с. 69).

      Крім того, позивачка просила розділити земельну ділянку АДРЕСА_2 , який придбаний на ім'я відповідача в період їх проживання  однією родиною, визнати за нею право власності на ½  частку вказаного майна.

      З первісного позову вбачається, що позивачка просить установити факт проживання однією родиною її, ОСОБА_1. і ОСОБА_2 ., без шлюбу. Встановлення  цього факту необхідно їй для визнання права на майно, придбаного в період спільного проживання. 

       Установлено, що позивачка ОСОБА_1. звернулася в суд з позовом  про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка й жінки без шлюбу, вказуючи  на те, що проживала з ОСОБА_2. однією сім'єю  як чоловік і жінка із серпня 2002 р. по серпень 2006 р., придбали майно - квартиру на ім'я відповідача, що вона вважає загальною спільною власністю  при цьому посилалася на ст..74 СК України, ст.. 256 ЦПК України. Тобто,  позивачка вважає, що встановлення даного юридичного факту породжує її право  на  розділ майна, як чоловік і жінка.

         Згідно ч.1 ст.. 74 СК України, якщо жінка й чоловік проживають однією сім'єю, але не одружені між собою, майно, придбане ними за час спільного проживання, належить їм на праві загальної спільної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

     Однак, Сімейний Кодекс України вступив у дію з 01.01.2004 р., а спірна квартира придбана відповідачем у січні 2003 року , тому дія норм СК України , ст..256 ЦПК України до даних правовідносин застосовані бути не можуть.

       Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як по зверненню фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін й інших осіб, що беруть участь у справі.

        Обґрунтовуючи уточнені вимоги в частині визнання за нею права власності на 9/10 частки спірної квартири, а потім на всю квартиру, позивачка ОСОБА_1. посилається на норми Гражданського Кодексу України (2003 р.)., що регулюють право  загальної власності. При цьому посилається на те, що вона внесла більшу частину вартості квартири, указує, що це були гроші, отримані нею від НАСК «Оранта» у вигляді страхового відшкодування, особисті заощадження. Дійсно, на а.с.33 є довідка Кримської республіканської дирекції НАСК «Оранта» , у якій зазначене, що в червні 2000 р. ОСОБА_1 виплачена страхова  суми 370 грн.  й 3700 грн. Однак не представлено доказів ,  того, що б ці суми витрачені в 2003 році на придбання квартири на  ім'я відповідача, а також доказів її витрат на ремонт квартири, обґрунтування встановленої нею своїй частки в спірному майні 9/10, а потім і вимог про визнання права власності на всю квартиру. Крім того, до даних правовідносин норми Гражданського Кодексу 2003 року не застосовні.

         Позивачка також не представила доказів свого права на частку земельної ділянки  в АДРЕСА_2 і частину будинку на ній.

          Тим часом, зі змісту  ухвали Апеляційного суду м.Севастополя від 15 травня 2008 р. видно, що вказана земельна ділянка в АДРЕСА_2  і недобудований будинок на ній, належать ОСОБА_2. на підставі договору дарування від 30 липня 2005 р., укладеного  між ОСОБА_3 . (дарувальник) і ОСОБА_2. ( обдарований ).

          Таким чином, позивачка не довела свого права на майно, зареєстроване на ім'я відповідача й у суду немає підстав до задоволення позову в цій частині

         Також, у суду немає підстав до задоволення позову позивачки ОСОБА_1.  у частині встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу з ОСОБА_2., оскільки в цьому випадку  встановлення такого факту не породжує для позивачки юридичних наслідків у вигляді встановлення права загальної спільної власності на майно.

         П.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.05.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказує, що  судами розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: - згідно із законом таки факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або призупинення особистих або майнових прав громадян.

         На підставі викладеного, ст., ст. 57,74 Сімейного кодексу України, 213-215,256 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

      В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту мешкання однією сім'єю, розподіл спільно нажитого майна, визнання права власності на квартиру, на частину земельної ділянки, житлового будинку на ньому відмовити.

       Стягнути з ОСОБА_1 . в доход держави судовий збір в розмірі 51 грн.

           На рішення  може бути принесена заява  про апеляційне оскарження  протягом  десяти днів зі дня проголошення рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти  днів після  подання заяви про апеляційне оскарження  до Апеляційного суду АР Крим, через Київський районний суд м. Сімферополя.

Суддя                                                                                            Р.Д. Чумаченко