У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Жука  В.Г.,
суддів	Заголдного  В.В.  і  Пивовара  В.Ф.,
за участю прокурора	Микитенка  О.П.,
засудженої	ОСОБА_1,
захисника	ОСОБА_2

 

 

розглянула в судовому засіданні  2 жовтня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженої ОСОБА_1, захисника         ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Вінницької області від 3 червня          2008 року, яким 

 

ОСОБА_1,

що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року в

м. Вінниці, раніше не судимої,

засуджено:

 

- за ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України до позбавлення волі на 7 років            6 місяців;

- за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на 11 років.

 

         На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено покарання - 12 років позбавлення волі.

 

ОСОБА_4 за вироком суду визнано винною у вчиненні злочинів за таких обставин.

         22 травня 2004 року ОСОБА_1, разом із чоловіком ОСОБА_3, його батьком ОСОБА_4та другом чоловіка ОСОБА_5 в своїй квартирі № 76 будинку АДРЕСА_1 відпочивали після спільного вживання спиртних напоїв. На кухні між ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_3 виник побутовий конфлікт, під час якого ОСОБА_3 на декілька хвилин вийшов з кухні, а коли повертався туди, то його дружина ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, умисно нанесла йому удар кухонним ножем в обличчя - в  ділянку верхнього повіка лівого ока, спричинивши тілесні ушкодження і фізичну біль. Після цього потерпілий побіг вмиватися до ванної кімнати, а потім повернувся на кухню і, показавши рану дружині, образливо висловився на її адресу. Прийшовши до іншої кімнати, і, побачивши у дзеркалі нанесене тілесне ушкодження, ОСОБА_3 вийшов в прихожу до телефону і став телефонувати в лікарню.

 

         В цей час у ОСОБА_1, яка побачила це, на ґрунті неприязних стосунків та образи виник умисел на позбавлення життя ОСОБА_3. Бажаючи вбити потерпілого, ОСОБА_1, наблизилася до чоловіка та нанесла йому декілька ударів ножем в область правої та лівої сторін грудної клітини, внаслідок чого потерпілий став тікати від неї в іншу кімнату, а ОСОБА_1 його наздогнала і продовжила наносити чисельні удари ножем в різні частини тіла. Намагаючись захиститися від таких дій засудженої ОСОБА_3, взявши табурет, став відганяти її від себе в коридор і кликати на допомогу, а потім забіг до іншої кімнати, де взяв ковдру і почав оборонятися нею від ОСОБА_1, яка продовжувала свої дії.

 

         Побачивши це ОСОБА_5, з метою припинення вищевказаних дій ОСОБА_1, відібрав у неї з рук ніж, яким вона наносила поранення             ОСОБА_3, внаслідок чого з незалежних від її волі обставин, вона не змогла довести до кінця свій злочинний умисел на позбавлення ОСОБА_3 життя.

 

         Цими діями засудженої потерпіломуОСОБА_3. були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення правої та лівої половини грудей, правобічний гематоракс, множинні рани тулубу, верхніх кінцівок, рани верхнього повіка лівого ока.

 

         В подальшому, ОСОБА_1, проживаючи разом із чоловіком            ОСОБА_3 та його батьком - ОСОБА_4в тій самій квартирі АДРЕСА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 року вчинила умисне вбивствоОСОБА_3. за таких обставин.

 

         В ніч наІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вказаній квартирі зустрічали Новий рік.

 

         Близько 14 годиниІНФОРМАЦІЯ_1 року між подружжям ОСОБА_4 виникла побутова сварка із-за відсутності грошей на продукти, яка потім переросла в бійку. В ході цієї бійки ОСОБА_1 в кімнаті, де вона мешкала разом із чоловіком, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, кухонним ножем нанесла ОСОБА_3 удар в область грудної клітини зліва - чим заподіяла потерпілому проникаюче поранення грудей з ушкодженням правого шлуночка серця, що спричинило його смерть на місці.

 

У касаційних скаргах:

 

засуджена ОСОБА_4 порушує питання про скасування  вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.  Посилається на неповноту та однобічність у дослідженні обставин справи.  Зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не визнає себе винною у вчинених злочинах.  Вважає, що її дії з п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України слід перекваліфікувати на ст. 124 КК України, зазначаючи при цьому, що вона оборонялася від протиправних дій з боку потерпілого. Посилається на безпідставність її засудження за ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки вона перебувала в стані необхідної оборони. Крім того, вважає, що суд призначив їй занадто суворе покарання;

 

захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженої ОСОБА_4  порушує питання про зміну вироку у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій ОСОБА_4. Посилається на неповноту та однобічність у дослідженні обставин справи. Вважає, що дії засудженої слід перекваліфікувати з п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ст. 124 КК України та з ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України на ст. 118 КК України, оскільки ОСОБА_4 оборонялася від протиправних дій потерпілого. Крім того, посилається на те що суд вийшов за межі пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 15 і ч. 1 ст.115 КК України, і кваліфікував її дії  за ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України, хоча прокурором зміни до пред'явленого обвинувачення не вносилися.

 

Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_4 і захисника ОСОБА_2., які підтримали касаційні скарги,  прокурора,  який вважав, що вирок постановлений законно і обгрунтовано, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

 

         Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинів підтверджується сукупністю досліджених і належно оцінених доказів, котрі відповідають фактичним обставинам справи.

 

         Доводи у касаційних скаргах про недоведеність винуватості засудженої є необґрунтовані.

 

         Епізод замаху на умисне вбивство ОСОБА_3

 

         Винуватість засудженої у вчиненні цього злочину, підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_4. та ОСОБА_3, свідків ОСОБА_5а, ОСОБА_6, ОСОБА_7та іншими доказами.

 

         Так, потерпілий ОСОБА_4 в суді показав, що ввечері 21 травня 2004 року до них прийшов ОСОБА_5 з дружиною, які принесли із собою пляшку горілки. На кухні вони вчотирьох -ОСОБА_1, його син ОСОБА_7 та подружжя ОСОБА_5 вживали спиртні напої. Близько 2-ї години ночі дружина ОСОБА_5а пішла додому, аОСОБА_1 зібрала речі і поїхала на вокзал. ОСОБА_5 залишився у них ночувати. ВранціОСОБА_1 повернулася до дому, так як не було квитків на потяг. Приблизно через півгодини після її повернення, він почув сварку. Зайшовши до кімнати, де мешкали його син з невісткою, він побачив, що його син весь закривавлений лежить на ліжку, аОСОБА_1 сидить на ньому зверху і з ножем в руці замахується на нього. В цей час ОСОБА_5 підскочив до ОСОБА_1 і вибив з її руки ніж.ОСОБА_1, перебуваючи в нетверезому стані, ніякої допомоги сину не надавала і він був змушений викликати швидку допомогу сину на його прохання.

 

         З показань загиблого ОСОБА_3 на досудовому слідстві вбачається, що ввечері 21 та вранці 22 травня 2004 року він з дружиною та подружжям ОСОБА_5ів в квартирі вживали спиртні напої. Потім дружина ОСОБА_5а пішла до дому, а ОСОБА_5 залишився у них ночувати.

         Коли він вранці 22 травня 2004 року направлявся до кухні, то на порозі його зустріла дружинаОСОБА_1 і безпричинно ножем нанесла удар в обличчя в область лівого ока, після чого він втік до ванної кімнати вмиватися. Повернувшись в кухню він показав рану дружині і обізвав її, але не бив. Подивившись в дзеркало, намагався викликати “швидку допомогу”, внаслідок чого дружина з погрозливими криками знов накинулася на нього з ножем і почала наносити удари. Він спочатку схопив стілець, а потім ковдру і почав захищатися. Яким чином дружина наносила йому удари і куди саме він не пам'ятає, але під час їх нанесення ОСОБА_5  вихопив ніж з рук ОСОБА_1, а після цього батько викликав “швидку допомогу”. Дружина і раніше під час сварок приблизно за півроку від цього випадку, також безпричинно нанесла йому тілесні ушкодження. (т. 1, а. с. 22).

 

         Свідок ОСОБА_5 показав, що ввечері 21 травня 2004 року із своєю дружиною був у гостях у ОСОБА_1. Потім його дружина пішла додому, а він залишився ночувати. Близько 5-ї години ранку 22 травня 2004 року між ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_1 виникла сварка і вони вийшли з кухні. Почувши крики, зайшов до них в кімнату і побачив, що ОСОБА_7 лежить на ліжку, прикриваючись ковдрою, аОСОБА_1 сидить зверху на ньому в ногах і кухонним ножем в правій руці наносить йому удари.  ОСОБА_7 був весь в крові і кликав на допомогу. Підскочивши до ОСОБА_1 в той час, коли вона підняла руку в гору, замахуючись ножем, він схопив її за руку і вибив ніж, при цьому лезом поранив собі руку. Після цього батько потерпілого - ОСОБА_4 викликав “швидку допомогу”.

 

 

         Свідок ОСОБА_8 - лікар “швидкої медичної допомоги” показала, що                 22 травня 2004 року вона перебувала на чергуванні і біля 6-ї години ранку в складі бригади “швидкої медичної допомоги” виїжджала на виклик на вулицюАДРЕСА_1. Прибувши на місце виклику в тамбурі біля квартири вони побачили закривавленого чоловіка, який нічого їм не казав, а поряд з ним - чоловіка похилого віку. В цей час із сусідньої квартири виглянула жінка і, не виходячи з квартири, запитала чи ще живий чоловік, після чого двері зачинила, нікого до себе не впустивши. Пораненого чоловіка вони прямо з тамбуру забрали в лікарню.

 

         Потім вона почула, що цього чоловіка підрізала його дружина.

 

         Свідок ОСОБА_11 - працівник міліції показав, що у 2004 році він неодноразово виїжджав на виклики у складі слідчо-оперативної групи до квартири сім'ї ОСОБА_4. Часто їх викликав господар квартири - ОСОБА_4, який постійно скаржився на сварки і бійки між невісткою і сином, а також на поведінку невістки ОСОБА_4 ОСОБА_1. Так, перебуваючи на добовому чергуванні 22 травня 2004 року, він біля 7-ї години ранку у складі слідчо-оперативної групи виїжджав на місце пригоди до квартири АДРЕСА_1. Прибувши на місце, він відібрав пояснення у ОСОБА_4 ОСОБА_1, яка розповіла, що її побив чоловік - ОСОБА_4 ОСОБА_7, а вона, взявши на кухні ніж, нанесла йому удари по тулубу спереду та ззаду, після чого ОСОБА_5 забрав у неї ніж. При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 перебували в стані алкогольного сп'яніння.

 

         Про наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_3. свідчать висновки судово-медичної експертизи від 8 вересня 2004 року про те, що у ОСОБА_3. виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючих поранень правої та лівої половини грудей, правобічний гемоторакс, множинні рани тулубу, верхніх кінцівок, рани верхнього повіка лівого ока, які виникли від дії предмету, що мав колючо-ріжучі властивості, можливо від удару ножем 22 травня 2004 року. Оскільки проникаюче поранення грудей уОСОБА_3. є небезпечним для життя в момент заподіяння, воно відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

         ОтриманняОСОБА_3. ножових проникаючих поранень грудей способом, на який вказує ОСОБА_1, а саме коли вона була повернута до потерпілого спиною та розмахувала ножем в різні сторони, як вона вказувала в протоколі допиту від 20 червня 2004 року, - виключається (т. 1, а. с. 37 - 38).

 

         Зі змісту відмовних матеріалів по заявах ОСОБА_1 та               ОСОБА_4 (№№ 1058/04, 2987/05, 868/06, 2327/06) долучених до справи вбачається, що в їх родині протягом 2004 - 2006 років періодично відбувалися сварки і бійки переважно під час перебування в стані алкогольного сп'яніння. По кожній заяві працівниками міліції проводилася перевірка, в результаті чого приймалося рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Копії цих рішень своєчасно надсилалися заявникам для відома, проте ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_4 їх не оскаржували.

 

         Як видно із висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи від              18 грудня 2004 року ОСОБА_1 на момент скоєння злочину на психічне захворювання не страждала, могла усвідомлювати свої дії і керувати ними; на час проведення експертизи ОСОБА_1 на хронічне психічне захворювання не страждала, вона є особою з психопатичними рисами характеру, може усвідомлювати свої дії і керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (т. 1, а. с. 78 - 80).

 

         Дії ОСОБА_1 по цьому епізоду були правильно кваліфіковані                        ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України.

 

         Доводи у касаційних скаргах про необхідність перекваліфікації зазначених вище дій за ст. 124 КК України, а також на те, що кваліфікуючи дії винної за            ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України суд вийшов за межі пред'явленого обвинувачення, оскільки дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України є необґрунтованими.

