ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                              Плюшка І.А.

Суддів:                                               Самусенко С.С., Савенко Г.В.

Розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                                                  Державного підприємства

                                                            дослідного господарство

                                                            “Передгірське” Інституту виноградарства

                                                            і вина “Магарач” Української академії

                                                            аграрних наук;

на постанову                                          Севастопольського апеляційного

                                                            господарського суду від 27.03.2006 року;

у справі                                                  №2-11/14974-2005 (2-11/4565.1 - 2006)

за позовом                                               Державного підприємства дослідного господарство “Передгірське” Інституту виноградарства і вина “Магарач” Української академії аграрних наук;

до                                                            Товариства з обмеженою відповідальністю “Діоніс” ЛТД

про                                                            стягнення 295462 грн. заборгованості та 13996,00 грн. пені.

За участю представників:

-          позивача -Коссов В.С.; Прасов О.О. -прокурор відділу Генеральної прокуратури України

-          відповідача - Коврига О.І.

Дослідивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими сторонами поясненнями,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2005 року (суддя Цикуренко А.С.) у справі №2-11/14974-2005 (2-11/4565.1 - 2006) позовні вимоги Державного підприємства дослідного господарства “Передгірське” Інституту винограду і вина “Магарач” Української академії наук до ТОВ “Виноробне підприємство “Діоніс” ЛТД про стягнення 295462,00 грн. боргу по оплаті за поставлений виноматеріал та 13996,00 грн. пені -задоволено в повному обсязі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2006 року у справі №2-11/14974-2005 (2-11/4565.1 - 2006) (колегія суддів у складі: Прокопанич Г.К., Гонтаря В.І., Сотули В.В.) зазначене рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2005 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з викладеними в постанові суду апеляційної інстанції мотивами, Державне підприємство дослідного господарство “Передгірське” Інституту виноградарства і вина “Магарач” Української академії аграрних наук звернулося з касаційною скаргою на відповідне судове рішення Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2006 року до Вищого господарського суду України, з вимогами про скасування останнього з мотивів неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права та просить залишити в силі рішення господарського суду АР Крим від 10.11.2005 року.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 111⁷ Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.

Приймаючи оскаржуване судове рішення суд апеляційної інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем 30.05.2005 року було укладено договір купівлі-продажу №61 відповідно до якого позивач прийняв на себе зобов'язання продати (поставити) виноматеріали відповідачеві, який, в свою чергу, зобов'язаний прийняти товар і сплатити його вартість. Факт поставки позивачем виноматеріалу відповідачеві згідно умов вказаного договору не заперечувався і був встановлений як судом першої, так і апеляційної інстанції, а отже відповідно до ст.ст. 526, 527, 530, 655, 691 ЦК України, для відповідача настав обов'язок оплатити товар.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач обов'язки щодо оплати поставленого товару в повному обсязі не виконав, а отже, в позов підлягає задоволенню.

Скасовуючи відповідне рішення суду першої інстанції, Севастопольський апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для стягнення боргу та пені, оскільки зобов'язання відповідача за договором купівлі-продажу №61 від 30.05.2005 року було погашено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог відповідача, які випливають із виданих позивачем та придбаних відповідачем на підставі договорів купівлі-продажу цінних паперів за №К-12/1 від 17.10.2005 року та №К-42-05/1 від 14.10.2005 року простих веселів №613240214608 номінальною вартістю 163949,68 грн. та №613240214609, виданий 18.05.2005 року номінальною вартістю 320486,86 грн. відповідно.

Однак, з відповідною позицією суду апеляційної інстанції, колегія суддів касаційної інстанції не може цілком погодитись, оскільки, як встановлено в постанові суду апеляційної інстанції, відповідач пред'явив відповідні векселі до оплати із заявою про зарахування однорідних вимог 23.01.2006 року, під час примусового виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим, а отже, відповідні обставини не були відомі суду першої інстанції при прийнятті рішення по суті, що виключає підстави скасування останнього з мотивів неправильності застосування норм матеріального і процесуального права.

Між іншим, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з мотивами суду апеляційної інстанції стосовно ненастання строку виконання зобов'язання та виконання спірного зобов'язання шляхом зустрічного зарахування вимог, оскільки відповідно до ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Як встановлено судом першої інстанції, позивачем на адресу відповідача направлялися претензії щодо погашення заборгованості за спірним договором №61. Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що строк виконання зобов'язання відповідача щодо оплати вартості поставленого виноматеріалу настав після направлення позивачем на адресу останнього претензії щодо виконання спірних зобов'язань, а отже твердження суду апеляційної інстанції про те, що строк виконання зобов'язань з боку відповідача ще не настав, на думку колегії суддів касаційної інстанції, є невірним.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення колегія суддів, дійшла висновку, що при вирішенні справи в порядку апеляційного перегляду Севастопольський апеляційний господарський суд припустився неправильного застосування норм матеріального права, обґрунтував прийняте рішення без достатньої повноти встановлення фактичних обставин справи, в наслідок чого постанова від 27.03.2006 року у справі №2-11/14974-2005 (2-11/4565.1 - 2006) підлягає скасуванню.

Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до вище викладеного, керуючись ст. ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹⁰, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Державного підприємства дослідного господарство “Передгірське” Інституту виноградарства і вина “Магарач” Української академії аграрних наук задовольнити.

2.          Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.03.2006 року у справі №2-11/14974-2005 (2-11/4565.1 - 2006)  скасувати.

3.          Рішення господарського суду АР Крим від 10.11.2005 року у справі №2-11/14974-2005 (2-11/4565.1 - 2006) залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                       І. Плюшко                   

Судді:                                                                                                 С.Самусенко

                                                                                                    Г. Савенко