ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

23 листопада 2006 р.

№ 12/14

                                         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді: суддів:

Добролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк

на рішення

господарського суду Донецької області від 18.04.2006

у справі

№ 12/14

за позовом

Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк

до	Товариства з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс", м. Димитров, Донецька обл.

про	стягнення штрафу у розмірі 5752,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:

не з'явилися, належно повідомлені про час і місце засідання суду

від відповідача:

Анісімов А.Ю. за дов. від 21.11.06 №1426

Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 20.10.2006, надіслана сторонам у справі –25.10.2006року).

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ТОВ "Димитроввантажтранс" штрафу у сумі 5752,60 грн. за невиконання плану вантажоперевезень у вересні 2005року.

Доповідач: Продаєвич Л.В.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами пунктів 6.5, 6.6, 6.10 Правил планування перевезень вантажів та положеннями статей 105, 106, 107 Статуту залізниць України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.04.2006 (суддя: Склярук О.І.) –у задоволенні позову відмовлено з огляду на приписи пункту 6.10 Правил планування перевезень вантажів та з урахуванням виконання місячного плану в тоннах та вагонах.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про його скасування з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на те, що судом невірно застосовані приписи статті 107 Статуту залізниць України та пункту 6.10. Правил планування перевезень вантажів, не враховані приписи пункту 6.4.3 цих Правил.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити судовий акт без змін, а касаційну скаргу–без задоволення, посилаючись на те, що Статут залізниць України і Правила планування перевезень вантажів передбачають тільки місячну відповідальність за невиконання плану перевезень, а твердження позивача про існування декадного плану і відповідно декадної відповідальності суперечить чинному законодавству. Вважає, що за даними облікової картки №2342 фактично відвантажено більше на 32 тн., ніж заплановано, у тому числі і по залізницях призначення, що на думку товариства є підставою для звільнення його від сплати штрафу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке:

Місцевий господарський суд, встановивши невиконання плану перевезень у тоннах і вагонах у першій декаді вересня 2005 року та правомірність нарахування штрафу у сумі 3839,00грн., а також невиконання плану по залізницях у першій декаді і, відповідно правомірне нарахування штрафу у сумі 2142,40 грн., застосував приписи абзацу 3 пункту 6.7 Правил планування перевезень вантажів та зробив перерахунок штрафу, який склав 748, 80грн.

Встановивши невиконання плану по залізницях призначення у другій декаді вересня 2005 року (86 вагонів, сума штрафу 1788,80грн.), суд врахував абзац 4 пункту 6.7 Правил планування перевезень вантажів та обрахував штраф, який склав 1164,80грн.

У зв’язку з виконанням місячного плану в тоннах і вагонах, господарський суд застосував приписи пункту "г" статті 107 Статуту залізниць України та звільнив відповідача від відповідальності.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції судова колегія Вищого господарського суду України погодитися не може, оскільки господарський суд не зважив на вимоги пунктів 6.5, 6.10 Правил планування перевезень вантажів, затв. наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002 №873, відповідно до яких нарахування штрафу на відправника і залізницю здійснюється по закінченні декади, а по закінченні місяця визначається сальдова сума штрафу за місяць.

Згідно з пунктом 6.10 Правил планування перевезень у разі перевиконання плану в першій декаді і невиконанні його в другій відповідальність за невиконання плану другої декади зменшується на величину перевиконання плану в першій декаді. Таким же чином враховується перевиконання плану в першій та другій декадах при невиконанні його в третій декаді.

Як вбачається із облікової картки №2342 за вересень 2005 року за першу декаду місяця відповідачем недовантажено 67 вагонів, 3839тн. вантажу та не виконано план перевезень по залізницях у кількості 103 вагона у першій декаді та 86 вагонів у другій декаді вересня 2005 року.

Згідно з частиною 5 статті 106 Статуту залізниць України за невиконання плану перевезень по залізницях призначення вантажовідправник сплачує штраф за вагон (контейнер) у розмірі однієї добової ставки за користування вагоном (контейнером), а згідно з частиною 1 цієї статті за невикористання вантажовідправником поданих вагонів і контейнерів чи відмову від вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень сплачує штраф у розмірі, зокрема, за вантажі, перевезення яких планується у тоннах і вагонах, - з тонни по 5 % ставки добової плати за користування вагонами.

Пункт "г" статті 107 Статуту залізниць України передбачає звільнення вантажовідправника від сплати штрафу за невиконання плану перевезень у разі, зокрема, виконання плану в тоннах вантажів, перевезення яких планується у тоннах і вагонах. Разом з тим, зазначена норма не передбачає звільнення вантажовідправника від сплати штрафу за невиконання плану перевезень по залізницях призначення.

В силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України  касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, рішення господарського суду Донецької області підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду Донецької області. При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 18.04.2006 у справі №12/14 –скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк –задовольнити частково.

Головуючий, суддя

Т. Добролюбова

Суддя

Т. Гоголь

Суддя

Л. Продаєвич