ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 р. | № 3/5(31/182-32/28) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Плюшка І.А.
Суддів: Самусенко С.С., Савенко Г.В.
Розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Науково-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Маркетинг-Центр”, м. Дніпродзержинськ
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 року
у справі №3/5(31/182-32/28)
за позовом Відкритого акціонерного товариства “Енергогідромеханізація”,
м. Днепродзержинськ
до 1. Приватного підприємства “Санрайз”,
м. Дніпродзержинськ
2.Науково-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Маркетинг-Центр”, м. Дніпродзержинськ
треті особи на 1. Товариство з обмеженою
стороні відповідачів, відповідальністю “ТехПром”;
без самостійних 2. Відкрите акціонерне товариство
вимог на предмет спору Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”,
м. Запоріжжя.
про визнання договору недійсним
За участю представників:
- позивача – Мартинова В.Р.
- відповідача 2 – Кривоніс Є.О.
Дослідивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими сторонами поясненнями,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2006 року у справі №3/5(31/182-32/28) (суддя Юзіков С.Г.) зупинено провадження у справі №3/5(31/182-32/28) до закінчення розгляду справи №37/35 у Дніпропетровському апеляційному господарському суді. Зобов’язано сторін повідомити господарський суд Дніпропетровської області про закінчення розгляду Дніпропетровський апеляційним господарським судом справи №36/35.
Заперечуючи проти мотивів викладених в ухвалі господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2006 року у справі №3/5(31/182-32/28) ВАТ “Енергогідромеханізація” звернулося з касаційною скаргою на зазначене судове рішення до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2006 року з мотивів неправильного застосування норм матеріального права та направити справу на розгляд до господарського суду першої інстанції.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07 червня 2006 року у справі №3/5(31/182-32/28) зазначена ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2006 року у справі №3/5(31/182-32/28) була скасована.
Не погоджуючись з викладеними в постанові господарського суду апеляційної інстанції мотивами, НВП ТОВ “Маркетинг-Центр” звернулося з касаційною скаргою на зазначене судове рішення до Вищого господарського суду України, з вимогами про скасування останнього з мотивів неправильного застосування та порушення норм процесуального права та просить залишити без змін ухвалу господарського суду першої інстанції.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.
Статтею 79 ГПК України встановлено перелік процесуальних підстав за наявності яких господарський суд зупиняє провадження по справі з подальшим його відновленням. Зокрема відповідне право надається суду в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Системне тлумачення положень ст.79 ГПК України дозволяє зробити висновок, що зупинення провадження у справі у зв’язку з неможливістю розгляду відповідної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи можливе, зокрема, за умови коли в провадженні судів знаходяться справи з одного і того ж самого предмету і з тих же самих підстав, і прийняття рішення по одній з них суттєво вплине на вирішення по суті іншої справи. При цьому зупинення провадження по справі також обумовлено необхідністю уникнення неоднозначного встановлення та оцінки фактичних обставин та юридичних фактів, що будуть мати преюдиційне значення при вирішенні іншої справи.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, предметом спору у справі №3/5(31/182-32/28) порушеної ВАТ “Енергогідромеханізація” є визнання укладеного між ПП “Санрайз” та НВП ТОВ “Маркетинг - Центр” договору купівлі-продажу від 20 березня 2003 року №2003 року з підстав визначених ст. 48 ЦК УРСР (1963 р.), а саме, як такого що не відповідає вимогам закону, зокрема, ст. 225 ЦК УРСР та ст. 3 Закону України “Про власність”. Однак, згідно встановлених судом апеляційної інстанції фактичних обставин справи, предметом спору у справі №37/35, порушеної за позовом ДПА у Дніпропетровській області, є визнання зазначеного договору недійсним з інших підстав, що передбачені ст. 49 ЦК УРСР, зокрема, як такого що укладений з метою, за відомо суперечливою інтересам держави і суспільства.
Оскільки, з огляду на викладені в судових рішеннях фактичні обставини та положення чинного законодавства, справи №3/5(31/182-32/28) та №37/35 різняться між собою підставами визнання спірного правочину недійсним, то колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що вирішення зазначених справ по суті обумовлює дослідження різного роду фактичних обставин щодо наявності підстав визнання правочину недійсним, а отже не перешкоджає вирішенню відповідних справ одночасно. При цьому колегія суду касаційної інстанції зазначає, що в разі прийняття різних рішень щодо дійсності спірного договору у зазначених справах, кожна із сторін по справі має право звернутися до суду з заявою про перегляд справи за ново виявленими обставинами в порядку встановленому розділом ХІІІ ГПК України, у зв’язку з чим не вбачається порушень прав учасників судового процесу по кожній із справ.
Згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Колегія суддів Вищого господарського суду України за результатами касаційного перегляду приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції було повно і об’єктивно досліджено всі необхідні обставини справи та правильно застосовано норми процесуального права при постановлені оскаржуваної постанови., внаслідок чого підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегією суддів не вбачається.
Відповідно до вище викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Науково-виробничого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Маркетинг-Центр” залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 у справі №3/5(31/182-32/28) залишити без змін.
Головуючий суддя І. Плюшко
Судді: С.Самусенко
Г. Савенко