 

         Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що сукупність вищенаведених доказів, характер та локалізація спричиненихОСОБА_3. тілесних ушкоджень, поведінка при цьому винної дають всі підстави вважати наявним у ОСОБА_1 умислу на позбавлення життя свого чоловіка.

 

         Зокрема, засуджена могла і повинна була усвідомлювати суспільно-небезпечний характер своїх дій - нанесення ударів потерпілому із застосуванням ножа, могла передбачати настання негативних наслідків у вигляді смерті потерпілого і свідомо бажала їх настання.

 

         Суд встановив, що ОСОБА_1, взявши ніж, цілеспрямовано діяла ним. Спочатку нанесла один удар ножем в обличчя потерпілого - в область лівого ока, а потім, побачивши наслідки своїх дій, на цьому не зупинилася, не дала останньому можливості викликати “швидку допомогу”, не надала особисто ніякої допомоги постраждалому, продовживши наносити удари ножем по тулубу ОСОБА_3

 

         Тому твердження у скарзі засудженої про необхідність перекваліфікувати її дії за ст. 124 КК України не мають достатніх підстав через те, що судом встановлено, що на час відібрання ножа ОСОБА_5ом у засудженої, остання сиділа в ногах у потерпілого, який лежав на ліжку обличчям донизу, був у безпорадному стані через сильне алкогольне сп'яніння, тобто позбавлений можливості чинити опір та застосовувати фізичну силу до ОСОБА_4 ОСОБА_1, тобто вона завдала тілесні ушкодження потерпілому умисно і в той час, як він об'єктивно нічим не міг загрожувати їй.

 

 

         Не було і порушення закону, коли суд кваліфікував дії винної за ч. 3 ст. 15 КК України, а не за ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України, тобто як замах на умисне вбивство.

         Суд правильно зазначив, що, враховуючи ознаки прямого умислу посягання на життя іншої людини, те, що засудженій не вдалося закінчити виконання всіх задуманих нею дій з причин, що не залежали від її волі, тобто не вдалося довести свій умисел до кінця, оскільки ОСОБА_5 відібрав у неї ніж, свідчить, що в її діях є ознаки незакінченого замаху на умисне вбивство, а тому кваліфікував їх за               ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, виходячи також з того, що посилання лише на             ст. 15 КК України не дає конкретної характеристики виду замаху.

 

         Таким чином, суд першої інстанції лише уточнив вид замаху відповідно до досліджених доказів і вважати це порушенням права на захист підстав немає.

 

         Епізод умисного вбивства ОСОБА_3

 

         Винуватість засудженої ОСОБА_4 у вчиненні цього злочину підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_4., свідка Сліпчука та іншими доказами.

 

         Потерпілий ОСОБА_4 показав, що 31 грудня  2006 року приблизно о 23 годині 30 хвилин він разом із сином ОСОБА_7та його дружиною ОСОБА_1 почали святкувати Новий рік, вживали спиртні напої. Біля 2-ї години ночіІНФОРМАЦІЯ_1 року він із сином пішли відпочивати по своїх кімнатах, аОСОБА_1 залишилася на кухні. Близько 7-ї години ранку він, проходячи біля кухні, побачив, щоОСОБА_1 все ще знаходиться там. Приблизно через півгодини вона зайшла до нього в кімнату і попросила дати грошей, на що він відповів їй, що вчора останні віддав сину для купівлі продуктів. ПотімОСОБА_1 з цим же проханням пішла до свого чоловіка, на що він теж відповів, що грошей у нього немає. Між ними виникла сварка, в ході якої хтось з них розбив телефон. Через деякий час до нього в кімнату зайшов син, впавши на нього, попросив викликати “швидку допомогу”, оскількиОСОБА_1 відмовилася її викликати, а у телефону був перерізаний провід, то йому довелося самому піти просити сусідів викликати швидку допомогу. Коли швидка допомога приїхала, то було вже пізно і його син помер від ножового поранення в серце.

 

         Свідок Сліпчук показала, що вденьІНФОРМАЦІЯ_1 року у двері її квартири подзвонив ОСОБА_4 і попросив викликати швидку допомогу, повідомивши, що невістка вдарила ножем його сина, на що вона відповіла, що їх проблеми їй вже набридли  дзвонити вона нікуди не буде. Після чого зачинила двері і побачила в глазок як ОСОБА_4 пішов до іншої квартири. Пізніше, через деякий час, вона почула в тамбурі розмову між ОСОБА_4 та невідомими особами, які сповістили його, що сина у нього більше не має. Крім того, свідок стверджувала, що сварки і бійки в сім'ї ОСОБА_4 пов'язані із появою в ній ОСОБА_1. До цього, сварок у їх родині ніколи не було. З початку проживання ОСОБА_1 в квартирі ОСОБА_4 їй неодноразово доводилося викликати сусідам швидку допомогу і міліцію, так як їх телефон постійно був розбитий. Іноді, ОСОБА_4 жалівся на свою невістку Ірину, яка не впускала його до квартири, била і ображала.

 

Інші досліджені судом докази підтверджують винуватість засудженої.

 

         Так, зі змісту протоколу огляду місця події відІНФОРМАЦІЯ_1 року та фототаблиці до нього вбачається, що в квартирі АДРЕСА_1 виявлено труп людини чоловічої статі, який знаходиться в дитячій кімнаті в колінно-ліктьовій позі обличчям до підлоги. Труп одягнений в труси сірого кольору та білу майку. З лівої сторони грудної клітини трупа є колото-різана рана, ліва кисть руки забруднена кров'ю. З правої сторони від вхідних дверей розміщена кухонна кімната. З правої сторони при вході на кухню розміщена мийка, в якій знаходиться  брудний посуд. Із вказаної мийки вилучено чотири ножа та зроблено змиви з посуду (т. 2 а. с. 5 - 16).

 

         Як убачається із даних протоколу відтворення обстановки і обставин події від 25 квітня 2007 року та відеозапису цієї слідчої дії ОСОБА_1 добровільно в присутності захисника розповіла про обставини події по факту смерті свого чоловікаОСОБА_3. та за допомогою статиста продемонструвала де, як саме і куди вона нанесла удар кухонним ножем своєму чоловікові та куди потім поділа ніж (т. 2, а. с. 225 - 230).

 

         Про причину смерті потерпілого ОСОБА_3. свідчить висновок судово-медичної експертизи його трупа, про те, що на ньому виявлено ножове проникаюче поранення грудей з ушкодженням правого шлуночка серця, тампонада серця, крововилив у ліву плевральну порожнину (300 мл), садна обличчя, передньої поверхні обох колінних суглобів, синці правого стегна. Поранення грудної клітини уОСОБА_3. спричинено від дії предмета, що мав колючо-ріжучі властивості, можливо ножа. Смерть ОСОБА_3. настала від проникаючого поранення грудей з ушкодженням серця. Садна обличчя, обох колінних суглобів, синці правого стегна у ОСОБА_3. спричиненні від дії тупих твердих предметів, мають ознаки легких тілесних ушкоджень та у причинному зв'язку зі смертю не стоять. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі виявлено етиловий алкоголь в концентрації 2,6 % і 1,2 % відповідно. Така концентрація алкоголю в крові у живих осіб може відповідати сильному ступеню алкогольного сп'яніння. СмертьОСОБА_3., після спричинення йому ножового поранення серця, настала через незначний проміжок часу, який міг вимірюватися хвилинами. До настання загрозливих для життя явищ він міг здійснювати самостійно цілеспрямовані дії: пересуватися, кричати тощо   (т. 2 а. с. 32 - 33).

         З даних протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп'яніння ОСОБА_1 № 0018 від 2 січня 2007 року виявлено факт вживання алкоголю засудженою (т. 2 а. с. 23).

 

         Картою виїзду швидкої медичної допомоги відІНФОРМАЦІЯ_1 року підтверджується виклик за адресою: АДРЕСА_1, який зроблений батьком загиблого і надійшов на станцію о 14 год. 32 хв. за фактом ножового поранення ОСОБА_3. По приїзду на місце о 14 год. 41 хв. констатована смерть останнього (т. 2 а. с. 24).

         Як видно із висновків стаціонарної судово-психолого-психіатричної експертизи від 19 березня 2007 року, ОСОБА_1 в період вчинення злочину та на момент її обстеження кваліфікованою експертною комісією на хронічне психічне захворювання не страждала, перебувала поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, могла усвідомлювати свої дії і керувати ними. ОСОБА_1 є особою з психопатичними рисами характеру, може усвідомлювати свої дії і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. В момент вчинення злочину в стані фізіологічного афекту не перебувала (т. 2 а. с. 179 - 182).

 

         За висновком амбулаторної судово-наркологічної експертизи від 15 лютого 2007 року ОСОБА_1 ознак алкоголізму, наркоманії не виявляє. Виявляє ознаки епізодичного  вживання алкоголю. Примусового лікування не потребує            (т. 2 а. с. 186).

 

         Всебічно і об'єктивно дослідивши і належно оцінивши докази по цьому епізоду, суд правильно кваліфікував ці дії ОСОБА_4 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України.

 

         Доводи у скаргах засудженої і її захисника про те, що вона не бажала вбивати свого чоловіка, що знаходилася в стані необхідної оборони через намагання захистити похилого віку батька чоловіка - ОСОБА_4 від побиття його п'яним сином, суд обґрунтовано визнав неправдивими та розцінив їх як спосіб захисту від пред'явленого звинувачення. Зокрема, вони повністю спростовуються як показаннями самого потерпілого ОСОБА_4., який в судовому засіданні показав, що його син - ОСОБА_7 ніколи не бив, а  з невісткою - ОСОБА_1 траплялися сварки. Ці доводи засудженої спростовуються також показаннями допитаних в суді свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, які добре знали загиблого і пояснювали, щоОСОБА_3. не дозволяв собі застосовувати фізичне насильство до батька і такі випадки їм невідомі; висновком судово-медичного експерта про наявність в крові трупа ОСОБА_3 значної кількості алкоголю в концентрації 2,6 % та 1,2 % відповідно, що при його житті могла свідчити про сильний стан сп'яніння.

 

         Тобто,ОСОБА_3., як це правильно визнав суд першої інстанції, фактично знаходився в безпорадному стані, а тому не міг здійснювати ні активного захисту, ні опору.

 

         При обранні міри покарання судом враховано тяжкість вчинених злочинів, обставини, за яких вони сталися та дані, що характеризують особу винної. Але при цьому було недостатньо враховано віктимологічну поведінку самого потерпілого ОСОБА_3

 

         Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що в родині ОСОБА_1 часто виникали сварки і бійки між подружжям, вони ніде не працювали, жили фактично за пенсію ОСОБА_4..

 

         Як видно із показань працівників міліції ОСОБА_7і ОСОБА_9, вони в          2004 році дуже часто виїжджали за викликами господаря квартири                 ОСОБА_4., який скаржився на сварки і бійки між сином ОСОБА_7та невісткою ОСОБА_1. Скарги на них часто надходили і від сусідів.

 

         З матеріалів справи вбачається, що тільки в 2006 році таких викликів було зареєстровано шість (т. 3, а. с. 72).

 

         І в першому, і в другому випадку вчинення засудженою злочинів, їм передували бійки, в яких ОСОБА_1 були завдані тілесні ушкодження                    (т. 1, а. с. 33).

 

         Крім того, вона в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримала травми, зокрема і черепно-мозкову травму, такі як травма грудної клітини, множинні   переломи ребер, струс головного мозку, та інші  (т. 1, а. с. 58, 68; т. 2, а. с. 48), проте потерпілий ОСОБА_3 застосовував до засудженої фізичне насильство.

 

         Враховуючи ці обставини, та те, що ОСОБА_1 визнана інвалідом третьої групи, колегія суддів вважає за можливе пом'якшити покарання засудженій за         п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України та за сукупністю злочинів.

 

         Керуючись ст. ст. 395, 296 КПК України, колегія суддів,

 

 

у х в а л и л а:

 

 

         касаційні скарги засудженої ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2 задовольнити частково, а вирок апеляційного суду Вінницької області від 3 червня 2008 року щодо ОСОБА_4 змінити: пом'якшити покарання, призначене ОСОБА_1 за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі, та за сукупністю цього злочину та іншого, що передбачений            ч. 3 ст. 15 і ч. 1 ст. 115 КК України призначити їй покарання у виді 10 років позбавлення волі.

 

         В решті цей вирок залишити без зміни.

 

 

С у д д і:

 

 

Жук  В.Г.                               Заголдний  В.В.                     Пивовар  В.Ф.