ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

29 листопада 2006 р.

№ 14/368

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “О.М.С”, м. Київ

на постанову

від 19.07.2006 Київського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду

№ 14/368 м. Києва

за  позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Треймакс Україна”,           м. Київ

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “О.М.С.”, м. Київ

про	стягнення 255 876,66 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –               Подшебякіна О.М.

від відповідача –          Порфиренко П.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 08.07.2005 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. задоволено частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Треймакс Україна”  до Товариства з обмеженою відповідальністю “О.М.С.” про стягнення 255 876,66 грн. в т.ч. 239 473,99 грн. основного боргу, пені в сумі 6 889,66 грн., 3% річних в сумі 1 148,27 грн., збитків в сумі 2 364,74 грн. та витрат на юридичні послуги в сумі 9 000,00 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 239 473,99 грн.,  пеню в сумі 6 889,66 грн., 3% річних в сумі 1 148,27 грн., 2 475,11 грн. витрат по сплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами договору передбачено, що у разі прострочки оплати відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми кожного простроченого платежу за кожен день прострочки на протязі перших трьох тижнів прострочки та 0,5 % від вартості поставленого обладнання за кожен наступний день прострочки.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони, зазначає суд, не передбачили в додатковій угоді коригування заборгованості на зміну курсу Євро, а отже вимоги позивача про стягнення збитків, фактично є вимогами про зміну умов договору без дотримання встановленого законом порядку.

Стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам. Позивачем не надано доказів того, що юридичні послуги надавалися саме адвокатом.

Оскаржуючи рішення господарського суду та постанову апеляційного суду скаржник просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судом порушено норми процесуального та матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційний суд не повідомив його належним чином про час та місце слухання справи.

Ухвалу суду про призначення справи до слухання на 19.07.2006 р. отримано представником скаржника 21.07.2006 р., тобто після слухання справи.

Крім того, апеляційний суд  не повинен був розглядати апеляційну скаргу 19.07.2006 р., оскільки 22.06.2006 р. скаржником подано до Верховного Суду України касаційну скаргу на постанову Вищого господарського суду України від 05.05.2006.

Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України у разі нез’явлення в засідання представників сторін, апеляційний суд повинен був відкласти розгляд справи.

Статтею 11110 ГПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце слухання справи.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга   не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 98 Господарського процесуального кодексу України про прийняття апеляційної скарги (подання) до провадження апеляційний господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги (подання). Ухвала надсилається сторонам та прокурору, який брав участь у розгляді справи або вступив у розгляд справи.

На виконання постанови Вищого господарського суду України від 05.05.2006 р., Київський апеляційний господарський суд прийняв до розгляду справу та ухвалою від 05.06.2006 р. призначив її до розгляду на 04.07.2006р. та викликав для участі у засіданні повноважних представників сторін.

Зазначену ухвалу направлено сторонам 13.06.2006р., про що свідчить напис на повідомленні про вручення поштового відправлення.

З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що ухвалу про призначення справи на 04.07.2006 р. отримано 15.06.2006 р. представником Товариства з обмеженою відповідальністю “О.М.С.” –Батрак, про що свідчить напис на поштовому повідомленні.

З ухвали Київського апеляційного господарського суду від  04.07.2006 р. вбачається, що в судовому засіданні був присутнім представник позивача, але відповідач в судове засідання не з’явився та про причини неявки суд не повідомив, тому суд на підставі п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відклав розгляд справи на 19.07.2006 р. та попередив сторони про те, що у разі нез’явлення їх повноважних представників  справа розглядатиметься за наявними в ній матеріалами.

Зазначену ухвалу направлено сторонам 07.07.2006 р., що підтверджується штампом на оригіналі ухвали апеляційного суду.

Оскільки представник відповідача –ТОВ “О.М.С.” не з’явився і в судове засідання 19.07.2006 р. та був повідомлений належним чином про час та місце слухання справи, апеляційний суд розглянув справу за наявними в справі матеріалами.

З викладеного вбачається, що апеляційний суд належним чином, з дотриманням вимог ст. 87 ГПК України, повідомив як позивача так і відповідача про час та місце слухання справи.

Посилання скаржника на те, що апеляційний суд в порушення вимог ст. 77 ГПК України не відклав розгляду справи, спростовується вище викладеним, крім того, у випадку нез’явлення в засідання   представників позивача, відповідача або ж обох сторін, інших учасників господарського процесу, господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала про прийняття апеляційної скарги від 05.06.2006 р. та ухвала від 04.07.2006 р. про відкладення справи направлялася відповідачу –ТОВ “О.М.С.” за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 18, яка зазначена в  відзиві на позовну заяву, апеляційній, касаційній скаргах, свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд повідомив відповідача –ТОВ “О.М.С.” належним чином про час та місце слухання справи, про що свідчить відкладення розгляду справи, але відповідач з невідомих причин не прийняв участі у судовому процесі.

Крім того, чинним законодавством, зокрема Господарським процесуальним кодексом України не передбачено розшук сторони у господарському процесі.

Твердження скаржника про те, що листоноша передала лист не уповноваженій особі ТОВ “О.М.С.”, а представнику іншої організації -  орендарю приміщення, який в свою чергу передав лист скаржнику тільки 21.07.2006 р. до уваги не приймається, оскільки зазначені обставини носять суб’єктивний характер.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.

Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Київським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. у справі № 14/368 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                   Л.Невдашенко

Судді:                                                                                          М.Михайлюк

                                                                                                    Н.Дунаєвська