Справа № 2-428/13 Головуючий у І інстанції Кулініченко Г.В.

Провадження № 22-ц/780/2172/13 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.

Категорія 4 19.04.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого: Мережко М.В.,

Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,

при секретарі : Черненко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання права власності на частину самочинно збудованого нерухомого майна,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначив, що він, будучи власником земельної ділянки в с. Романків Обухівського району Київської області, самовільно, без дозволу третьої особи, за власним проектом здійснив будівництво житлового будинку з допоміжними спорудами. Після закінчення будівництва він неодноразово звертався до відповідача та третьої особи щодо оформлення права власності, але на нього накладалися адміністративні стягнення, встановлювалися відповідні зауваження, яким виконувались, але право власності, по не залежним від нього підставам, він не оформив, в зв'язку з чим просив визнати його власником даного майна.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2013 року позов позивача було задоволено повністю.

Визнано за позивачем право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, які розташовані за адресою АДРЕСА_1.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Колегія судді вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона обґрунтована та підлягає задоволенню

Суд ом першої інстанції було встановлено наступні обставини справи.

22 квітня 2004 року позивач на підставі рішення відповідача, з урахуванням договору купівлі-продажу, отримав у власність земельну ділянку площею 0,2500 га. в с. Романків, Обухівського району, Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується копією.

09 серпня 2004 року позивач на підставі рішення відповідача від 22 квітня 2004 року, з урахуванням договору купівлі-продажу, отримав державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га. в с. Романків, Обухівського району, Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується копією акту.

З 2005 по 2007 рік позивач самовільно побудував на власний земельні ділянці площею 0,2500 га. в АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд житловий будинок з допоміжними спорудами, що підтверджується копією технічного паспорту.

Встановивши обставини справи, суд першої інстанції вважав, що між сторонами виникли спірні цивільні правовідносини щодо визнання за позивачем права власності на самовільне збудоване нерухоме майно на земельній ділянці площею 0,2500 га. в АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Разом з тим, з такою позицією суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що самочинне будівництво було проведено позивачем на земельній ділянці, загальною площею 0,2500 га., яка належить йому на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку.

Судом вказано, що самочинно побудова об'єктів нерухомості не порушує права інших осіб, а позивач є користувачем земельної ділянки, на якій вони розташовані, суд вважає, що вимоги позивача про визнання за ним права власності на нерухоме майно - житловий будинок з надвірними спорудами (гараж з надбудовою, баня, тераса, альтанка, вбиральня, сарай, ворота, огорожі, хвіртка, вимощення, каналізаційні колодязі, басейн) є обгрунтованим та законним.

Отже, суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Вищевикладені висновки суду є помилковими та не ґрунтуються на нормах законодавства.

Приймаючи оскаржуване рішення суд не взяв до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Вказана норма є імперативною.

Разом з тим, ст. 376 ЦК України визначає правила, за якими можливе визнання права власності на самочинне збудоване нерухоме майно за рішеннями суду.

Так, на підставі ч.ч. 3, 5 ст. 376 ЦК України, суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалась у власність чи користування особі, яка його, якщо їй у встановленому законом порядку було надано земельну ділянку під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними й місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією, не порушує права інших осіб, а також за умови, що ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу.

Вказане зазначено в ухвалі Верховного Суду України від 20.10.2010 року за результатами розгляду касаційної скарги першого заступника прокурора Київської області у справі за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Броварської міської ради народних депутатів про визнання права власності на самочинно збудований жилий будинок.

Також, в матеріалах справи відсутні висновки відповідних державних установ щодо дотримання позивачем при здійсненні самочинно збудованих будівель будівельних, санітарних, пожежних, екологічних, природоохоронних норм і правил.

А саме, при розгляді справи позивач не надав до суду відповідних доказів того, що Інспекція ДАБК у Київській області, відділ містобудування і архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області району, відділ державного пожежного нагляду району та Державна екологічна інспекції в Київській області, Києво-Святошинська районна СЕС засвідчили додержання позивачем архітектурних, будівельних, протипожежних, санітарних, екологічних норм і правил при здійсненні ним самочинної забудови.

Окрім того, першим заступником начальника Інспекції на підставі протоколу по справі про адміністративне правопорушення №63 від 17.04.12року гр. ОСОБА_2, було винесено постанову №840 від 17.04.12року по справі про адміністративне правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що останній без отримання вихідних даних та права на виконання будівельних робіт побудував індивідуальний житловий будинок загальною площею 448,0 кв.м., з господарськими будівлями, які зазначені в постанові та накладено штрафні санкції передбачені ч.І ст. 96 КУпАП в сумі 850,00 грн. Штраф правопорушником сплачено та зазначено, що ОСОБА_2 порушено ст. 29, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, що діяла на час притягнення до адміністративної відповідальності Позивача встановлено, що фізична або юридична особа, яка подала до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати вихідні дані для проектування об'єкта будівництва. Вихідні дані повинні міститися у повному обсязі в загальнодоступній містобудівній документації на місцевому рівні.

Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; завдання на проектування, що визначають обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень та властивостей об'єкта містобудування, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складаються з урахуванням містобудівних умов та обмежень, технічних умов.

Згідно ст. 34 зазначеного Закону замовник має право виконувати будівельні роботи після: реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції вищезазначених положень закону до уваги не взяв, не врахував, що самочинне будівництво було проведено позивачем, не перевірив, чи було самочинне будівництво проведено з додержанням архітектурних, будівельних, екологічних та інших норм і правил, згідно із законодавством, державними стандартами, регіональними й місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією та чи були ці обставини предметом розгляду компетентними державними органами.

Самочинне будівництво велося без затвердженого проекту будівництва, та без документа, який посвідчує право на виконання будівельних робіт, у зв'язку з чим зазначене збудоване майно не може відповідати державним стандартам, нормам і правилам, що встановлюють комплекс якісних та кількісних показників та вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації.

Таким чином, суд при розгляді справи не з'ясував вищевказані обставини, що мають значення по справі, внаслідок чого постановив незаконне рішення.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення КСУ від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

З вищезазначених підстав рішення Обухівського районного суду Київської області від 14.02.2013 року порушує державні інтереси в галузях державного містобудування та державного контролю, забезпечення реалізації яких покладено на Інспекцію ДАБК у Київській області та Підгірцівську сільську раду Обухівського району Київської області.

Відповідно до Положення про Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, до однієї з функцій інспекції є участь у реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи , недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм процесуального або матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 121 Конституції України ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 15, 17, 18, 19, 24 Закону України «Про основи містобудування», Положення «Про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області», ст. 375,376 ЦК України, ст.ст. 293, 303, 304, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області задовольнити .

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, третя особа: Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання права власності на частину самочинно збудованого нерухомого майна - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді