ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

21 листопада 2006 р.

№ 30/261

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:                             Плюшка І.А.

суддів:                                                Самусенко С.С., Савенко Г.В.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу          Науково-виробничого підприємства “Магма+”, м. Вінниця

на постанову           Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 року;

та рішення           господарського суду м. Києва від 17.05.2006 року

у справі                                                №30/261

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю “Комора”, м. Київ

до          1. Науково-виробничого підприємства “Магма+”, м. Вінниця

          2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпромінвест”,

м. Київ

про          стягнення 1 000 000 грн.

За участю представників:

-          позивача – Негода Є.В.; Буштаков В.О.

-          відповідача  – не з’явилися

Дослідивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими сторонами поясненнями

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.05.2006 року (суддя Ващенко Т.М.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Комора” та стягнуто з Науково - виробничого підприємства “Магма+” 1000 000 грн. заборгованості по векселю № 623025718686 та судові витрати. Рішення суду мотивоване тим, що оригінал векселя знаходиться у позивача, його право на вексель ґрунтується на бланковому індосаменті; Науково-виробничим підприємством “Магма+”, яке є емітентом спірного векселя  не доведено придбання позивачем недобросовісно або з допущенням при його придбанні грубої необережності, отримання зазначеного векселя іншим злочинним шляхом чи його підробку; відсутність дати внесення змін в текст векселя щодо зміни строків платежу не є дефектом форми векселя. В позові до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпромінвест” про стягнення 1000 000 грн. –заборгованості згідно договору поруки від 05.12.2005 року судом відмовлено з мотивів пропущення строку звернення з позовом.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 року №30/261 зазначене судове рішення господарського суду м. Києва від 17.05.2006 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями Науково-виробниче підприємство “Магма+” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий розгляд.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Приймаючи оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що 10 листопада 2003 року Науково-виробниче підприємство “Магма+” емітувало простий вексель №623025718686 на суму 1000 000 грн. ТОВ “Комора” відповідно до ст. 14 Уніфікованого закону про прості та переказні векселі є законним векселедержателем простого векселя №623025718686 емітованого НВП “Магма+” від 10.11.2003 року на суму 1000 000 грн. Підставою набуття прав за спірним векселем ТОВ “Комора”, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій є договір купівлі –продажу цінних паперів №к-88/1/09 від 23.09.2005 року, акт приймання –передачі цінних паперів (векселя) від 23.09.2005 року та бланковий індосамент, відповідно до індосаментного напису. Строк платежу за векселем був встановлений –31.12.2011 року, а згідно внесених до векселя змін строк платежу визначався за пред’явленням, але не раніше 01.09.2005 року. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідно до положень ст. ст. 33, 34 Уніфікованого закону строк платежу за векселем настав 01.09.2005 року. Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що строк платежу за векселем настав, останній був пред’явлений до оплати, у зв’язку з чим відсутні підстави відмови у задоволенні позову.

Розглядаючи справу по суті суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, щодо відмови в задоволенні позовних вимог до ТОВ “Інтерпромінвест” як поручителя емітента спірного векселя перед ТОВ “Комора”, оскільки відповідно до укладеного договору поруки від 05.12.2006 року останній припиняється через три місяці з моменту підписання договору, тобто, як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, строк пред’явлення вимог до поручителя закінчився 05.03.2006 року, тобто до моменту звернення позивача до суду.

Переглянувши оскаржувані судові рішення на предмет дотримання відповідними судовими інстанціями правил застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність порушень при прийнятті оскаржуваних судових рішень, з огляду на наступне.

Згідно ст. 77 Уніфікованого закону про прості та переказні векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме і положення щодо індосаменту (статті 11 - 20).

Відповідно до ст. 16 Уніфікованого закону про прості та переказні векселі, власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом. Якщо особа втратила переказний вексель в силу будь-яких подій, а держатель векселя обґрунтує своє право на нього згідно з порядком, зазначеним у попередньому абзаці, такий держатель не зобов'язаний повернути вексель, за винятком випадку, коли він придбав його недобросовісно або при його придбанні, допустив грубу необережність.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що правомірність набуття спірного векселя позивачем підтверджена договором купівлі–продажу цінних паперів №к-88/1/09 від 23.09.2005 року, актом приймання –передачі цінних паперів (векселя) від 23.09.2005 року та бланковим індосаментом, відповідно до індосаментного напису. Як зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, відповідач не довів в судовому засіданні обставин які б вказували на протилежне, у зв’язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем було пред’явлено спірний вексель до оплати. Відповідно до ст. 14 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006, векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідач НВП “Магма+” не довів з посиланням на положення чинного законодавства про обіг векселів виконання свого обов’язку щодо сплати по спірному векселю.

Відповідно до викладеного, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини справи та положення чинного законодавства, колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновку про відсутність порушень судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних  рішень.

Інші доводи скаржника викладені в касаційній скарзі до уваги колегії суддів не беруться, оскільки дослідження останніх призведе до порушення меж касаційного перегляду судових рішень встановлених ст. 1117 ГПК України.

Згідно роз’яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119,  11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Науково-виробничого підприємства “Магма+” залишити без задоволення.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 року у справі №30/261 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                       І. Плюшко                    

Судді:                                                                                                  С.Самусенко

                                                                                                    Г. Савенко