Судове рішення #293687
20-11/029

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

21 листопада 2006 р.                                                                                   

№ 20-11/029  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:


головуючого судді:                             Плюшка І.А.

суддів:                                                Самусенко С.С., Савенко Г.В.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу          Товариства з обмеженою відповідальністю “Акварель”


на постанову           Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 року;

та рішення           господарського суду м. Севастополя від 15.03.2006 року


у справі                                                №20 - 11/029


за позовом          Закритого акціонерного товариства “Дунай”

до          Товариства з обмеженою відповідальністю “Акварель”

про          розірвання договору оренди, стягнення заборгованості по орендній платі


За участю представників:

-          позивача – не з’явилися.

-          відповідача  – не з’явилися


Дослідивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими сторонами поясненнями,




ВСТАНОВИВ:


Рішенням господарського суду м. Севастополя від 15.03.2006 року у справі №20-11/029 позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Дунай” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Акварель” про розірвання договору оренди виробничих площ від 29.04.2005 року укладеного між ЗАТ “Дунай” та ТОВ “Акварель” та стягнення заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 11764,00 грн. та пені за невиконання грошових зобов’язань в розмірі 2274,47 грн. –задоволено в повному обсязі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 року у справі №20-11/029 рішення господарського суду м. Севастополя від 15.03.2006 року у справі №20-11/029 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями ТОВ “Акварель” звернулося з касаційною скаргою на зазначені судові рішення до Вищого господарського суду України з вимогою про скасування останніх та прийняття нового рішення у справі, яким просить стягнути з ТОВ “Акварель” на користь ЗАТ “Дунай” 8032,0 грн. заборгованості по сплаті орендної плати, 80,32 грн. витрат по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,0 грн., в задоволенні вимог щодо розірвання договору оренди виробничих площ від 29.04.2005 року відмовити.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

При вирішенні справи по суті, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що між ТОВ “Акварель” та ЗАТ “Дунай” було укладено договір оренди виробничих площ від 05.05.2004 року строком до 30.04.2005 року. 29.04.2005 року між ТОВ “Акварель” та ЗАТ “Дунай” було укладено договір оренди виробничих площ на новий строк. Однак, в порушення зобов’язань за договором оренди від 05.05.2004 року у ТОВ “Аварель” утворилась заборгованість, яка відповідно до актів звірки розрахунків від 03.10.2005 року станом на 01.10.2005 року складала 3364,00 грн. Зазначена заборгованість не була погашена відповідачем на момент розгляду справи в суді. В порушення зобов’язань щодо сплати орендної плати за договором оренди виробничих площ від 29.04.2005 року, ТОВ “Акварель” станом на 03.10.2005 року заборгувало ЗАТ “Дунай” 9890,00 грн. в частині внесення орендної плати за користування об’єктом оренди. Загальна сума заборгованості, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, склала 11 764,00 грн.

Колегія суддів згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи приходить до висновку щодо обґрунтованості прийнятих судових рішень в частині стягнення суми заборгованості по сплаті орендної плати, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Своєчасне внесення плати за користування об’єктом оренди є обов’язком наймача, таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій стосовно стягнення заборгованості по сплаті орендної плати, на думку колегії суддів, є цілком обґрунтованими.

Колегія суддів касаційної інстанції також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині правомірності визначення підстав розірвання спірного договору оренди. Відповідно до ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірваний за рішенням суду, арбітражного суду в разі істотного порушення стороною своїх зобов’язань за договором. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що порушення порядку внесення орендної плати, зокрема, не внесення останньої є істотним порушенням умов спірного договору оренди.

При вирішенні справи по суті, окрім стягнення суми основної заборгованості, суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили вимоги позивача щодо стягнення пені за прострочення виконання зобов’язань в розмірі 2274,47 грн. згідно розрахунку останньої що проведений відповідного до ст.ст. 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 року (далі –Закон). Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин, відповідно до п. 4.2. спірних договорів оренди у випадку несвоєчасної сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі 0,1 % від суми за кожний день прострочки. Отже, таким чином, суди правильно дійшли висновку щодо розміру пені за прострочення виконання умов спірного договору.

Колегія суддів касаційної інстанції виходить також з того, що в касаційній інстанції відповідач визнав існування окремо від договору оренди від 05.05.2004 року договору оренди від 29.04.2005 року, чим спростовуються посилання скаржника, які викладені в касаційній скарзі, на те, що договір від 29.04.2005 року є по суті є додатковою угодою до договору від 05.05.2004 року.

Інші доводи скаржника викладені в касаційній скарзі до уваги колегії суддів не беруться, оскільки дослідження останніх призведе до порушення меж касаційного перегляду судових рішень встановлених ст. 1117 ГПК України.

Згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,  11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,


ПОСТАНОВИВ:


1.          Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Акварель” залишити без задоволення.

2.          Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 року у справі №20-11/029 залишити без змін.



Головуючий суддя                                                                       І. Плюшко                    


Судді:                                                                                                  С.Самусенко


                                                                                                    Г. Савенко

                                         



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація