ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 р. | № 8/101 |
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Михайлюка М.В.
Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю “Придесення”, с.Ладинка |
на постанову | від 31.08.2006 Київського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду | № 8/101 Чернігівської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Банк “Демарк”, м. Чернігів |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Придесення”, с. Ладинка |
про | стягнення 49 293,63 грн. |
за участю представників сторін:
від позивача – Лисенко Н.Б.
від відповідача – не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 06.06.2006 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2006 р. задоволено позов Відкритого акціонерного товариства “Банк “Демарк” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Придесення” про стягнення 49 293,63 грн. в т.ч. 48 757,30 грн. боргу по орендній платі та 536,33 грн. пені нараховану за період з 03.04.2006 р. по 13.04.2006 р. Стягнуто з відповідача на користь позивача 48 757,30 грн. боргу, 536,33 грн. пені, надавши розстрочку виконання рішення в цій частині на 3 місяця до 19.09.2006 р. по періодах погашення : з 19.06.2006 р. по 18.07.2006 р. –16 431,21 грн., з 19.07.2006 по 18.08.2006 –16 431,21 грн., з 19.08.2006 по 19.09.2006 –16 431,21 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 492,94 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст. 286 Господарського кодексу України орендною платою є фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності у строки, які визначені в договорі.
Відповідач, зазначає суд, свої договірні зобов’язання по сплаті орендних платежів за 2005 р. не виконав, орендний платіж в строк до 01.04.2006 р. не здійснив.
Пунктом 4.4 договору передбачено за прострочення сплати орендної плати нарахування пені в розмірі 0,1% від належної до сплати суми за кожен день прострочки.
Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи може розстрочити виконання рішення.
Приймаючи до уваги, що відповідач є сільськогосподарським виробником і списання грошових коштів з рахунку боржника під час проведення літніх польових робіт може призвести до тяжких наслідків для господарства, а тому суд надає розстрочку виконання рішення на 3 місяця зі сплатою щомісячно рівними частинами по 16 431,21 грн.
Оскаржуючи рішення господарського суду та постанову апеляційного суду скаржник просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції посилаючись на те, що при винесенні судових рішень судом порушено норми процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що позивач неправомірно передав йому в оренду майно, оскільки не був власником майна, а отже не мав правових підстав бути орендодавцем цього майна і вимагати плату за користування ним.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Банк “Демарк” (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Придесення” (орендар) 20.03.2003 р. укладено договір оренди № 180 відповідно до умов якого орендодавець передає орендатору основні засоби, згідно додатку до договору (сільськогосподарські знаряддя, техніка, автомобілі тощо). Майно передане в оренду для використання в сільському господарстві.
Пунктом 3.1 договору сторони визначили строк оренди –з моменту передачі майна в оренду, яким є дата підписання сторонами акту прийому-передачі по 20.12.2016 р.
На виконання умов договору ВАТ “Банк “Демарк” передало, а ТОВ “Придесення” прийняло в оренду за актами прийому-передачі комбайни , трактори, автомобілі, сільськогосподарські знаряддя: борони, плуги, сівалки, культиватори тощо.
Порядок здійснення орендних платежів визначено в розділі 4 договору.
Пунктом 4. 3 договору передбачено розмір орендних платежів та строки їх оплати.
Між сторонами 15.07.2005 р. укладений договір № 4 про внесення змін до договору оренди № 180 від 20.03.2003 р. з додатковою угодою №1 від 22.01.2004 р., № 2 від 30.03.2004 р., № 3 від 01.07.2005 р.
Зокрема, договором № 4 внесено зміни до п. 4.3 договору оренди, згідно якого сторони дійшли згоди щодо суми орендних платежів за 2005 р. в розмірі 164 402,98 грн., яка підлягає сплаті в наступному порядку: в сумі 48 757,30 грн. в строк до 01.04.2006 р., в сумі 48 757,30 грн. в строк до 01.07.2006 р., в сумі 66 888,38 грн. в строк до 31.12.2006 р.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, відповідно до умов договору, був зобов'язаний здійснити платежі в строк до 01.04.2006 р. за користування орендованим майном в сумі 48 757,30 грн., але відповідач свої договірні зобов'язання не виконав.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендною платою є фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцеві незалежно від наслідків своєї господарської діяльності у строки, які визначені в договорі.
Пунктом 4.4 договору оренди передбачено, що у випадку прострочки орендних платежів орендодавець має право стягнути пеню в розмірі 0,1 % від належної до сплати суми за кожен день прострочки.
На підставі умов договору, а саме п. 4.4 позивач нарахував пеню в сумі 536,33 грн. за період з 03.04.2006 р. по 13.04.2006 р. за прострочення сплати орендних платежів, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили вимоги в цій частині.
Крім того, судом першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач –ТОВ “Придесення” визнає борг та посилаючись на тяжке фінансове становище просить розстрочити виконання рішення суду (а.с. 26).
Приймаючи до уваги тяжке фінансове становище відповідача, суд обґрунтовано, відповідно до вимог ст. 121 ГПК України, розстрочив виконання рішення господарського суду на 3 місяця.
Посилання скаржника на те, що позивач не був власником майна, а отже не мав правових підстав бути орендодавцем цього майна і вимагати плату за користування ним перевірено судом апеляційної інстанції та відхилено, як необґрунтоване, а тому додаткова оцінка зазначених обставин не відноситься до юрисдикції касаційної інстанції.
Суд першої та апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення повно і всебічно з’ясували фактичні обставини справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача так і запереченням відповідача.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на вимоги ч.2 ст. 1115 та ч.1,2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану Київським апеляційним господарським судом обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2006 у справі № 8/101 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Л.Невдашенко
Судді: М.Михайлюк
Н.Дунаєвська