Справа № 2-4210/12 Головуючий у І інстанції Дубас Т.В.

Провадження № 22-ц/780/1034/13 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.

Категорія 36 18.04.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

при секретарі : Черненко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління юстиції у Київській області в особі Вишневої міської державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно , -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської' області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління юстиції у Київській області в особі Вишневої міської державної нотаріальної контори про встаїшовлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати Позивача ОСОБА_3, про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис та видано свідоцтво про смерть.

ОСОБА_3 до дня смерті проживала разом з ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою виданою виконавячим комітетом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської оошіасті.

Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0,1108 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім позивача, спадкоємцем ОСОБА_3 є ще її донька ОСОБА_4, але остання в 2010 році написала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь позивача.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області від 13 листопада 1990 року ОСОБА_3 зобов'язано знести старий будинок, тому був знесений старий будинок та побудували новий в 2007 році. Будівництвом нового будинку, як зазначає позивач, займався він.

08 грудня 2012 року було отримано технічний паспорт на новий спірний будинок, але так як земельна ділянка була оформлена на ОСОБА_3 тому и технічний паспорт був виданий також на неї.

Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_2 прийняв спадщину у встановлений законом строк, шляхом постійного проживання зі спадкодавцем, користуюсь земельною ділянкою та проживаю в даному будинку й нині.

За життя спадкодавець не встигла оформити право власності в установленому законом порядку на будинок та отримати відмітку про присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки, оскільки державний акт на право приватної власності на землю було видано 20 січня 1999 року, а на той час державні акти видавались без відміток про кадастровий номер.

В жовтні 2012 року Позивач звернувся до Вишневої міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, але 19 жовтня 2012 року він отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки відсутні правовстановлювальні документи на спірний будинок і відсутній кадастровий номер земельної ділянки та запропоновано звернутись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Позивач просив суд встановити факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті ОСОБА_3, яка складається з земельної ділянки по АДРЕСА_1 та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами; визнати за померлою ОСОБА_3 право власності на будинок АДРЕСА_1, який складається з коридору загальною площею - 11.1 кв. м., санвузлу - 6.3 кв. м., кухні -13.1. кв. м., житлової кімнати - 20.3 кв. м., тамбура - 2.8. кв. м., житлової кімнати -30.7. кв. м., житлової кімнати - 21.7. кв. м.; визнати за померлою ОСОБА_3 право власності на господарські будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що складаються з сараю загальною площею 32 кв. м., погребу з шийкою - 18.2 кв. м., хвіртки металевої об'ємом в 1 кв. м., воріт металевих об'ємом в 5.4. кв. м., огорожі дерев'яної суцільної об'ємом в 24.3 кв.м.; визнати право власності на спадкове майно за ОСОБА_2, а саме: земельну ділянку, площею 0,1108 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління юстиції у Київській області в особі Вишневої міської державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно було відмовлено.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити його позов повністю.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона частково обґрунтована та підлягає частковому задоволенню.

Під час розгляду справи було встановлено наступні обставини.

Відповідно до ст. З Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У ст. 4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно положень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 01 листопада 1996 року № 9 " Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість.

Як встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати Позивача ОСОБА_3, про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис та видано свідоцтво про смерть.

ОСОБА_3 до дня смерті проживала разом з ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою виданою виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 та на земельну ділянку, площею 0,1108 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Спадкоємцями ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Остання в 2010 році написала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь Позивача.

В жовтні 2012 року Позивач звернувся до Вишневої міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, але 19 жовтня 2012 року він отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки відсутні правовстановлювальні документи на спірний будинок і відсутній кадастровий номер земельної ділянки та запропоновано звернутись до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Відповідно до вимог п. 2 Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику в справах про спадкування», особа може звернутися до суду з вимогою про визнання права на спадщину за правилами позовного провадження у разі відмови нотаріуса в оформлення права на спадщину.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання за ОСОБА_3 права власності на будинок АДРЕСА_1, то слід зазначити, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

Відповідно до ч.1, 4 ст. 25 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

На момент звернення до суду ОСОБА_3 втратила свою цивільну правоздатність, у зв'язку з чим суд першої інстанції прийшов до висновку, що суд не може визнати за нею права власності на вищезазначені об'єкти, оскільки це буде суперечити чинним нормам цивільного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що позивач не просив у своїх позовних вимогах тільки визнати за померлою права власності на спірні об»єкти, крі цих позовних вимог, позивач просив визнати за ним право власності на спірні об»єкти за нормами, які регламентують спадкові правовідносини, що суд першої інстанції повинен був з»ясувати.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше видані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі на місцевості належної ім. частки (паю).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд послався на ту обставину, що позивач повинен був звернутися до нотаріальної контори для вирішенням питання про отримання спадщини.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до нотаріальної контори, у встановлений законом спосіб, просив видати йому правовстановлюючи документи, іншій спадкоємець відмовився від своєї частини спадщини, інших законодавчих способів для захисту своїх прав, крім звернення до суду, у позивача не має.

Позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, оскільки після смерті своєї матері, ОСОБА_3, відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,1108 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Покійна матір до дня смерті проживала разом з позивачем, що підтверджується довідкою виданою Виконавчим комітетом Крюківщинської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області.

Після смерті матері ОСОБА_2 прийняв спадщину у встановлений законом строк, шляхом постійного проживання зі спадкодавцем, користуюсь земельною ділянкою та проживаючи в даному будинку й нині.

В позовній заяві позивач зазначає, що спірний будинок є самочинним будівництвом, оскільки рішенням Виконавчого комітету Києво - Святошинської районної ради народних депутатів Київської області від 13 листопада 1990 року ОСОБА_3 зобов'язано було знести старий будинок. Тому старий будинок було знесено, а на його місці збудовано новий будинок в 2007 році. В грудні 2007 року було отримано технічний паспорт на новий будинок, який було видано на покійну ОСОБА_3, так як земельна ділянка була оформлена також на останню, (копія технічного паспорту додається)

Крім цього позивач вказує, що власники сусідніх земельних ділянок не заперечують проти визнання права власності на даний будинок та можуть підтвердити це в судовому засіданні, проте районний суд не звернув на даний доказ ніякої уваги та не було поставлено на обговорення питання про допит даних осіб.

Пунктом 2 статті 375 ЦК України передбачено, що власник земельної ділянки набуває права власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Відповідно до п. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На підставі ч. 2 ст. 415 Цивільного кодексу України землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, передані йому для забудови.

У відповідності до ч. 1,и3 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

За життя покійна ОСОБА_3 не встигла оформити правовстановлюючі документи на будинок та отримати відмітку про присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки. Державний акт на спірну земельну ділянку було видано 20 січня 1999 року, а на той час державні акти видавались без відміток про кадастровий номер.

Апелянт не має можливості отримати дану відмітку, оскільки в нього відсутні правові підстави, так як покійна матір не уповноважувала його довіреністю на виконання такої дії, а отримати таку відмітку на покійну людину неможливо, тому ОСОБА_2 був вимушений звернутись до суду з даним позовом.

При зверненні до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини апелянту було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на будинок та відсутня відмітка про присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки. Постанова про відмову вчинення нотаріальних дій була додана до позовної заяви, проте суд 1-ої інстанції вказує, що позивач не надав до суду доказів того, що одержати у встановленому законом порядку свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі немає можливості, (копія постанови та копія позовної заяви додається)

Тобто суд 1-ої інстанції відмовив в задоволенні позову з таких підстав: відсутня відмітка про присвоєння кадастрового номеру, відсутні докази немодісливості отрітання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі, що не відповідає дійсності, оскільки в матеріалах справи знаходиться копія постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Статтею 1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. А ст. 392 ЦК України передбачено, що власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу майна входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.

Після смерті матері, апелянт підтримує будинок в належному для проживання стані, обробляє город, сплачує всі необхідні платежі, що стосуються цього будинку, тобто ним були вчинені всі можливі дії, які свідчать про прийняття спадщини фактично, але не маючи можливості документально оформити своє право на земельну ділянку та будинок АДРЕСА_1 був змушений звернутись до суду з вище зазначеним позовом.

Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року передбачено, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.

Згідно ч. З ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо не заявив про відмову від неї.

У відповідності ст.. З ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Підсумовуючи вищесказане,колегія суддів прийшла до висновку, що суд ухваленні рішення не врахував обставин справи та не надав належної оцінки доказам, а саме; в рішенні суду є тільки описова частина, в якій перераховано всі пункти позовної заяви, не має обґрунтованих висновків чому саме суд прийняв таке рішення, не має жодного посилання на норми закону, які б підтверджували доводи викладені в судовому рішенні та не вказано хто зі сторін по справі був присутній в судовому засіданні, а також відсутні обґрунтування щодо відмови про встановлення факту прийняття спадщини. Крім цього, судом не було витребувано належно завіреної копії спадкової справи з нотаріальної контори, що є вагомим доказом по справі.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача у частковому вигляді, в частині визнання права власності на спадкове майно.

В цій частині позов обґрунтований, апеляційна скарга також обґрунтована частково та підлягає задоволенню в зазначеній частині, згідно з позовними вимогами позивача.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи , недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального або матеріального права.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 25, 1218 Цивільного Кодексу України, ст. 81 Земельного Кодексу України, ст. 10, 11,57,60, 209, 293, 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково .

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовов ОСОБА_2 до виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Головне управління юстиції у Київській області в особі Вишневої міської державної нотаріальної контори про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати право власності на спадкове майно за ОСОБА_2, а саме земельну ділянку, площею 0,1108 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В решті позов залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді