Справа № 1001/1854/2012 Головуючий у І інстанції Єременко В.М.

Провадження № 22-ц/780/1449/13 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.

Категорія 47 15.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

11 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Антоненко В.І.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

при секретарі : Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 21 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів , -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звільнення від сплати аліментів, мотивуючи тим, що ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 05 жовтня 2009 року було визнано мирову угоду між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Після затвердження мирової угоди у нього з відповідачкою була домовленість про те, що він переоформить земельну ділянку, яка була надана йому відповідно до рішення Баришівської селищної ради на ім,я доньки та подарує їй ноутбук, а натомість ОСОБА_3 забере виконавчий лист із примусового виконання. В 2009 році він подарував дочці ноутбук та переоформив через Баришівську селищну раду земельну ділянку. Однак відповідачка не виконала своїх обіцянок. Просить суд звільнити його від сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку та відкликати виконавчий лист, в зв,язку з тим що на сьогоднішній день він є непрацюючою людиною, має слабкий стан здоров,я, так як переніс операцію 15.08.2012 року на фаланзі одного із пальців правої руки в зв,язку з необережним поводженням при роботі на електростанку.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 21 січня 2013 року було відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що у позивача є повнолітня донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає з матір»ю ОСОБА_3 та продовжує навчання після закінчення загальноосвітньої школи. 05.11.2009 року Баришівським районним судом винесена ухвала про визнання мирової угоди між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання їх дочки ОСОБА_4 з ОСОБА_2 Однак ОСОБА_2 умови морової угоди не виконує, ухиляється від сплати аліментів, де заборгованість по сплаті аліментів становить 31583 грн. 50 коп. за період з жовтня 2009 року по жовтень 2012 року. Його докази, щодо наявності інших домовленостей після укладення мирової угоди є надуманими і пов»язані лише з існуючою заборгованістю по сплаті аліментів від якої він хоче уникнути, звернувшись до суду з даним позовом. Намагання ОСОБА_2 довести суду, що він подарував дочці ноутбук та переоформив на неї земельну ділянку під умовою відмовитись від аліментів не відповідають дійсності. А при складанні мирової угоди не велась мова про депозитні рахунки відповідачки ОСОБА_3, і тому ці твердження позивача також являються надуманими.

Суд першої інстанції вважав, що позивач за рахунок отриманої в серпні місяці 2012 року незначної травми пальця правої руки, намагається таким чином уникнути від обов»язку сплачувати заборгованість по аліментах на утримання дочки ОСОБА_4, яка навчається, тим більше, що і до цього не сплачував аліменти впродовж 2009-2012 років.

Встановлене судом підтверджується: ксерокопією паспорта позивача ОСОБА_2; ксерокопією свідоцтва про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_3; ксерокопією свідоцтва про народження ОСОБА_4; ксерокопією свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; ксерокопією постанови ВДВС Баришівського РУЮ про відкриття виконавчого провадження від 03.02.2010 року, відповідно до виконавчого листа №2-641, виданого 05.10.2009 року; ксерокопією мирової угоди від 05.11.2009 року по справі №2-641/2009; ксерокопією ухвали Баришівського районного суду Київської області про справі №2-641 від 05.11.2009 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини; випискою із медичної карти Баришівської ЦРЛ амбулаторного хворого ОСОБА_2, від 30.11.2012 року щодо пошкодження пальця правої руки; довідкою ДВС Баришівського РУЮ Київської області від 30.11.2012 року №15891 про наявну заборгованість по сплаті аліментів у ОСОБА_2 на загальну суму 31583 грн. 50 коп. на утримання дочки ОСОБА_4 за період з жовтня 2009 року.

Відповідно до ч.1 ст.190 Сімейного Кодексу України, той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв,язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Посилання позивача на зазначену статтю СК є недоречним і його доводи щодо переоформлення земельної ділянки на дочку є не об»єктивними.

Згідно ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. В суді не встановлено, що матеріальний або сімейний стан ОСОБА_2 з часу визнання мирової угоди змінився.

Частина 2 ст.197 СК України вказує на те, що за позовом платника аліментів, суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв»язку з його тяжкою хворобою, або іншою обставиною, що має істотне значення.

У ОСОБА_2 відсутня будь-яка тяжка хвороба, а заборгованість по аліментах виникла лише на підставі злісного ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв»язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов»язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. При постановленні ухвали Баришівським районним судом 05.11.2009 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на дочку ОСОБА_4, яка навчається, він добровільно підписав умови мирової угоди та погодився сплачувати аліменти. Якихось об»єктивних причин, які б перешкоджали ОСОБА_2 сплачувати аліменти судом першої інстанції не встановлено, а тому підстави для звільнення його від сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання повнолітньої ОСОБА_4 відсутні.

Так, виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції прийнято рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт подав апеляційну скаргу, в якій свої доводи мотивував наступним.

В апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: судом не досліджено та не перевірено використання депозитних коштів в ПАТ КБ «Правекс банк», які на думку апелянта використані на навчання дочки та являються спільними коштами ОСОБА_3 та ОСОБА_2, також апелянт зазначив, що дочка під час навчання не проживала з матір»ю, а проживала по місцю навчання в гуртожитку, що спростовує твердження ОСОБА_3 про фінансове утримання дочки.

З таким висновком апелянта, колегія суддів погодитись не може так, як вважає, що судом першої інстанції досліджені обставини справи, перевірено матеріали справи та вірно вирішено питання по суті позовних вимог, а тому вважати, що даним рішенням порушено право апелянта не має ніяких законодавчо обгрунтованих підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вислухавши сторін по справі, прийшла до висновку, що апелянтом жодним чином не доведено ті обставини, на які він посилається в апеляційній скарзі, а тому відсутні підстави вважати, що оскаржуваним рішенням порушено права та обов»язки ОСОБА_2 .

Колегія суддів також вважає, що апелянт не зміг спростувати висновки суду, нових доказів доведеності позову або апеляційної скарги не встановлено, а тому задоволенню вона не підлягає.

Крім цього, переглядаючи законність рішення суду першої інстанції та розглядаючи апеляційну скаргу на підставі вимог ст. 303 ЦПК України не встановлено підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, для ухвалення нового рішення суду.

Приймаючи до уваги вищевикладене, так-як будь-яких порушень при ухваленні оскаржуваного рішення не встановлено, підстав для скасування цього рішення не виявлено.

Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначився щодо відмови в задоволення позовних вимог.

Так згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити .

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 21 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді