ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 р. | № 42/670 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: суддів: | Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Житлово –будівельного кооперативу "Будіндустрія-2", м. Київ |
на рішення | господарського суду м. Києва від 23.12.2005 |
та постанову | Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 |
у справі | № 42/670 |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "КиївВодоканал", м. Київ |
до | Житлово –будівельного кооперативу "Будіндустрія-2", м. Київ |
про | стягнення 47 123,25 грн. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Євтушенко С.В. за дов. від 12.09.2006 №143 Сенчило В.В. за дов. від 12.09.2006 №137 |
від відповідача: | Яцимирський М.О. за дов. від 15.03.2006 |
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "КиївВодоканал" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Житлово–будівельного кооперативу "Будіндустрія–2" суми основного боргу у розмірі –43123,97грн., інфляційних втрат –3428,74грн., пені - 482,87грн., 3% річних у сумі 87,66грн., обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що відповідачеві на підставі договору від 16.04.1994 №02235/4-14 надані послуги з постачання питної води та прийняття каналізаційних стоків, які останнім сплачені частково.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.12.2005 (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 (судді: Кондес Л.О. –головуючий, Куровський С.В., Михальська Ю.Б.) –позов задоволений. З Житлово–будівельного кооперативу "Будіндустрія–2" на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "КиївВодоканал" стягнуто 43123,97грн. - основного боргу, 3428,74 грн. - інфляційних втрат, 87,66грн. -3% річних, 482,87грн. –пені та відповідні судові витрати.
Судові рішення мотивовані доведеністю позовних вимог та відповідністю їх приписам цивільного та господарського законодавства України.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Житлово–будівельний кооператив "Будіндустрія–2" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить відмовити у задоволенні позову з огляду на суттєві порушення норм процесуального права, що призвели до невірного застосування норм матеріального права та до прийняття помилкового рішення.
На обґрунтування касаційної скарги кооператив наводить наступні доводи:
-у судовому засіданні 18.07.2006 в порушення приписів статті 43, частини 1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України не були розглянуті пояснення кооперативу до апеляційної скарги, в яких останній посилався на довідку про внесення кооперативу до реєстру неприбуткових організацій та на Статут;
-договір, на який посилається позивач в порушення абзацу 1 статті 64 Конституції України звужує конституційні права громадян–власників квартир у будинку ЖБК, в силу пункту 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним та в силу статті 236 цього кодексу має бути визнаний недійсним, а тому за цим договором відповідач ніяких зобов'язань перед позивачем не несе;
-кооператив відповідно до статей 10-14 Статуту займається тільки обслуговуванням та ремонтом належної йому частини будинку ЖБК і не є господарюючим суб’єктом;
-до договору відповідно з пунктом 6 статті 265 Господарського кодексу України повинні застосовуватися правила про договори купівлі–продажу, оскільки договір укладений між позивачем та не господарюючим суб’єктом;
-в судових засіданнях не досліджувалися доводи ЖБК про наявність у будинку одного водолічильника та надані маршрутні листи, судом не застосовані вимоги пункту 2 статті 207 Цивільного кодексу України; статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункти 2.4, 2.7 "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 11.11.2005 №10006;
-в порушення частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційним судом залишені без задоволення письмові клопотання відповідача про витребування у позивача додаткових документів.
У судовому засіданні касаційної інстанції Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "КиївВодоканал" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін прийняті судові акти. Вважає, що рішення та постанова є обґрунтованими, прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства і не потребують змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, оцінивши та дослідивши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та їх правову оцінку, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке:
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України від 24.04.1981 №4, від 25.12.1992 №13, від 25.05.1998 №15), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Згідно зі статею 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій між позивачем - правонаступником Державного комунального підприємства "КиївВодоканал" та відповідачем укладено договір від 16.03.1994 за №02235/4-14 на відпуск води та послуги каналізації, за умовами якого постачальник зобов’язується забезпечити Абонента питною водою та прийняти від нього каналізаційні стоки, а Абонент - сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування комунальним водопроводом та каналізацією в м. Києві, затв. рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 13.01.1986 №24.
Розділом 3 договору визначений порядок розрахунків: так, кількість води, що подається постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником, а у разі їх відсутності –за середньодобовою витратою за останні два місяці або іншим способом (пункти 3.1., 3.2., 3.3. договору). Кількість стічних вод згідно з пунктом 3.4 договору визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання відповідно до показників водолічильника, а при його відсутності –за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання або іншим засобом, передбаченим п. 22.2 Правил.
У пункті 3.6. договору сторони обумовили, що Абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, визначених постачальником у платіжній вимозі.
Розділом 5 договору встановлений строк його дії до 31.12.1994, а пунктом 5.2. передбачено, що договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.
Як встановлено судами під час розгляду справи виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджено розшифровками рахунків Абонента за серпень 2002 –липень 2005, маршрутними листами за цей же період. Із матеріалів справи вбачається та встановлено господарськими судами, що протягом вказаного періоду позивачем надані відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму з урахуванням знижки –81 400,60 грн. та наявності боргу, що виник до 01.08.2002 у сумі 2 422,92 грн., відповідачем одержані послуги сплачені частково у сумі –40699,55грн., отже заборгованість відповідача по оплаті наданих йому послуг складає 43 123,97 грн.
Судами попередніх інстанцій відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України здійснена належна оцінка доказів, які є в матеріалах справи та були предметом дослідження під час судового розгляду.
Посилання скаржника на неврахування судами його доводів не беруться колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України питання про належність та допустимість доказів вирішується тим судом, до якого під час провадження у справі відповідні докази подаються. При цьому, колегія суддів виходить із передбаченого статею 43 цього Кодексу права суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи.
Суди попередніх інстанцій встановили факт односторонньої відмови відповідача від виконання зобов'язання щодо належної оплати отриманих ним від ВАТ АК "КиївВодоканал" послуг з водопостачання та водовідведення, що не відповідає вимогам закону.
Згідно зі статею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
З приписами цієї норми кореспондується і положення статті 526 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи наведені законодавчі приписи, а також встановлені господарськими судами обставини справи стосовно несплати Житлово–будівельним кооперативом "Будіндустрія-2" заборгованості за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення, касаційна інстанція погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог ВАТ АК "КиївВодоканал".
Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника в основному стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі компетенції касаційної інстанції, передбаченої розділом ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, твердження касаційної скарги ЖБК "Будіндустрія-2" співпадають з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, які були ретельно досліджені судом апеляційної інстанції з наданням їх належної правової оцінки.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам статті 1117 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 23.12.2005 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 у справі №42/670 –залишити без змін.
Касаційну скаргу Житлово–будівельного кооперативу "Будіндустрія-2", м. Київ - залишити без задоволення.
Головуючий, суддя | Т. Добролюбова |
Суддя | Т. Гоголь |
Суддя | Л. Продаєвич |